Міжнародні відносини і зовнішньополітична роль держави

ПЛАН

Мета лекції.

Лекція 18. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ ТА ГЛОБАЛЬНА ПОЛІТИКА

Питання до самоконтролю

1. Що таке «нація»? Які існують визначення нації?

2. Чим відрізняється етнічна нація від політичної?

3. Чим відрізняється національна держава від багатонаціональної? Монокультурна держава від багатокультурної? Чи є Україна монокультурною державою? Національною державою? Відповіді обґрунтуйте.

4. В чому полягає принцип толерантності?

5. Чи може нація існувати без власної унормованої мови? Відповідь обґрунтуйте.

6. Охарактеризуйте основні демократичні державно-політичні підходи до оптимізації становища національних меншин.

7. Що таке етнічна група? Чим відрізняється етнічна нація від етнічної групи?

8. В чому полягає проблема сумісності націоналізму і демократії?

9. Що таке шовінізм? Як ви його оцінюєте?

10. Яка національна політика української держави і якою мірою вона сприяє консолідації української нації?


1. Міжнародні відносини і зовнішньополітична роль держави.

2. Розвиток міжнародних відносин і світового політичного процесу.

3. Політична глобалістика.

4. Україна в сучасному геополітичному просторі.

Міжнародні відносини дуже складний і багатоаспектний механізм. Його вивченням займається спеціальна галузь політичної науки — теорія міжнародних відносин.

Термін Міжнародні відносини (МВ) з'явився після ІІ Світової війни, але ще до цього періоду Бентам (ІІ половина XVIII - початок XIX ст.) використовував цей термін для визначення спілкування між державами.

Міжнародні відносини – це сукупність економічних, політичних, культурних, правових, ідеологічних, дипломатичних зв'язків і взаємовідносин між народами, державами і системами держав, економічними та політичними організаціями на міжнародній арені.

Міжнародні відносини є особливим різновидом суспільних відносин. З одного боку, вони — своєрідне втілення внутрісуспільних відносин, з іншого — якісно нова система з притаманними тільки їй рисами. Вони характеризуються взаємодією таких суб'єктів політичного життя, як держави, народи, політичні й громадські організації, рухи і навіть окремі особи різних країн.



Тому міжнародні відносини слід розглядати як систему систем, макросистему, в якій функціонують у суперечливій єдності й взаємодії різні її елементи і ланки, що представляють різноманітні інтереси держав, ідеологічні настанови їх громадських рухів і організацій. На відміну від внутрідержавних відносин у міжнародних відносинах відсутній апарат їхнього регулювання, єдиний регулюючий центр, якому беззастережно підкорялися б суб'єкти міжнародного політичного життя.

Система міжнародних відносин регулюється сукупністю норм і принципів, які дістали назву міжнародне право. Сучасні норми міжнародного права, які забезпечують регулювання взаємодії суб’єктів політики (тут йдеться про держави), базуються на таких принципах:

1. мирного співіснування;

2. незастосування сили або погроз силою в міжнародних відносинах;

3. суверенної рівності держав;

4. непорушності державних кордонів;

5. територіальної цілісності;

6. поваги прав людини тощо.

На жаль, не завжди вони реалізуються на практиці, але прагнути до їх запровадження конче потрібно.

Стрижневим елементом міжнародних відносин є політичні відносини, які, взаємодіючи з іншими відносинами, своєрідно спрямовують їх. Головним суб'єктом міжнародних відносин є держава.

Держави репрезентують на міжнародній арені суспільства в цілому, а не окремі соціальні групи чи політичні організації. Такі важливі питання, як суверенітет, безпека, територіальна цілісність вирішує через свої структури тільки держава.

Держава—єдиний загальнонаціональний інститут, який має легітимні повноваження здійснювати політику на міжнародній арені: укладати двосторонні й багатосторонні договори про співробітництво в певних сферах, оголошувати війну та підписувати мирні угоди тощо. Сукупна зовнішньополітична діяльність суверенних держав визначає всю світову політику.

Кожна держава, проводячи зовнішню політику, переслідує свої інтереси. Категорія “національний (державний) інтерес” — головна в теорії міжнародних відносин, визначальна щодо зовнішньої політики держав.

Національний інтерес охоплює:

ü проблеми збереження нації незалежної держави;

ü безпеки від зовнішньої загрози;

ü зростання добробуту населення держави;

ü захисту її економічних і політичних позицій у відносинах з іншими державами;

ü збереження і розширення її впливу в світовій політиці.

Він реалізується в зовнішньополітичному курсі держави, у політиці її уряду, який визначає конкретні цілі щодо інших держав і шляхи їх досягнення.

Формування зовнішньополітичного курсу держави — складний, суперечливий процес. У боротьбі за владу в країні різні політичні сили демонструють своє бачення національного інтересу і зовнішньополітичного курсу, який не завжди відповідає внутрішнім і зовнішнім умовам його реалізації, не завжди адекватний національним інтересам.

У своєму зовнішньополітичному курсі держава повинна:

ü враховувати своє геополітичне положення,

ü спиратися на свій економічний, демографічний, воєнний, науково-технічний та культурний потенціал.

Цей потенціал обумовлює зовнішньополітичні можливості держави, визначає пріоритети у вирішенні конкретних зовнішньополітичних проблем.

Організація і контроль за здійсненням зовнішньої політики покладені на спеціальні органи держави:

Ø міністерства закордонних справ (зовнішніх зв'язків);

Ø парламентські комітети з питань зовнішньої політики;

Ø посольства;

Ø представництва в інших державах;

Ø наукові й культурні центри за кордоном;

Ø офіційні й напівофіційні місії тощо.

Отже, має рацію французький дослідник Р. Арон, стверджуючи, що “змістом міжнародних відносин є передовсім відносини між державами”.

Однак не всі політологи поділяють думку, що головна роль у міжнародних відносинах належить державі. Так, американський дослідник Д. Капорозо вважає головними дійовими особами в міжнародних відносинах не держави, а класи, соціально-економічні групи й політичні сили. Інший американський фахівець у галузі міжнародних відносин Д. Розенау стверджує, що структурні зміни, які відбулися за останні десятиліття у світовій політиці, спричинивши взаємозалежність народів і суспільств, докорінно змінили і міжнародні відносини. Головною в них є вже не держава, а конкретна особистість, оскільки утворився так званий “міжнародний контінуум (лат. continuum — неперервне, суцільне), символічними суб'єктами якого є турист і терорист”.

Зовнішня політика держав пов'язана з внутрішньою. В політичній науці перевага як вирішальному чинникові надається або зовнішній, або внутрішній політиці. Однак пріоритет внутрішньої чи зовнішньої політики визначається в кожній конкретній ситуації. Загалом все-таки переважають внутрішня політика, внутрішні інтереси держави, заради яких проводиться і зовнішня політика.

Більшість фахівців поділяє міжнародні відносини на два типи:

1) відносини, які ґрунтуються на балансі сил;

2) відносини, що спираються на баланс інтересів.

Види міжнародних відносин розрізняють також:

ü за сферою суспільного життя(економічні, політичні, військово-стратегічні, культурні, ідеологічні);

ü за суб'єктами взаємодії(міжнародні, міжпартійні, відносини між різними неурядовими асоціаціями тощо);

ü за ступенем їх розвитку(високий, середній, низький).

Рівні розвитку міжнародних відносин іноді визначають через такі поняття:

Ø “регіональні”;

Ø “субрегіональні”;

Ø “глобальні”.

Нарешті, з точки зору міри напруженості розрізняють різні стани міжнародних відносин:

Ø нестабільності,

Ø суперництва,

Ø ворожнечі,

Ø конфлікту,

Ø війни,

Ø мирного співіснування,

Ø довіри,

Ø співробітництва,

Ø політичного вирішення проблем на основі цивілізованого узгодження державами своїх інтересів.

У просторі міжнародних відносин відсутнє центральне ядро влади, рішення якого були б обов'язковими для всіх держав, інших суб'єктів міжнародного політичного життя. Тому світовий політичний процес певною мірою є стихійним, хоча в останні десятиліття простежуються спроби його впорядкування, зміцнення миру і стабільності у світі. На перебігу світового політичного процесу позначаються як раціональні, виважені з точки зору інтересів людства політичні дії і рішення держав і міждержавних об'єднань, так і спонтанні, ірраціональні, непередбачувані дії. Поряд з прогресивними інституціями на міжнародній арені діють і реакційні, екстремістські сили.

referatsdk.nugaspb.ru referatuzq.nugaspb.ru referatstd.nugaspb.ru sex.deutsch-service.ru Главная Страница