Сутність якої полягає в публічному обговоренні найбільш складних пи-

тань суспільного життя із залученням максимально широкого загалу:

Представників органів державної влади, місцевого самоврядування,

Об’єднань громадян, наукових установ, громадськості. Головна мета слу-

Хань — зрозуміти й проаналізувати найбільш гострі проблеми суспільного

Буття, провести наукову експертизу й громадську апробацію законопро-

Ектів, привернути до них увагу громадськості, владних і політичних

Структур, виробити практичні рекомендації щодо оптимізації шляхів і

Форм вирішення проблем і завдань, що виникають. Як зазначається у

Спеціальній літературі, слухання є не тільки одним з найважливіших

Технологічних елементів діяльності парламенту, але й ефективним ка-

Налом формування громадської думки з приводу соціально-політичних

Й економічних питань, які непокоять суспільство1.

Вирізняються два види слухань у Верховній Раді України: парла-

Ментські та комітетські. Порядок їх проведення визначений положен-

Нями, які затверджені постановою Верховної Ради України від 11 груд-

Ня 2003 року № 1385-IV (додатки №№1-2). На слухання може бути вне-

сено лише одне тематичне питання.

Парламентські слухання проводяться з метою вивчення питань

Внутрішньої та зовнішньої політики держави, що становлять суспільний

Інтерес і потребують законодавчого врегулювання, стану виконання

Урядом Конституції України, законів України, постанов Верховної Ради

В межах повноважень парламенту, визначених Конституцією. Пропозиції

Про проведення парламентських слухань вносяться до парламенту

Суб’єктами права законодавчої ініціативи у вигляді проектів постанов

Верховної Ради України. Питання про проведення слухань включається

До порядку денного сесії в установленому порядку. Парламентські слухан-

Ня проводяться в сесійний період, як правило, один раз на місяць у вівто-

Рок тижня, що відводиться для роботи народних депутатів у комітетах,

Депутатських фракціях (групах). Постанова про проведення слухань

Приймається не пізніше ніж за 30 днів до їх проведення і публікується в

Газеті «Голос України».

Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, органи

Місцевого самоврядування відповідно до своєї компетенції подають до

Верховної Ради України у визначений нею строк аналітичні та довідкові

матеріали з питання, що розглядатиметься. Ці матеріали, проекти

Рішень за результатами парламентських слухань, висновки комітетів

Розповсюджуються серед народних депутатів не пізніше ніж за п’ять днів

До їх проведення. Інші учасники слухань отримують матеріали під час

Реєстрації.

Парламентські слухання, як правило, проводяться в залі пленарних

Засідань Верховної Ради України. Відкриває і веде зазначені слухання

Голова Верховної Ради, його Перший заступник або заступник в поряд-

Ку, передбаченому Регламентом Верховної Ради України для розгляду

Питань на пленарних засіданнях.

Як правило, слухання проводяться гласно і відкрито з прямою

Трансляцією на загальнонаціональних радіоканалі УР-1 та телеканалі

УТ-1. Однак вони можуть проводитись і в закритому режимі, якщо Вер-

Ховною Радою України прийнято відповідне рішення, що робиться з

Метою захисту державної таємниці.

Охотский Е. В. Государственная служба в парламенте: отечественный и

Зарубежный опыт. – М.: МГИМО; РОССПЭН, 2002. – С. 51.

За результатами слухань Верховна Рада України приймає постано-

Ву щодо схвалення рекомендацій, які мають враховуватися органами

Публічної влади, підприємствами, установами та організаціями неза-

Лежно від підпорядкування і форм власності.

Методи роботи Верховної Ради України

Головними організаційними методами, що реалізує у своїй практичній

діяльності Верховна Рада України, є: планування, координація діяль-

Ності, вироблення рішень, організація контролю за виконанням рішень,

Робота з кадрами, інформаційне забезпечення та інші.

Організаційне планування поєднує в собі планування за основними

напрямками діяльності парламенту і планування роботи його структур-

них підрозділів. Основними плановими документами щодо діяльності

парламенту в цілому є порядок денний сесії, плани-графіки пленарних

засідань, а щодо діяльності парламентських комітетів — плани-графіки

Їх засідань. Плани роботи підрозділів парламентського апарату затвер-

джуються керівниками цих підрозділів. При цьому перспективне плану-

вання поєднується з поточним плануванням, а плани роботи комітетів,

Тимчасових комісій, депутатських груп і фракцій, структурних підрозділів

апарату мають бути узгоджені з планами роботи парламенту в цілому.

Метод контролю в діяльності парламенту включає: постановку до-

Кументів (доручень) на контроль; формування інформаційної бази да-

Них щодо контрольних документів; перевірку своєчасного доведення

Документів до виконавців; попередні перевірки і регулювання ходу ви-

Конання; облік і узагальнення результатів контролю за виконанням до-

Кументів (доручень); інформування керівництва про стан виконання

Документів на нарадах і засіданнях; зняття документів з контролю.

Контроль здійснюється посадовими особами Верховної Ради України,

Комітетами, підрозділами апарату (насамперед, відділом контролю та

Головним організаційним управлінням).

Метод координації в роботі Верховної Ради країни має дві складові:

Координацію підрозділів парламенту (внутрішньоорганізаційну) і коор-

Динацію роботи парламенту з іншими органами публічної влади (зов-

Нішньоорганізаційну). Головна роль у здійсненні внутрішньооргані-

Заційної координації належить Голові Верховної Ради, його заступникам,

Погоджувальній раді депутатських груп і фракцій. Зовнішньооргані-

Заційна координація здійснюється через керівництво парламенту, пред-

Ставника Верховної Ради України в Конституційному Суді України,

Постійного представника Президента України у Верховній Раді Укра-

Їни, Міністра у зв’язках з Верховною Радою України, через Відділ

Зв’язків з органами правосуддя та Управління у зв’язках з місцевими

Органами влади і органами місцевого самоврядування парламентсько-

Го апарату.

Метод інформаційного забезпечення. Головна роль у забезпеченні пар-

Ламенту необхідною інформацією належить структурним підрозділам

Його апарату, особливо Інформаційному управлінню, Управлінню

Комп’ютеризованих систем, Головному управлінню документального

Забезпечення. Важливим каналом отримання інформації для парламен-

Тарів є також звернення громадян, зустрічі з виборцями, повідомлення

Засобів масової інформації.

Організація прийняття актів

Верховної Ради України

Згідно зі ст. 91 Конституції, Верховна Рада України приймає свої

Рішення у вигляді законів, постанов та інших актів. Застосування відкри-

Того переліку правових актів парламенту має на меті відкрити простір для

Вибору депутатами такої форми документа, яка буде найбільш чітко

Відповідати змісту прийнятого рішення. У спеціальній літературі кон-

Ституційний перелік парламентських актів доповнюють такими вида-

Ми, як декларації, регламенти і нормативно-правові договори, а серед

Законів виокремлюють такі їх різновиди, як Конституція (Основний

Закон), конституційні, звичайні, надзвичайні закони, кодекси1. Історія

Функціонування українського парламенту знає й такі політико-правові

Документи, як акт, заява, звернення.

Порядок підготовки, обговорення, прийняття правових актів пар-

Ламенту, а також порядок набуття ними чинності визначається Консти-

Туцією, Регламентом Верховної Ради України, Указом Президента Укра-

Їни «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових

Актів та набрання ними чинності» від 4 грудня 1997 року № 1327/97.

Порядок проходження проектів правових актів через підрозділи парла-

Ментського апарату визначається Інструкцією з діловодства в апараті

Верховної Ради України, затвердженою розпорядженням Голови Вер-

Ховної Ради України від 25 березня 2002 року № 153.

Розробка законопроектів здійснюється в ініціативному порядку, за

referatwff.nugaspb.ru referatqjx.nugaspb.ru refapkz.ostref.ru tei.deutsch-service.ru Главная Страница