Як запобігти мовним помилкам

· Пам’ятайте, повтори, вжиті без стилістичної потреби, виявляють бідність вашого словникового запасу.

· Із синонімічного ряду вибирайте те слово, яке найкра­ще розкриває думку відповідно до стилю роботи.

-- Уживайте тільки ті слова, лексичне значення яких вам відоме. За необхідності користуйтеся тлумачним словником

· Пам’ятайте, що часте вживання тих самих слів, сло­восполучень, виразів знебарвлює мову, робить її стан­дартною, сухою.

· Стежте за побудовою тексту, правильно використо­вуйте мовні засоби його організації. Перед написан­ням речення обов’язково перечитайте попереднє (коли є потреба, то й цілий абзац, усе написане).

· Використовуйте різні типи речень, намагайтеся уник­нути одноманітності переходу від одного речення, аб­зацу до іншого.

· Не вдавайтеся до штучних «красивостей», надмірної патетики. Пам’ятайте, що велемовність веде до заміни живого слова банальними трафаретами.

· Пам’ятайте, що тільки глибокі знання і тверді переко­нання допомагають людині мислити і висловлюватися легко, красиво і щиро.

· Пишіть по-своєму, висловлюйте думки самостійно, ви­робляйте власний стиль письма.

-- Упродовж викладу дотримуйтеся одного стилю. Пам’ятайте, що вибір теми зумовлює і вибір стилю.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. У чому полягає сутність поняття «культура мовлення»?

2. Що таке мовні штампи?

3. Наведіть приклади канцеляризмів.

4. Назвіть найтиповіші помилки ораторів.

5. Як запобігти мовним помилкам?

6. Назвіть відомі вам види логічних помилок під час виступу.

Домашнє завдання: використовуючи різні стилістичні фігури, написати твір-мініатюру «Роздуми шкільних дверей про учнів»; вивчити теоретичний матеріал.

Лекція № 7. Закони риторики. Вимоги до поведінки

оратора. Правила проголошення ораторської

промови.

План

1. Закони риторики.

2. Вимоги до поведінки оратора.

3. Правила проголошення ораторської промови.

Закони риторики

Мовець, який ставить собі за мету стати успішним ора­тором, у своїй професійній діяльності повинен дотримувати­ся законів риторики.



· Концептуальний закон формує й розвиває в людини уміння всебічно аналізувати предмет дослідження і вибудо­вувати систему знань про нього (задум і концепцію).

· Закон моделювання аудиторії формує і розвиває в людини уміння вивчати в системі три групи ознак, які ви­значають «портрет» будь-якої аудиторії:

1. соціально-демографічні;

2. соціально-психологічні;

3. індивідуально-особистісні.

· Стратегічний закон формує й розвиває в людини уміння розробляти програму діяльності на основі створе­ної концепції з урахуванням психологічного портрета ауди­торії:

1. визначення цільової установки діяльності (навіщо?);

2. виявлення й розв’язання суперечностей у досліджува­них проблемах;

3. формулювання тези (головної думки, власної позиції).

· Тактичний закон формує й розвиває в людини умін­ня працювати з фактами та аргументами, а також активі­зувати мисленнєву діяльність співрозмовника (аудиторії), тобто створити атмосферу інтелектуальної й емоційної співт­ворчості.

· Мовленнєвий закон формує й розвиває в людини вміння володіти мовленням («одягати» свою думку в дієву словесну форму).

· Закон ефективної комунікації формує й розвиває в людини уміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакт з аудиторією як необхідну умову успішної реаліза­ції продукту мисленнєво-мовленнєвої діяльності.

· Системно-аналітичний закон формує й розвиває в людини уміння рефлексувати (виявляти й аналізувати власні відчуття з метою навчитися робити висновки з по­милок і накопичувати цінний життєвий досвід) й оцінювати діяльність інших, тобто визначатися, як допомогти іншому ефективніше здійснювати його діяльність, а також, як на­вчитися переймати цінний досвід іншого.

Вимоги до поведінки оратора

Переконання за допомогою слова може бути дієвим, якщо мовець, його особистість і поведінка вирізняються певними особливостями: «Ми слухаємо не промову, а людину, яка ії проголошує».

Арістотель вважав, що промова звучить для аудиторі; більш переконливо, якщо оратор відомий як людина доброчес на; але вона ще більш дієва, коли моральний авторитет мов ця завойовується щоразу заново — під час кожного виступу Арістотель вказував на те, що: «є три причини, які ви кликають довіру до оратора, бо є саме стільки речей, зважаючи

на які ми віримо без обґрунтування,— це розум, доброчесність і прихильність; якщо слухачам здається, що оратору притаманні усі ці риси, вони обов’язково відчува­ють до нього довіру».

Сучасні дослідники, дотримуючись порад античних філо­софів, виділяють такі риси особистості оратора:

· Привабливість. Привабливою людину називають тоді, коли вона вміє бути собою, вміє відмовитися від чу­жого, запозиченого.

· Артистизм — це уміння спілкуватися з оточенням активно і з ігровою установкою, дотримуючись при цьому відчуття міри: оратор постійно налаштовує себе на те, що говорити з іншими людьми приємно і це приносить радість.

· Упевненість — це уміння грати роль «головного» у ситуації мовлення (правильно скористатися владою промовця над слухачем); уміння повести за собою слу­хачів (можливість керувати аудиторією).

Будь-який сумнів, прояв невпевненості у поведінці ора­тора порушує рівновагу слухача: складно довіряти і довіря­тися людині, яка сама сумнівається у своїх силах.

Невпевненість мовця античні філософи назвали «оратор­ським страхом».

Причини виникнення такого страху:

· індивідуальні риси особистості;

· нереалістичні очікування — налаштованість на те, що промова має справити на слухачів неймовірне вражен­ня: інші результати сприймаються як крах;

· байдужість співбесідника чи аудиторії до оратора;

· власна установка на невдачу;

· некомпетентність: неналежний рівень підготовки до бе­сіди чи виступу, незнання теми чи предмета промови.

Тому досвідчені оратори радять спостерігати за своїми діями і проводити самоаналіз. Це необхідно для вироблен­ня розумного ставлення до себе в ролі мовця. Основою цьо­го ставлення має бути реалістична установка на позитивний результат вашого виступу чи бесіди, переконання себе в тому, що мати можливість поділитися своїми думками, почуттями і знаннями з аудиторією — це не кара, а радість.

· Приязність. Говорячи з людиною, мовець повинен знайти в ній хоча б одну рису, яка йому імпонує, на­віть якщо в цілому людина несимпатична. Говорячи публічно, оратор не повинен забувати, що в аудиторії сидять його друзі чи люди, яких він поважає. Якщо аудиторія зовсім незнайома, промовець має пам’ятати, що з-поміж присутніх є цікаві й розумні слухачі.

· Щирість — «ораторська чесність». Це риса, яку слу­хачі особливо цінують: щоб примусити свого слухача повірити у щось, потрібно самому в це вірити.

· Об’єктивність. Якщо оратор висвітлює якесь супер­ечливе питання, то він повинен зважити на всі погля­ди стосовно цієї проблеми, навіть ті, які він сприймає вороже.

· Зацікавленість. Оратору має бути цікавим те, про що він намагається сказати слухачам: аудиторія ніколи не зацікавиться тим, до чого байдужий сам оратор.

Психологи встановили, що популярність у публіки ство­рюється тоді, коли чітко проявляються одразу дві тенденції у мовленнєвій поведінці оратора: 1) прагнення до індивіду­алізації і 2) прагнення «бути як всі», не втрачаючи рис ви­разності поведінки. Послідовність поведінкових чинників, які впливають на популярність ораторів в аудиторії, така:

· зовнішність (загальний образ, одяг, манера поведінки);

· підкреслено жіночна манера мовлення і всієї поведін­ки в жінок і мужня — у чоловіків;

· вираженість індивідуальних рис — виразність пове­дінки, її експресивність й емоційність при дотриманні загальноприйнятих меж.

Усе це формує імідж оратора.

Правила проголошення ораторської промови

· Будь-яка промова чи виступ, заплановані для публіч­ного виголошення, повинні бути підготовленими і до­бре продуманими. Імпровізацію може собі дозволити лише досвідчений оратор.

· Починаючи свій виступ, пам’ятайте про те, що ви звертаєтеся до людей, і ваше завдання — донести ко­рисну інформацію, зацікавити слухача, а не «відгово- рити» відведений час.

· Якщо ви обмежені в часі, скажіть найголовніше, але красиво, ясно і чітко. Це справить краще враження, ніж виголошена скоромовкою промова.

· Завжди складайте план промови, вказуючи в ньому точну інформацію в необхідній послідовності. При цьому план промови повинен бути стислим і лаконіч­ним.

· Планом користуватися не обов’язково, проте він додає впевненості недосвідченим ораторам.

· Публічна промова повинна бути не прочитана, а виго­лошена.

· Зовнішній вигляд оратора повинен відповідати всім па­раметрам красивої людини, яка виголошує красиву промову. Почувайтеся вільно, стійте прямо, розправив­ши плечі, голову тримайте, дещо піднявши підборіддя. Жестів не повинно бути багато: їхня роль — підкресли­ти сказане, а не відволікати від промови.

· Оратору властиво хвилюватися (хвилювання вказує на небайдужість мовця до аудиторії), проте надмірне хви­лювання може зашкодити. Тому недосвідченим орато­рам краще заздалегідь потренуватися у виголошенні промови, уявляючи перед собою аудиторію і спостері­гаючи у дзеркало за своєю мімікою і жестикуляцією.

· Якщо вас не слухають, не слід перекрикувати аудито­рію. Необхідно зупинитися і почекати, доки не стане тихо.

В аудиторії може бути шум у двох випадках:

· якщо слухачам нецікаво: оратор повинен попрацю­вати над текстом промови, своїм іміджем і технікою мовлення;

· аудиторія зацікавилася почутим і відразу почала це обговорювати: оратор має запропонувати обговорен­ня суперечливих питань після завершення виступу.

· Починайте говорити плавно, і так само плавно пере­ходьте від однієї частини до іншої. Надто енергійне мовлення, так само як і надто уповільнене ускладнює сприйняття аудиторії.

· Під час виголошення промови погляд має бути спрямо­ваний до всієї аудиторії, не дивіться на одну людину. Ви повинні приділити увагу кожному слухачеві, щоб він відчув, що звертаються саме до нього.

· Не говоріть зайвого і не говоріть про те, чого не знає­те. Оратор повинен переконувати, а аргументи для пе­реконання повинні підкріплюватися особистою думкою й іншими авторитетними висловлюваннями.

· Не повторюйте двічі одне й те саме слово. Не вико­ристовуйте в промові надто довгих і складних речень. Чим коротші ваші фрази, тим краще їх сприймає аудиторія.

· Слідкуйте за реакцією аудиторії.

· Правильно використовуйте інтонацію.

· Не забудьте подякувати слухачам за увагу.

· Із трибуни йдіть неквапливо, щоб в аудиторії не скла­лося враження, ніби ви тікаєте.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Назвіть основні закони риторики.

2. Як ви розумієте мовленнєвий закон риторики? Концептуальний?

3. Який закон риторики формує й розвиває в людини умін­ня працювати з фактами та аргументами?

4. Назвіть основні риси сучасного оратора.

5. За якими правилами проголошується промова?

Домашнє завдання: вивчити теоретичний матеріал; підготувати виступ-промову за запропонованою темою.

Практичне заняття з риторики. Створення власних висловлювань.

Мета заняття: навчити студентів створювати власне висловлення; підготувати їх до правильного відтворення власних думок засобами слова; розвивати у студентів почуття любові до рідного слова.

План заняття

Главная Страница