Роль ресурсної концепції в стратегічному управлінні підприємством

Етапи розвитку теорії стратегічного управління

Період Рівень розвитку теорії Джерела конку-рентних переваг підприємства Головні концепції
ЕТАП 1 1960-ті – перша половина 1970 рр. Доаналітичний Внутрішні (сильні та слабкі сторони підприємства) 1. Концепція стратегії 2. Корпоративна стратегія 3. Стратегічне планування
ЕТАП 2 Кінець 1970-х – 1980-ті рр. Становлення нової наукової дисципліни Зовнішні (структура галузі та іншого оточення підприємства) 1. Концепція стратегічного управління 2. Ефективність стратегій 3. Типові конкуренті стратегії
ЕТАП 3 Кінець 1980-х – 1990 –ті рр. Розвиток на власній основі: міждисцип-лінарний ресурсний підхід Внутрішні (ресурси та здібності підприємства) 1. Фундаментальні проблеми теорії стратегій 2. Ресурсна база підприємства 3. Ключові компетенції
ЕТАП 4 Початок 2000-х рр.- теперішній час Формування нової парадигми стратегій для постіндустрі-альної економіки – динамічної теорії стратегічного управління Синтез (взаємодопов-нення внутрініх та зовнішніх) 1. Стратегічні інновації у новій економіці 2. Управління знаннями 3. Мережева організація 4. Динамічні здібності

Якісна відмінність другого етапу (кінець 1970-х — 1980-і рр.) полягає в становленні нової наукової дисципліни стратегічного управління. Третій етап, що почався в кінці 1980-х рр. і охопив останнє десятиліття XX в., був ознаменований переходом теорії стратегічного управління до розвитку на власній основі. Символом даної зміни було швидке піднесення ресурсного підходу (ресурсної концепції). В наші дні дослідження стратегій вступають в новий четвертий етап, критерієм затвердження якого повинне стати вироблення нової парадигми стратегічного управління для постіндустріальної економіки, або як її ще називають – економіки знань.

Реалії сьогодення доводять, що класичні концепції стратегічного управління, створені у другій половині XX ст., перестають відповідати новим умовам бізнес-середовища. Сьогодні доцільно говорити про становлення нової концепції стратегічного менеджменту, основним завданням якої є не стільки довгострокове виживання підприємства, скільки його своєчасна трансформація.




Сьогодні найбільш вагомою парадигмою вивчення стратегій вважається ресурсна концепція.До її створення ключову роль в обґрунтуванні пріоритету конкурентних переваг зіграла концепція конкурентних стратегій М. Портера, який з'єднав дослідження стратегій з теорією галузевої організації. Портер помістив аналіз фірми в галузевий контекст і запропонував структурований підхід до вивчення її конкурентної поведінки (позиціонування в галузі). Згідно Портеру, фірма досягає конкурентної переваги, коли виконує такі стратегічно важливі види діяльності, як проектування, виробництво, маркетинг і дистрибуцію своїх продуктів.

Але вже з 1990-і рр. почала домінувати ресурсна концепція, яка виявилася найбільш адекватною для вивчення джерел і механізмів відмінних переваг фірм в умовах конкуренції, що кардинально змінились і загострились. В рамках цієї концепції було запропоноване нове трактування джерел стійких конкурентних переваг підприємства. Головна ідея ресурсної концепції полягає у тому, що стійкої конкурентної переваги підприємство може досягти тоді, коли воно реалізує таку стратегію створення вартості, яку паралельно не можуть реалізувати існуючі або потенційні конкуренти.А можливим це стає за умов:

- випереджуючого порівняно з конкурентами створення і розвитку унікальних ресурсів всередині підприємства;

- накопичення внутрішньофірмових організаційних знань та вмінь, які важко скопіювати або відтворити конкурентам.

Відправною для цієї концепції прийнято вважати статтю 1984 р. Б. Вернерфельта «Ресурсне трактування фірми», який вперше вказав на «корисність аналізу фірми швидше з погляду її ресурсів, чим продуктів» і висловив гіпотезу, що такий підхід може стати новою парадигмою вивчення стратегій. Проте вибух інтересу в наукових і ділових кругах до ресурсного підходу відбувся завдяки статті 1990 р. К. К. Прахалада і Г. Хаміла «Ключова компетенція корпорації», де на прикладах компаній-лідерів були пояснені переваги концепції фірми як портфеля організаційних компетенцій (здібностей), а не як портфеля биізнес-одиниць. На початку 1990-х рр. ресурсний підхід оформився в новий напрям теорії стратегічного управління і отримав могутній імпульс у фундаментальних роботах Дж. Барні, Р. Гранту, І. Дірекса, Д. Колліза, До. Кула, С. Монтгомері, М. Петераф, Р. Рамелта, Д. Тіса і ін.

Ресурсна концепція спирається на типові для теорії стратегічного управління базові допущення про неоднорідність фірм (інакше позбавляється сенсу питання про їх конкурентні переваги) і відносної стійкості таких відмінностей.

refalbe.ostref.ru referatuoh.nugaspb.ru referatvvw.nugaspb.ru odnoklassnik.mfk-millenium.ru Главная Страница