Сутність і шляхи реалізації принципів, що відображають вимоги до організації методів навчання математики.

Принцип свідомості, активності і самостійності полягає в цілеспрямованому активному сприйманні явищ, що вивчаються, їх осмисленій, творчій переробці і застосуванні. Принцип активності навчання математики передбачає:

· новий розділ в навчанні починається з "постановки питання", яке є коротким вступом до теми, встановлюється зв'язок з попереднім матеріалом, з’ясовується практичний і теоретичний зміст теми в загальній системі знань;

· звернення до життєвого досвіду учнів, організація експерименту, спостереження;

· застосування різних засобів і методів (можливість робити “відкриття”);

· виховання творчого підходу при вивченні кожного питання, відповіді на нестандартні питання, пошук оригінальних розв'язків задач;

· уміння критично оцінювати результати своєї роботи; здатність до самоконтролю, уміння коротко і ясно оформлювати свої думки усно і письмово;

· домашні завдання посилені, містять одну-дві необов'язкові вправи підвищеної складності.

В процесі навчання питання повинні ставитися так, щоб кількість інформації, яка вимагається, була оптимальною. Свідоме засвоєння знань виключає догматичне викладання, результатом якого є “формальні знання”.

Формальні знання характеризуються тим, що завчається і запам’ятовується зовнішній, формальний, символічний вираз змістового математичного факту, сам же цей факт або зовсім відсутній у свідомості, або присутній поза всяким зв'язком зі своїм формальним виразом, ніяк не асоціюється з ним в уяві учня. Розрізняють два види виявлення формалізму в знаннях учнів: учень не бачить зв'язку математичних понять і фактів з реальним світом; відтворює означення, але не розуміє його змісту.

Міцність засвоєння досягається чітким виділенням головного в навчальному матеріалі, виявленням внутрішніх і зовнішніх зв'язків матеріалу, що вивчається, продуманою системою повторення і застосування знань, диференційованим підходом до пояснення найбільш складних місць навчального матеріалу. Здійснення в навчанні свідомого і активного процесу учіння формує пізнавальну самостійність учнів в процесі навчання математики. Ознаки пізнавальної самостійності учнів – прагнення і уміння самостійно мислити, здібність орієнтуватися в новій ситуації, знаходити свій підхід до розв’язання нової задачі; бажання зрозуміти не лише обов'язкові знання, а й способи їх добування, критичний підхід до суджень інших; незалежність власної думки. Якщо внаслідок навчання учні набули такої якості особистості, як пізнавальна самостійність, то на всіх етапах навчального пізнання розвивався дидактичний принцип свідомості, активності і самостійності в навчанні.



Принцип міцності знань в процесі навчання математики реалізується, якщо учні:

· викладають матеріал чітко і коротко, підсилюючи теоретичні вправи прикладами моделей, які реалізуються;

· успішно виконують різні види самостійної роботи (контрольні, перевірочні, домашні, лабораторні тощо);

· уміють чітко й швидко відтворювати в пам'яті означення основних понять, формули, теореми;

· уміють застосовувати теорію до розв'язання задач.

Принцип індивідуалізації і диференціації навчання. Під індивідуалізацією слід розуміти організацію процесу навчання на основі врахування індивідуальних особливостей учнів. Під диференціацією слід розуміти організацію процесу навчання за декількома різними навчальними планами, програмами, завданнями в формі окремих груп, створених на основі врахування будь-яких узагальнених індивідуальних особливостей школярів. Диференціація навчання є варіантом індивідуалізації, способом реалізації індивідуального підходу до учнів. Відмінність диференціації від індивідуалізації полягає в тому, що врахування індивідуальних особливостей учнів здійснюється в такій формі, де учні групуються на основі будь-яких особливостей для окремого навчання в умовах класу. Суть принципу індивідуального підходу полягає в адаптації (пристосуванні) навчання до змісту і рівня знань, умінь та навичок кожного учня або до характерних для нього особливостей процесу засвоєння, або навіть до деяких стійких рис його особистості. Основним засобом реалізації даного принципу є індивідуальні самостійні роботи, котрі виступають як дидактичний засіб організації і керівництва самостійною діяльністю учнів на всіх етапах навчання. Під диференціацією розуміють таку систему навчання, при якій кожен учень одержує право і можливість приділяти переважну увагу тим напрямкам навчання, котрі у найбільшій мірі відповідають його схильностям. Види диференціації: рівнева і профільна. Рівнева диференціація виражається у тому, що навчаючись в одному класі, за однією програмою та підручником, школярі можуть засвоювати матеріал на різних рівнях. Визначальним при цьому є рівень обов'язкової підготовки. Профільна диференціація припускає навчання різних груп школярів за програмами, котрі відрізняються глибиною викладання матеріалу, обсягом відомостей і навіть номенклатурою питань, що вивчаються. Обидва види диференціації існують і взаємно доповнюють один одного на всіх ступенях шкільної математичної освіти, однак у різній питомій вазі. У основній школі головним видом диференціації є рівнева. Профільне навчання математики у основній школі може існувати у рамках поглибленого вивчення математики, починаючи з VIII класу. На старшій ступені школи пріоритет віддається різноманітним формам профільного вивчення предметів.

Вимоги до здійснення рівневої диференціації:

Ø відкрите пред'явлення рівня обов'язкової підготовки повинно здійснюватися на всіх етапах навчання, учням повинні бути зрозумілі і відомі поточні, повсякденні, так і підсумкові обов'язкові вимоги;

Ø рівень, на якому ведеться викладання, повинен бути вище обов'язкового рівня засвоєння матеріалу;

Ø всі учні повинні пройти через етап опорних знань, через етап роботи над обов'язковими результатами;

Ø послідовне просування за рівнями;

Ø облік індивідуального темпу досягнення обов'язкових результатів;

Ø відповідність змісту, контролю і оцінки прийнятому рівневому підходу;

Ø добровільний вибір засвоєння і звітності.

Виділення і відкрите пред'явлення всім учасникам навчального процесу рівня обов'язкової підготовки є основою диференціації навчання. Досягнення рівня обов'язкової підготовки є критерієм, підставою для організації диференційованої роботи у класі. Контроль повинен передбачати для всіх учнів перевірку обов'язкових результатів навчання і доповнюється перевіркою засвоєння матеріалу на більш високих рівнях. Засвоєння матеріалу всіма учнями на обов'язковому рівні вимог програми називають базовим рівнем. Підвищення базового рівня співвідносно здібностям, бажанням і інтересам учнів називають підвищеним рівнем. Вимоги до математичної підготовки сформульовані для кожного ступеня школи в програмі з математики і відображають собою цільові установки по відношенню до підсумкового результату навчання для кожного ступеня. Для кожного ступеня виділено два рівня оволодіння матеріалом:

· рівень обов'язкової підготовки (визначає той безумовний мінімум підготовки, який повинен бути досягнутий кожним учнем із закінченням ступеня, і відповідає оцінці "задовільно");

· підвищений рівень математичної підготовки, який повинна забезпечити школа для випускників, які мають оцінку "відмінно".

Досягнення підвищеного рівня дає достатню основу для одержання вищої освіти за спеціальностями, які пов'язані із застосуванням математики. Диференціація навчального процесу математики реалізується через дозування навчального матеріалу для учнів з урахуванням їх загального розвитку, намаганням кожного школяра розвивати свої власні здібності на основі відповідних умов, які є в школах-ліцеях, школах-гімназіях.

Принцип наочності. Основним правилом підбору і використання наочності психологи вважають виявлення дій, котрі викличуть дані засоби наочності, і визначення дій, які повинні виконати учні, щоб свідомо оволодіти навчальним матеріалом. Засоби наочності мають різні функції в процесі навчання, тому, відбираючи засоби наочності до уроку, вчитель повинен ясно уявляти, яку саме функцію ці засоби повинні виконувати в навчальному процесі, яку роль повинні зіграти в розв’язанні навчальних задач. Основні види наочності, які застосовують у вивченні математики: натуральна, образотворча, символічна. Основні ознаки наочності під час навчання математики: правильне ізоморфне відтворення суттєвих рис явищ і простота сприйняття.

Федеральная служба по надзору в сфере защиты прав потребителей и благополучия человека является?
Глава 3. Счастливое Рождество 1 часть
Праця учнів з побутового самообслуговування
Современная наука о происхождении государства.
Фонетика. Індоєвропейський та праслов’янський періоди
III. Шесть выстрелов в лунном свете 23 часть
Понятие и виды гражданско-правовой ответственности и механизм ее реализации.
Тема 16. Защита права собственности и иных вещных прав
Основы мировоззрения, его историч. формы.
Освободиться от энергетических крючьев
Б) отвлекающая от информации
See Dinos Demetriades. Information Technology, Unit 11 “Mobile phones”,
Глава 5. Язык любви №2: Качественное время
Структура и функции органов управления по обеспечению текущего функционирования и развития отрасли животноводства
НЕОБЫЧНЫЙ СПОСОБ ОКАЗАНИЯ МИЛОСТИ
Схема существования человека (упрощённая)
Теряет для меня всякий смысл (верность и смысл)
СВЯЗЬ И ЗАВИСИМОСТЬ ПРОБЛЕМЫ И ТЕМЫ
Трудовой договор. Кадровое делопроизводство
Занятие № 11. Тема «Основы ораторского искусства».
Так почему же сразу ругаем Часть 5
Частота
Понятие и особенности этой отрасли надзора.
Главная Страница