Походження давньоруської держави

До питання походження Київської Русі вперше звернувся легендарний літописець Нестор понад вісім століть тому в "Повісті минулих літ". Трактування цього питання є одним із найзаплутаніших у вітчизняній та світовій історіографії. Перші спроби розв?язати цю проблему було здійснено ще середньовічними хроністами, які штучно пов?язували ранню історію Русі з відомими їм народами східної Європи - скіфами, кельтами, сарматами, аланами.У середині XVIII ст. німецькі історики, висунули тезу щодо скандинавського походження Давньоруської держави. Рішучим опонентом і палким критиком норманізму став М. Ломоносов. Майже одразу полеміка потрапила в русло не наукової дискусії, а ідеологічного протистояння. "Космополітизмові" німецьких вчених, які, абсолютизуючи "варязький фактор", принижували державотворчу здатність слов?ян, було протиставлено "державницький патріотизм", що був своєрідним виявом зростаючої національної самосвідомості.

Звідки походить назва "Русь"? До якого етносу слід відносити літописних варягів? Хто були перші руські князі?

У 20-ті роки XX ст. на основі численних історичних, археологічних та мовних джерел значна частина науковців світу почала віддавати перевагу "варязькому чиннику" в становленні державності русів. Однак це не поставило крапку в багатовіковій полеміці.

Спробою кардинально змінити напрям пошуку стала хозарська гіпотеза, яка виводила коріння Київської держави з Хозарського каганату. її автор, професор Гарвардського університету (США) О. Пріцак, запропонував взагалі відмовитися від концепції слов?янського походження Русі. На його думку, поляни були не слов?янами, а різновидом хозар, а їхня київська гілка - спадкоємницею роду Кия, який заснував (іноді вживається термін "завоював") Київ у VIII ст. Однак ця версія не витримує критичної перевірки. Археологічні дослідження стародавнього Києва свідчать про місцеву слов?янську самобутність його матеріальної культури. Пам?ятки хозарської (салтово-маяцької) культури зустрічаються надзвичайно рідко і не становлять навіть відсотка від загальної кількості знахідок.

Отже, паросток державності Київської Русі не був завезений із-за моря варягами чи пересаджений сусідами-хозарами. Він зріс на місцевому ґрунті задовго до IX ст. внаслідок складного і тривалого соціально-економічного та культурного розвитку слов?янського суспільства

Договір Київських князів Олега і Ігоря з Візантійською імперією

Під 941 р., як автор "Повісті временних літ", так і візантійські хроністи, описують похід князя Ігоря з флотом у десять тисяч суден на Константинопіль. Увійшовши до Босфору в середині липня, руський флот у битві неподалік від містечка Ієрон зазнав поразки від візантійців, які застосували "грецький вогонь". Зазнавши значних втрат, Ігор із залишками флоту відійшов до Малоазійського побережжя і завдавав там величезних збитків супротивнику. Лише прибуття до Малої Азії 40-тисячного війська імперії дозволило витіснити звідти "русь". Під 944 р. руський літописець описує черговий похід князя на Константинополь, який завершився без збройної сутички, але вигідними для "русі" договором з імператором. Проте, факт цього походу не знаходить жодного підтвердження у візантійських хроніках і документах, а тому викликає великі сумніви щодо його реальності. Інша справа, що саме цим роком було датовано нову угоду Давньоруської держави з візантійським імператором.

Підписаний князем Ігорем договір був менш вигідний Русі, аніж підписаний перед тим договір Олега 911 р.

Одне з положень договору 944 р. передбачало допомогу Русі візантійському імператору в його військових виправах. І вже в 945 р. дружини руського князя взяли участь у поході на землі Арабського халіфату.

Право ІІ пол. ХІІ-ХІІІ

Цивільне право: право власності, право володіння.

Право власності передбачала повернення речі і сплату конпинсації за користування нею. Три форми земельної власності: Князівський домен, Боярська та Монастирська вотчиа, земля громади.

Спадкове право:успадковувалося за законом та за заповітом. За законом переваги мали сини померлого. Старший син отрим. частину майна, а молодший батківський двір.

Сімейне право: 1) встанов. моногамії (одношлюбності);2) Поутруднюються розлучення; 3) Сурові покарання передбачаються; 4) Встановлюється шлюбний вік дівчат 12-13 років, чол.. 14-15 років.

Зобов’язальне право:виник. із причинення шкоди. Зобов’язання виникають на підставі договорів усно у присутності свідків. Договори позики не вимагали свідків. Договір позики передбачав сплату відсотків.

Кримінальне право: злочин (образа) –це порушення громадського покою завдання потерпілому, матеріальної, моральної або фізичної шкоди. Суб’єкт злочину будь-яка людина, крім холопа. Різновиди до судового слідства: 1)Звіт (порядок встановл. осіб, що привласнили чужу річ ) 2) Гоніння сліду (розшук злочинця по його слідам) 3) Заклик на торзі про пропажу. Система покарань Віра – грошова пиня, яка сплачується на користь князя. Головнічество – винагорода на користь рідних убитого. 3) продаж – грошовий штраф, який сплачував злочинець на користь князя на сумму якусь. 4) потіки пограбування – вигнання злочинця разом із сімєю. Підстави вбивста у разбої, конокрадства.

Суспільний лад КР

Феодали:

Княжі-мужі – особисто служили князю, складали його дружину, князь призначав урядовців і воєвод. Бояри– великі землевласники. Володіли великими земельними наділами, мали військову дружину і приймали учать у боярських радах.

Феодальне залежне населення:

- смерди - більша частина селян, що мали приватне господарство, житло, земельні наділи, платили данину князю і були відносно вільними;

- закупи - люди, що через різні причини втрачали власне господарство і змушені були йти в кабалу до феодала за купу (грошову позичку);

- рядовичі- селяни, що уклали з феодалом ряд (договір), на підставі якого визнавали свою залежність від нього і змушені були працювати за частку виробленої продукції;

- челядь- особи, що втратили своє господарство і працювали на феодала. Їх продавали, дарували, передавали у спадщину;

- холопи- населення, що перебувало у повній власності феодала.

Державний устрій КР

Ранєфеодальна монархія федерального типу, при якій існувала така піраміда влади: а) на чолі держави - великий київський князь; б) найближче оточення, за допомогою якого великий київський князь управляв державою: особиста дружина, що ділилася на старшу (бояре, мужи) і молодшу, (отроки, дитячі); питомі князі, що стояли своїми військами в значних містах (Чернігів, Переяславль, Псков і ін.) і вправлявші підпорядкованими Рад із князів і старших дружинників складав боярську думу при великому князі, що збирав її для прийняття важливих рішень (виступ . у похід, висновок світу і т.п.); в) суд, збір данини і судових мит здійснювали спеціальні дружинники, що називалися мечниками, вирниками. г) керування невеличкими містами здійснювали намісники великого князя - тисяцькі і посадники.

Спадкове і сімейне право КР

Спадкове право:

Успадковувалося за законом та за заповітом. За законом перевагу мали сини померлого. Старший син отримував частину майна, а молодший батьківській двір.

Сімейне право:

1) Встановл. моногамії (одношлюбності);

2) Поутруднюються розлучення;

3) Сурові покарання передбачаються;

4) Встановлюється шлюбний вік. Для дівчат 12-13 років, чол. 14-15 років.

Причини роздробленості КР

а) унаслідок розвитку натурального господарства ніхто з феодалів нe був зацікавлений ринутися до об'єднання з іншими феодалами, тим більше між ними постійними були заздрість, ненависть, ворожнеча, т. е. не було ніякої економічної причини триматися старого об'єднання (К. Русі);

б) феодали, у своїх вотчинах за допомогою особистої дружины могли одержати все необхідне із селян, і без помочі великого Київського князя, через що влада останнього на час виявилася зайвої (до цього феодали годувалися з княжої данини і військових походів); в) місцеві феодали в себе у вотчинах вже обзавелися чималими штатами керування і дружинами, що давало їм можливість самостійно звістки господарство, а з іншого боку - посостязаться за владу з великим Київським князем (як правило, їхнім родичем); г) ріст і зміцнення міст - перетворив їх в економічні, політичні центри значних феодальних вотчин і щодо убезпечив від нападу великого київського князя або кочівників.

2) Величезні географічні розміри К. Русі об'єктивно сприяли росту сепаратизму, а з іншого боку, в умовах загострення соціальної боротьби, великий київський князь змушений був самий їх посилювати, тому що був не в силах зробити їм, у випадку селянського повстання швидку і діючу поміч за тисячі кілометрів від Києва.

3) Насильницьке об'єднання східнослов'янських земель у 9 сторіччі дало обернену реакцію в 12 в.; майже поголовне прагнення до самостійності значних і дрібних феодалів тим більше, що області склалися переважно в рамках колишніх племінних спілок.

4) Зміна торгової кон'юнктури - Західна Європа початку торгувати безпосередньо з Ближнім Сходом. Крім того, Київська РУСЬ загубила важливий торговий маршрут до Чорного моря.

1) економічна самостійність князівств;

2) Слабкий розвиток торгівлі;

3) Ослабленн влади Київського князя;

4) Зріст багатств місцевих князів;

5) Міжусобні війни;

6) Зріст військової могутності;

tkr.deutsch-service.ru referatqsx.nugaspb.ru diplom.underref.ru rein.deutsch-service.ru Главная Страница