Надання допомоги при механічних ушкодженнях

Закриті ушкодження – це пошкодження тканин і органів, які викликані впливом зовнішніх чинників, без порушення цілісності шкіряних покривів і видимих слизових оболонок. Тяжкість закритого пошкодження залежить від травмуючої сили, напрямку і тривалості її впливу, площі травмованої ділянки, стану організму в момент травми тощо.

Відкриті пошкодження характеризуються порушенням цілісності шкіряних покривів і видимих слизових оболонок, які спричинені впливом зовнішніх чинників.

Рана - механічне ушкодження тканин з порушенням цілісності шкіри чи слизової оболонки. При глибоких ранах пошкоджується не лише шкіра, а й м'язи, кістки, нерви, сухожилля, іноді навіть великі кровоносні судини. Поранення особливо небезпечні при кровотечі з великої судини, пошкодженні внутрішніх органів, сильних болях, які можуть викликати шок. В інших випадках основна небезпека поранення полягає в тому, що через неї до організму потрапляють інфекційні мікроби та мікроорганізми. На 1 мм2 шкіри людини може знаходитися до 200 мільйонів бактерій.

Закриті пошкодження м’яких тканин. Забій – пошкодження тканин і органів, спричинене короткочасним ударом о тверду поверхню, без порушення цілісності шкіряних покривів та видимих слизових оболонок. Розтягнення – надрив тканин зі збереженням їх анатомічної цілісності. Розтягненню частіше всього піддається зв’язковий апарат і м’язи. Воно виникає внаслідок різкого та швидкого їх скорочення або надмірного розтягнення, а також при надмірних та невластивих переміщеннях в суглобі. Синдром довготривалого здавлювання (травматичний токсикоз) – пошкодження органів або тканин, викликане здавлюванням з зовні або з боку сусідніх органів і тканин, яке характеризується загальними й місцевими симптомами. Травматичний токсикоз виникає при порушенні кровообігу в кінцівках внаслідок тривалого перебування людини у вимушеному положенні. Тяжкість ураження залежить від місця (локалізації) здавлювання, тривалості, сили, площини тощо. Вивих – стійке зміщення суглобних поверхонь кісток за межі їхньої нормальної рухливості, котре супроводжується пошкодженням суглобної капсули та зв’язувального апарату. В залежності від стикання суглобних поверхонь розрізняють повні та неповні вивихи. При повних вивихах суглобні поверхні не стикуються одна з одною, при неповних – стикуються частково. Перелом– повне або часткове порушення цілісності кістки, спричинене механічною дією або патологічним процесом. При переломах кісток ушкоджується не тільки кістка, а й м’язи, численні нервові закінчення, судини. Вони завжди супроводжуються значною крововтратою. Переломи можуть бути відкриті та закриті. При відкритому переломі цілісність шкіряних покривів порушується, а при закритому – зберігається. Непошкоджена шкіра сприяє запобіганню проникнення інфекції до рани. Травматичні переломи виникають в наслідок дії на кістку механічного впливу, який перевищує її міцність. Струс головного мозку визначається симптомокомплексом, який з’являється безпосередньо після травми і характеризується функціональними порушеннями. Забиття головного мозку – це травматичне ушкодження мозкової речовини, що виникає при травмі в точці удару або на протилежному боці. Здавлювання головного мозку виникає після травми при кровотечі (з утворенням гематоми) із внутрішньочерепних судин. Гематома може локалізуватися над твердою мозковою оболонкою чи під нею. Пошкодження живота з’являютьсяпри безпосередньому ударі в живіт. У залежності від його сили можуть бути пошкоджені передня черевна стінка чи внутрішні органи. Травми грудної клітки можуть бути з ушкодженням органів грудини (легень, серця, стравоходу) та кісткового каркасу (грудного відділу хребта, ребер) чи без їх пошкодження. При порушенні герметичності перикардової (серцевої) та плевральних (легеневих) порожнин ушкодження вважається проникним. Методика надання першої медичної допомоги при механічних ушкодженнях в табл. 2.3, дод. 2.

Надання допомоги при різних видах травм

Особливості надання допомоги при різних видах травм зазвичай пов’язані з умовами їх виникнення. Причина шокового стану – сильний біль, який викликає процес збудження (І фаза), а потім гальмування (ІІ фаза) в головному мозку, внаслідок чого виникають порушення кровообігу, дихання, обміну речовин. Сприяють розвитку шоку надзвичайний емоційний вплив, втрата крові, утворення у пошкоджених тканинах шкідливих продуктів, голод, спрага, переохолодження, перевтома, трясіння під час транспортування після травми тощо. Асфіксія – задуха, зумовлена кисневим голодуванням і надлишком вуглекислого газу в крові та тканинах, настає через припинення надходження повітря в легені протягом 2…3 хв. Причина асфіксії – стискання гортані і трахеї (задушення); затоплення гортані і трахеї водою (утоплення), заповнення їх слизовими масами, блювотинням, землею; закривання входу в гортань стороннім тілом чи язиком; параліч дихального центру від отрути, вуглекислого газу, снодійних засобів; травми головного мозку; захворювання на дифтерію, грип, ангіну. Перегрівання трапляється внаслідок тривалого перебування в умовах високої температури та вологості, на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі. Переохолодження розвивається внаслідок порушення процесів терморегуляції при дії на організм низьких температур. Погіршенню самопочуття сприяють втома, малорухливість, алкогольне сп’яніння. Відмороження виникає при тривалій дії холоду, контакті тіла з металом на морозі, із скрапленими повітрям та газами чи сухою вуглекислотою. При підвищеній вологості і сильному вітрі травма може спостерігатися й при не дуже низькій температурі повітря (навіть близько 0оС). Сприяє відмороженню загальне ослаблення організму внаслідок голодування, втоми або захворювання. Найчастіше відморожують пальці ніг і рук, ніс, вуха, щоки. Термічні опіки з’являються при дії на відкриті ділянки тіла високої температури (полум’я, гарячої рідини, пари, розпечених предметів тощо). Хімічні опіки –- дія концентрованих кислот або лугів на тканини організму. Отруєння – це група захворювань, спричинених впливом на організм небезпечних хімічних (НХР), бойових отруйних речовин (БОР) та біологічних отрут різного походження. Утоплення. Залежно від того, чи наповнились легені потерпілого водою чи ні, розрізняють два види утоплення – мокре і сухе. При справжньому (мокрому) утопленні рідина обов’язково потрапляє в легені (75…95 % усіх утоплень). При рефлекторному звуженні голосової щілини вода не потрапляє в легені і людина гине від механічної асфіксії (5…20 % утоплень).

Методика надання першої медичної допомоги при різних травмах наведена в табл. 2.4, дод. 2.

Главная Страница