Цивілізаційні моделі розвитку А.Тойнбі.

Кожна цивілізація, на думку Тойнбі, прохо-дить на своєму життєвому шляху наступні стадії:

Стадія зародження - генезис. Цивілізація може виникнути або в результаті мутації примітивного суспільства або на руїнах “ма-теринської” цивілізації.

За стадією генезису має місце стадія зрос-тання, на якій цивілізація розвивається в по-вноцінну соціальну структуру. Під час зрос-тання цивілізацію постійно підстерігає не-безпека переходу в стадію надламу, що, як правило, (але не обов'язково) змінюється стадією розпаду. Розпавшись, цивілізація або зникає з обличчя Землі (єгипетська ци-вілізація, цивілізація інків) або дає життя но-вим цивілізаціям (еллінська цивілізація, що породила через всесвітню церкву західне і православне християнство).

Слід звернути увагу, що в цьому життєвому циклі немає тієї фатальної зумовленості ро-звитку, яка присутня у циклі цивілізації, за-пропонованому Освальдом Шпенглером. Якщо у Шпенглера цивілізація - це живий організм, котрий проходить стадії зростання, “дозрівання”, занепаду і, нарешті, розпаду, то Тойнбі відходить від трактування цивілізації, як певної неподільної сутності, вважаючи що “суспільство не є і не може бути нічим іншим, окрім як посередником, за допомогою якого окремі люди взаємодіють між собою. Особистості, а не суспільства створюють людську історію».

Така інтерпретація суспільства дозволяє відповісти на питання про зумовленість ро-звитку: якщо всі індивіди, котрі складають дане суспільство, зможуть перебороти над-лам у душі, то й суспільство в цілому зможе перебороти цю стадію. “Надлами цивілізацій не можуть бути результатом повторюваних чи поступальних дій тих сил, котрі знаходяться поза людським контролем”. Звідси можна констатувати, що Тойнбі відкидає ідею фаталізму в процесі розвитку цивілізації, визначаючи можливість свободи вибору конкретної людини.

Наступною важливою проблемою, котру прагне проаналізувати А.Тойнбі у межах своєї цивілізаційної концепції є проблема пошуку рушійної сили в розвитку цивілізацій.

У пошуках своєрідного першопринципу ци-вілізаційного розвитку Тойнбі приходить до концепції Виклику-і-Відповіді. . Не знай-шовши детермінованих, “неживих” причин зародження і розвитку цивілізацій, Тойнбі пропонує у якості основи світопорядкукате-горію протиріччя. Остання розуміється навіть глибше - конституюючись у якості основного рушійного механізму історії. Аргументацію такого вибору Тойнбі презентує через аналіз міфу про спокусу тварини Божої Дияволом і наступним перетворенням у дещо іншу якість. На першому етапі Диявол (Виклик) виводить систему з рівноважного і пасивного стану Інь у збуджений і активний стан Янь. Відповіддю на виклик повинно бути або зростання – “перехід у більш високу і складнішу структуру”, або смерть (програш). Зійшовши на нову ступінь, система знову виводиться з рівноваги і так до безкінечності, поки на чер-говий виклик не надійде адекватної відповіді. Виклики можуть бути як зовнішніми (стимули, необхідні для генезису цивілізації) так і внутрішніми (творчий порив генія, розвиток науки). Причому системі потрібна лише первинна наявність зовнішніх стимулів, які потім, у міру розвитку системи перетворюються у внутрішні виклики. Саме таке динамічне, прогресуюче протиріччя і є запорукою розвитку цивілізації та індивідів як її складових.

Деякі з викликів можуть отримувати гідні відповіді, у той час як інші можуть залишити-ся і без відповіді. Якщо суворість виклику бу-де підсилюватися до нескінченності, чи га-рантується тим самим нескінченне збіль-шення енергії, вкладеної у відповідь на існу-ючий виклик? Тойнбі стверджує, що найбільш стимулюючий вплив справляє виклик середньої сили. Слабкий виклик не може змусити систему перейти на якісно но-вий рівень, у той час як надмірно сильний виклик може просто її зруйнувати.

Система Тойнбі характеризується як антро-поцентрична в тому сенсі, що у ній суспіль-ству місце “простору дії”, але не носія творчої сили. Тому і “виклики” призначаються насамперед людям. Тут Тойнбі певною мірою погоджується з позицією французького філософа Анрі Бергсона: “Ми не віримо в “несвідомий” фактор Історії, так звані “великі підземні плини думки”, на які часто посила-ються, можливо лише тому, що великі маси людей виявилися захопленими чимось од-ним, особистістю, висунутою з загального натовпу. Немає потреби повторювати, що соціальний прогрес обумовлюється насам-перед духовним середовищем суспільства. Якісний стрибок має місце лише тоді, коли суспільство зважується на експеримент. Це, в свою чергу, означає, що суспільство або піддалося переконанню, або було виведено з рівноваги кимсь.”

Однак більшість членів суспільства є інерт-ною, пасивною і нездатною дати гідну відповідь на вимоги долі. Щоб набути такої можливості суспільство потребує наявності, Особистостей, “надлюдей”. Лише вони здатні дати відповідь, повести за собою всіх інших-Тойнбі вказує, що ними можуть бути як окремі люди (Ісус, Мухаммед, Будда) так і соціальні групи (англійські нонконформісти). У будь-якому випадку суспільство розко-люється на дві взаємодіючі частини: на творчу, іманентно вододіючу конструктивним потенціалом меншість і основну інертну масу.

Тойнбі стверджує про існування такого ме-ханізму взаємодії між творчою та інертною частинами суспільства як “мимесис” - соціальне наслідування. Мимесис з'являється в людини задовго до вступу суспільства у фазу розвитку. Його можна спостерігати й у суспільствах з примітивним укладом і в ро-звитих цивілізаціях. Однак дія мимесису в цих двох випадках прямо протилежна: якщо в примітивних суспільствах мимесис, вира-жаючись у звичаях і наслідуванні старійши-нам, спрямований у минуле і є гарантом стабільності суспільства, то при вступі сус-пільства на шлях цивілізації мимесис в ос-новному спрямований на творчу меншість, будучи в такий спосіб сполучною ланкою між активними і пасивними його членами. Отже, для успішної відповіді на виклик необхідна наявність у суспільстві наступних факторів:

- у суспільстві повинні бути наявні люди, здатні зрозуміти виклик і дати на нього відповідь;

- більшість повинна бути готовою до прий-няття даної відповіді. Іншими словами, вона повинна “дозріти” для відповіді

Особливості й умови становлення літературної вимови
ОЧИЩЕНИЕ С ПОМОЩЬЮ ПОЛЫНИ ПО А. И. АФАНАСЬЕВУ
Влияние дефицита железа на плод
Назови объединяющее понятие».
Тест 5. Коммуникабельны ли вы?
ОСНОВНЫЕ ЭЛЕМЕНТЫ ЛИЗИНГОВОЙ ОПЕРАЦИИ
Ценностные ориентиры содержания учебного предмета «Русский язык»
В лесу под крышей грибы нашла большущие
Принцип композиційних осей і перспектив
Проблеми дошкільного виховання у педагогічній думці давнього світу
Поопераційний маршрут виготовлення виробу
Как оформить контрольную работу
Професійне навчання в зарубіжних фірмах
Розрахунок оплати за бронювання номерів (місць) та проживання за безготівковим розрахунком
Гіпотези походження лісостепу.
Католическая церковь. Особенность церковной организации, догматика и культура.
Люби БОГА своего превыше всего
Digital Modulation Techniques
Метод кинематических диаграмм
Модели организационной культуры.
Рання зрілість, або молодість
Купирование острого артрита.
РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ
Главная Страница