ПРОТОКОЛ РЕАНІМАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ ПРИ АСФІКСІЇ НОВОНАРОДЖЕНОГО.

1). Відсмоктати вміст ротової порожнини та носа при народженні голівки, використовуючи тиск не  100 мм.рт.ст.

Покласти немовля під джерело променевого тепла на щільну основу (положення Тренделенбурга 20-300 головою донизу, зараз вже не рекомендується).

При чистих навколишньоплодних водах:

3).Висушити шкіру новонародженого за допомогою пеленки(рушника).

Забрати мокру пеленку (рушник).

Забезпечити правильне положення голови (помірна екстензія із валиком під плечима або без нього).

Відсмоктати спочатку вміст ротової порожнини, а потім – носоглотки (рекомендується використання резинової груші, тиск не повинен перевищувати 100 мм.рт.ст.

При меконіальному забрудненні вод:

Негайно відсмоктати меконій з рота та hypopharinx, провести інтубацію трахеї та відсмоктування її вмісту через ЕТТ, яка поступово виймається (відсмоктування проводити доти, доки видаляється меконій); проведення цієї маніпуляції вимагає забезпечення правильного положення голови (помірна екстензія із валиком під плечима або без нього).

5).Висушити шкіру новонародженого за допомогою пеленки (рушника).

Забрати мокру пеленку (рушник).

7).Провести тактильну стимуляцію новонародженого (декілька ударів по стопі, обережне потирання спини; - не витрачати часу стимулюючи дитину!.

8).Оцінити наявність і характер дихання – при наявності дихання по типу гаспінг, або відсутності самостійного дихання після стимуляції:

· розпочати ШВЛ під позитивним тиском із використанням 90-100% кисню із частотою 40-60 за хв;

· початковий тиск звичайно – 30-40 мм.вод.ст., (для нормальних, “роздиханих” легень – 15-20 мм.вод.ст., для незрілих і уражених легень – 20-40 мм.вод.ст.);

· якщо екскурсії грудної клітки відсутні, необхідно:

а) повторно накласти маску, - при відсутності ефекту, -

б) перевірити положення голови;

в) перевірити наявність секрету у ротовій порожнині і при необхідності провести туалет;

г) спробувати вентилювати із привідкритим ротом і з використанням повітряводу;

д) збільшити інспіраторний тиск;

· при відсутності ефекту новонароджений має бути заінтубованим, слід подумати також про можливість вроджених аномалій розвитку;

Вентилювати 15-30 сек.

10). Оцінити ЧСС:
ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНА ПОЛОГОВА ТРАВМА (ГІПОКСИЧНО-ТРАВМАТИЧНЕ УРАЖЕННЯ МОЗКУ)

Внутрішньочерепна пологова травма — важке захворювання, що призводить до множинних ускладнень і високої летальності новонароджених.

Внутрішньочерепна пологова травма не є рівнозначною внутрішньочерепному крововиливу, оскільки у її патогенезі значна роль належить важким функціональним розладам мозкового кровообігу з порушеннями гемо- і ліквородинаміки, набряку мозку та вторинним змінам мозкових клітин. Такі порушення можуть виникати і без механічного ушкодження.

У патогенезі внутрішньочерепної пологої травми провідне місце (75%) належить гіпоксії, що є постійною супутницею найрізноманітніших за природою впливу шкідливих чинників під час вагітності і пологів. У разі гіпоксії настають виражені циркуляторні розлади: переповнюється венозна система, підвищується проникність судинних стінок; порушується біохімічний склад крові. Нині вже з'ясовано роль етіологічних чинників, що впливають на розвиток патологічного процесу. Це патологія вагітних (токсикоз І і II половини вагітності), хвороби жінки (серцево-судинні, інфекційні, анемія тощо), шкідливі звички батьків, патологія пологів (раннє відходження вод, обмотування пуповини навколо шиї, слабкість пологової діяльності тощо), недоношеність. Під час патоморфологічних досліджень спостерігаються важкі розлади судинної циркуляції у вигляді застійного переповнення кров'ю дрібних судин з явищами стазу і тромбозу, порушення тонусу судин і проникності їхньої стінки. Ці судинні зміни зумовлюють набряк тканин і множинні дрібні геморагії.

Клініка. Клінічна картина внутрішньочерепної пологової травми різноманітна і мінлива; вона складається з неврологічних симптомів, соматичних розладів та метаболічних порушень.

Першою і постійною її ознакою є зміна частоти, глибини і ритму дихання (до 90‑140 за 1 хв). У разі важких ушкоджень дихання може супроводитися стогоном, шумом, клекотанням. Одночасно спостерігаються порушення серцево-судинної системи. Брадикардія, що буває у перші години (90‑100 скорочень серця за 1 хв), швидко змінюється тахікардією. Спочатку акцентовані тони серця за умови розладів дихання переходять в ослаблені, виражені зміни в забарвленні шкіри: поряд з блідістю спостерігається ціаноз.

Постійним симптомом є відхилення у м'язовому тонусі і руховій активності. Головні неврологічні порушення — млявість, адинамія або рухове збудження, гіпо- чи арефлексія. Такі природжені рефлекси, як Моро (обнімання), Бабкіна (долонно-ротовий), Робінсона (охоплювання), Переса, або загальмовані, або відсутні. Крик дитини стає слабким або пронизливо-однотонним, так званий мозковий крик. До важливих симптомів належать тремор, ністагм, косоокість, анізокорія, симптом очних білків (симптом сонця, що сідає), випинання тім'ячка, порушення ковтання і ссання. Іноді помітні зміни з боку травної системи — блювання, затримання газів і випорожнень, з боку печінки — кон'югаційна жовтяниця. У важких випадках може спостерігатися затримка сечовипускання протягом 20‑26 год.

Для внутрішньочерепної пологової травми характерні метаболічні порушення, що проявляються ацидозом, гіпоглікемією, гіпопротеїнемією, гіпербілірубінемією. Наведеш симптоми зустрічаються у найрізноманітніших поєднаннях. Залежно від їхньої кількості і часу, протягом якого вони утримуються, розрізняють три ступені внутрішньочерепної травми: легкий (І ступінь), середньої важкості (П ступінь) і важкий (ІІІ ступінь). Наслідки пологової травми не завжди є сприятливими. Спостерігаються різні ускладнення, які іноді залишаються на все життя. Серед них найчастіше бувають церебральні паралічі або парези, водянка голови, мікроцефалія, епілепсія, затримка психічного розвитку.

Лікування проводять у гострий і відновний періоди. У гострий період застосовують такі терапевтичні заходи:

1. Забезпечення максимального спокою і підвищеного положення у ліжку.

2. Організацію правильного вигодовування. Залежно від вираженості ссального і ковтального рефлексів дітей годують з ложечки, піпетки, соски або через зонд донорським грудним молоком. У міру поліпшення загального стану немовлят прикладають до груді.

3. Оксигенотерапію. У кувезі або під кисневим наметом подають суміш повітря з киснем у співвідношенні 1:1 по 5‑6 л за 1 хв.

4. Гемостатичні засоби (рутин, вікасол, глюконат кальцію, аскорбінова кислота).

5. Дегідратаційну терапію (манітол, лазикс, еуфілін тощо).

6. Дезінтоксикаційні засоби (гемодез, реополіглюкін, глюкоза, розчин Рінгера).

7. Корекцію метаболічного ацидозу (кокарбоксилаза, 5% розчин натрію гідрокарбонату).

8. У разі збудження і судом — седативні і протисудомні препарати (фенобарбітал, натрію оксибутират, літична суміш, седуксен, дроперидол).

9. Засоби, що тонізують судинно-руховий і дихальний центри (етимізол, сульфокамфокаїн, еуфілін).

10. Краніоцеребральну гіпотермію у разі важкого стану протягом 1‑2 год.

11. Спинномозкову пункцію з лікувальною та діагностичною метою.

У відновний період лікування повинно включати:

1) масаж та гімнастику;

2) препарати, що поліпшують процеси обміну у центральній нервовій системі (аміналон, пірацетам, церебролізин, вітаміни групи В, АТФ, кокарбоксилаза);

3) біогенні стимулятори (алое, скловидне тіло, пірогенал);

4) ліки, що сприяють провідності на синапсах (прозерин, дибазол, галантамін);

5) фізіотерапію (струми УВЧ, озокерит);

6) засоби, що зменшують емоційне напруження та знімають рухове збудження (седуксен, дроперидол).

Діти, які перенесли внутрішньочерепну пологову травму, повинні бути під постійним наглядом педіатра, невропатолога, окуліста, ортопеда. Профілактика починається ще в антенатальний період. Вона полягає в ранньому виявленні і лікуванні патології вагітності, у раціональному і обережному веденні пологів, у запобіганні і лікуванні асфіксії.

viq.deutsch-service.ru reha.deutsch-service.ru majority.unoreferat.ru certainly.refepic.ru Главная Страница