Людські відносини, лідерство і мотивація

Людські відносини, лідерство і мотивація

Лекція 7. Школа людських відносин

(1930-1950)

Народження промислової психології

Сутність організації. Організації формальні і неформальні

Людські відносини, лідерство і мотивація

Теорія ієрархії потреб за Абра хама Маслоу

Питання для самостійного вивчення

1. Гюго Мюнстерберг.

2. Філософ бізнесу Меррі Фоллет.

3. Вступ в епоху школи людських відносин.

4. Хоторнські експерименти.

5. Джорж Елтон Мейо.

6. Наукові погляди Фріца Ротлісбергера.

7. Організаційна інтеграція Честера Бернарда.

8. Теорія влади. Функції керівника.

9. Розвиток школи “людських відносин”: від психоаналізу до біхевіоризму.

10.Мотивація для самореалізації

11.Процесні теорії мотивації

Народження промислової психології

У 20-3 0-х роках XX ст. у США почали формуватися передумови, що призвели до якісно нової ситуації в управлінні. Назріла необхідність нових форм управління, що характеризуються більш вираженим соціологічним і психологічним ухилом. Мета цих методів полягала в усуненні деперсоналізованих відносин на виробництві, що були властиві теоріям наукового менеджменту, і заміні їх концепцією співробітництва між робітниками та підприємцями.

Рух за людські стосунки зародився у відповідь на нездатність повністю усвідомити значення людського фактора, як основного елемента ефективності організації. Цей рух був реакцією на недоліки класичного підходу. Тому школу людських стосунків інколи називають неокласичною школою.

Дослідники психологічної школи вважали, якщо керівництво проявляє велику турботу про своїх працівників, то й рівень задоволеності їх буде зростати, а це приведе до підвищення продуктивності. Вони рекомендували використовувати прийоми управління людськими стосунками, що містили ефективні дії безпосередніх керівників, консультації з робітниками та надання їм ширших можливостей.

Школу людських стосунків (поведінкову теорію менеджменту) пропагували багато авторів - Гюго Мюнстерберг, Елтон Мейо, Мері Паркер Фоллет, Фріц Ротлісбергер, Честер Ірвінг Бернард. Одним із теоретичних досліджень у цьому напрямі була виробнича психологія - практика застосування психологічних понять до виробничого середовища. Гюго Мюнстерберг (1863-1916 рр.) - відомий німецький психолог визнаний батьком виробничої психології. Він стверджував, що психологи можуть надати цінну допомогу менеджерам у сферах підбору працівників і мотивації. Виробнича психологія досі є однією з головних у навчальних курсах багатьох коледжів та університетів.



Сутність організації. Організації формальні і неформальні

Група визначається як двоє або більше людей, які:

1) взаємодіють з кількома або всіма членами групи безпосередньо через мережу зв'язків;

2)поділяють одну мету або кілька спільних завдань;

3) керуються нормативною системою поведінки та взаємин;

4)підтримують стабільні рольові стосунки;

5) утворюють підгрупи на основі різних мереж притягання та відштовхування.

Традиційно виділяють два класи груп:

1. Формальні групи — це такі групи, що створюються за наказом керівництва для виконання конкретних виробничих або управлінських функцій. В основу формування таких груп покладено розподіл праці по вертикалі (рівні менеджменту) та по горизонталі (підрозділи, відділи, служби на одному управлінському рівні). Прикладом формальної групи є виробнича бригада, будь-який відділ апарату управління, обслуговуючі та допоміжні служби підприємства.

2. Неформальні групи — це такі групи, створення та функціонування яких не передбачалося. Вони виникають спонтанно.

Таблиця1 Основні відмінності формальних і неформальних груп

Класифікаційна ознака Характеристики
Формальні групи Неформальні групи
/. Мета Ефективність, прибуток Задоволення соціальних потреб і потреб у безпеці
2. Створення Планується організацією Створюється спонтанно
3. Комунікації Формальні канали Формальні та неформальні канали
4. Лідер Призначається організацією Висуванець із групи
5. Міжособистісні стосунки Встановлюються на основі виробничих завдань Розвиваються спонтанно
6. Вплив на членів групи Грошові винагороди, влада Персональний вплив
7. Контроль Спирається на покарання, грошові винагороди Діють громадські санкції



Людські відносини, лідерство і мотивація

Лі́дер (від англ. leader той, хто веде, перший, що йде попереду) — той, хто веде; голова, вождь. Член групи, всі учасники якої визнають його авторитет, покладаються на нього у прийнятті найбільш серйозних рішень і вирішенні ключових проблем.

Розрізняють:

формальне лідерство — процес впливу на людей з позиції займаючої посади;

неформальне лідерство — процес впливу на людей за допомогою своїх здібностей, вміння чи інших ресурсів.

Лідерство – це вибір, а не посада.

Мотивація— це процес спонукання, стимулювання себе чи інших (окре­мої людини чи групи людей) до цілеспрямованої поведінки або до виконання певних дій, спрямованих на досягнення власної мети чи мети організації.

Мотивацію можна визначити, як сили, котрі змушують людей поводитися певним чином1.

Мотивація — це готовність докласти максимальних зусиль для досягнення організаційних цілей, що зумовлена здатністю цих зусиль задовольняти певну індивідуальну потребу

Потреба— це фізіологічне чи психологічне відчуття нестачі у чомусь або у комусь, переконання у тому, що чогось чи когось бракує

referatrsn.nugaspb.ru meet.halmer.ru referatuln.nugaspb.ru least.mfk-millenium.ru Главная Страница