Гнучкі режими праці

Важливим інструментом раціонального використання персоналу є ба­ланс між фактичною його потребою і фактичним забезпеченням. Але оскільки склад персоналу не є постійним в силу різних причин, то важли­ве місце займає впровадження гнучких режимів праці. Таким чином, вдається задовольнити потреби в працівниках (як в бік їх збіль­шення, так і — зменшення) наявною кількістю, що в умовах ринку має ве­лике економічне і соціальне значення. За даними статистики, в країнах Заходу, США за гнучкими режимами праці працює 25—30 % працівників від загальної їх кількості.

Гнучкі або нестандартні режими праці характеризуються тим, що в їх основі закладено відхилення від норми (тижня, робочого дня, року) або відхилення від загальноприйнятого внутрішнього трудового розпорядку (початок і кінець робочого дня, тривалість робочого часу). Гнучкі режими праці в бік зменшення робочого часу передбачаються умовами найму в контракті, договорі.

Використання гнучких режимів праці тісно пов'язане з умовами най­му працівників залежно від їх значимості для виробництва та із змінами в потребі робочої сили протягом календарного року. Цей механізм кадрової політики дозволяє зберегти контингент працівників в умовах змін у потребі робочої сили, задовольнити інтереси працівників і скоротити плинність кадрів, стабілізувати колектив, підвищити виробіток і цим самим скоро­тити потребу в робочій силі.

Підприємства, що орієнтуються на впровадження гнучких режимів праці, мають переваги:

· в наймі нових працівників порівняно з конкуруючими фірмами;

· більш раціональному використанні робочого часу працюючих, зав­
дяки ліквідації короткотермінових невиходів на роботу з дозволу
адміністрації;

· в ліквідації запізнень на роботу;

· в скороченні нещасних випадків і травм;

· в зменшенні плинності кадрів;

· в бережливому ставленні робітників до свого робочого місця.

Цей режим знімає транспортну проблему. Гнучкі режими дозволяють працівнику працювати на 2-3 роботах; він може займатись самостійною роботою. Гнучкі режими праці широко застосовуються у невиробничій сфері і в умовах нерівномірного завантаження підприємства.



Гнучкість в організації праці у випадку як повної, так і неповної зайнятості пов'язана з «плаваючим» початком і закінченням роботи, тривалістю обідньої перерви (початок і кінець). Основне завдання - по­вне відпрацювання тривалості робочого дня в той самий день або тривалість тижня в той самий тиждень, також можна застосовувати метод сумарного робочого часу.

Гнучкі графіки передбачають поділ робочого дня на час обов'язкової присутності на роботі і на час, коли робітник може приходити або іти з роботи.

Режим роботи із зміною робочого часу дозволяє регулювати зайнятість на підприємстві.

Особливою формою зайнятості є робота вдома, що має широке засто­сування на Заході.

Гнучкі режими праці також передбачають можливість тимчасового найму працівників на сезон, на вахтовий метод роботи тощо. Застосуван­ня цих режимів праці дозволяє зберегти власний персонал, зекономити кошти на навчання в період інтенсивної роботи підприємства.

Гнучкі режими праці можуть проявлятись у таких формах:

—робота через день;

—два дні робочих і один день відпочинку.

Нестандартні режими роботи, які ґрунтуються на відхиленні робочого часу в бік його збільшення, використовуються, як правило, протягом чітко визначеного календарного періоду. Організаційно вони можуть застосо­вуватись як індивідуальний найм або як засіб застосування гнучкого ре­жиму, не відхиляючись від норм робочого часу стосовно довгого календарного періоду (тижня, місяця, кварталу, року), коли перевиконання робочих норм або робочого тижня в один період компенсується недо­виконанням в інший період.

Досить поширеною є практика понадурочних робіт. При всіх її недоліках з фізичної точки зору (при довгій тривалості), з економічної (із-за зниження продуктивності праці) понадурочні роботи мають велике зна­чення в період зростання потреби у робочій силі, і мають корот­котерміновий характер. Велика перевага цієї форми в забезпеченні відповідності фактичної і потрібної кількості, в оперативності.

Якщо швидко зростає попит на продукцію і потрібно збільшити її ви­робництво, то простіше зробити це не за рахунок найму нової робочої сили, а за рахунок понадурочної роботи.

В Японії при застосуванні понадурочних робіт вводиться тригодинна перерва між 1 -ю та 2-ю змінами, що дає можливість працювати понаднор­мовий час.

Орієнтація на понадурочні роботи за згодою працівників замість най­му додаткової робочої сили (тимчасово) є економічно обґрунтованою. За­стосування гнучких режимів праці сприяє скороченню абсентизму (кількості невиходів на роботу без поважних причин), підвищенню продуктивності праці, формуванню відданості працівників своїй організації.

Недопустимость лишения и ограничения ПС И ДС.
Ринкове поводження підприємства в короткостроковому періоді
Национальный эталон единиц: времени – секунда, частоты – герца и шкалы времени: назначение, состав и принцип действия.
Пряме оподаткування підприємств
Аналіз витрат від різних видів діяльності
Task 2. Which terms do the following descriptions define?
Основные макроэкономические модели
Суперкомпьютеры в России и мире
Обоснование численности и фонда заработной платы служащих
Национальные особенности менеджмента. Сравнительный анализ японского и американского менеджмента. Особенности российского менеджмента
Английский язык для дизайнеров
Сущность валютного риска и его мера
Мы летим в джунгли Пенелопы!
Расчет необходимого времени эвакуации из помещения
В-9. Виды и функции организаторов оптового оборота на рынке оптовых услуг.
Занятие 1. «Куда же нам плыть?»
Гроші та валютні цінності як особливий вид речей
Понятие социального предвидения
ТЕМА 7. Определенный интеграл
Упаковка товару: сутність, види та класифікація
Сущность производительности труда
Структурные классы звукобукв
ПЛИТЫ СО СТЕРЖНЕМ ИЛИ СТОЛЯРНАЯ ПЛИТА С СЕРЕДИНКОЙ ИЗ РЕЕК
Главная Страница