Міжнародна організація праці (МОП)

Міжнародна організація праці - одна з найдавніших міжурядових організацій - була створена в 1919 р. і розвивалася спочатку як автономна інституція при Лізі Націй, а з 1946 р. - як перша спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй.

Штаб-квартира МОП - Міжнародне бюро праці (МБП) - розташована в Женеві(Швейцарія).

Членами МОП є 170 країн,

Україна є членом МОП з 1954 р.

Головною метою МОП, згідно з її Статутом, є сприяння встановленню загального і міцного миру на основі соціальної справедливості, поліпшення умов праці й життя працівників усіх країн.

Особливість МОП - це її тристороння структура: в діяльності Організації від усіх країн - членів МОП на рівних засадах беруть участь:

— представники урядів;

— представники організацій працівників;

— представники організацій роботодавців.

До основних завдань діяльності МОП належать:

— регламентація робочого часу;

— регламентація набору робочої сили;

— боротьба з безробіттям;

— гарантії заробітної плати, яка забезпечує нормальні умови життя;'

— захист трудящих від професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві;

— захист дітей, юнаків і жінок;

— регламентація питань соціального страхування й соціального забезпечення;

— організація професійно-технічної освіти.

Із 370 Конвенції і Рекомендацій, що прийняті на цей час МОП, Україна ратифікувала понад 50 конвенцій, серед яких - найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини.

Конвенція МОП - це міжнародне зобов'язання, яке розроблене і прийняте МОП. Конвенції підлягають ратифікації державами-членами МОП. Країна, яка ратифікувала Конвенцію МОП, бере на себе зобов'язання по застосуванню положень цієї Конвенції.

Рекомендація МОП — міжнародний документ, який розроблений і прийнятий МОП і розширює зміст тієї чи іншої Конвенції. Рекомендації торкаються питань, які не створюють формальних зобов'язань держав — членів МОП.

У МОП діє система контролю за застосуванням у країнах - членах Організації - конвенцій і рекомендацій. Кожна держава -

член Організації зобов'язана подавати звіти про застосування на своїй території ратифікованих нею конвенцій, а також інформацію про стан законодавства й практики з питань, що порушуються в окремих, не ратифікованих нею конвенціях.

Вищим органом МОП є Генеральна конференція - Міжнародна конференція праці; виконавчий орган - Адміністративна рада.

Україна активно використовує експертизу МОП у галузі вдосконалення трудового законодавства та опрацювання нових законодавчих актів.

Поліпшення безпеки та гігієни праці є важливим статутним завданням МОП. Діяльність МОП з підготовки міжнародних трудових норм набула найширшого розмаху. МОП ухвалила понад 60 нормативних актів з проблем охорони праці, багато інших актів спрямовано на вирішення суміжних питань - інспекції праці, охорони материнства, нічної праці, соціального страхування тощо.

МОП враховує у своїй діяльності соціальні наслідки науково-технічної революції, яка внесла глибокі зміни в технічну базу виробництва та у виробниче середовище, по-новому поставила чимало проблем охорони праці.

За останні роки МОП ухвалила ряд значних міжнародно-правових документів, спрямованих па захист працівників від професійних ризиків(цей термін визначається як "джерело небезпеки для життя й здоров'я працівників, з яким вони стикаються у виробничому середовищі під час виконання своїх виробничих функцій").

У 1964 р. МОП ухвалила Конвенцію 121 та Рекомендацію 121 про допомогу у випадках виробничого травматизму. У 1967 р. було ухвалено Конвенцію 128 про допомогу по інвалідності, старості й на випадок втрати годувальника, а також відповідну Рекомендацію 131.

У1981 Міжнародної конференції праці ухвалила Конвенцію 155, доповнену Рекомендацією, щодо професійної безпеки, здоров'я та виробничого середовища. Ці акти охоплюють питання запобігання виробничим небезпекам у всій їх повноті. Документи закладають міжнародно-правову основу національної політики щодо створення (з використанням консультацій із зацікавленими організаціями роботодавців і працівників) всебічної та послідовної системи профілактики нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Конвенція передбачає розробку кожною державою національної політики в галузі виробничої безпеки та гігієни праці із зазначенням відповідних функцій та відповідальності державних органів, роботодавців і працівників. Рекомендація охоплює технічні аспекти такої політики.

МОП надає великого значення обмінові науково-технічною інформацією між країнами - членами Організації. Такий обмін здійснюється, зокрема, в межах існуючого з 1959 р. Міжнародного інформаційного центру з техніки безпеки та гігієни праці (МІЦ), який узагальнює та систематизує результати національних наукових досліджень у зазначених галузях, що подаються інформаційними центрами країн.

МОП активно працює в Україні з початку 90-х років. МОП уже здійснила проекти, пов'язані з аналізом стану соціальної політики, кризового стану ринку праці в Україні (1995 р.), розвитком соціального партнерства. Протягом усього часу МОП надавала і продовжує надавати допомогу Урядові України в експертній оцінці законопроектів, ознайомленні урядовців, представників профспілок і роботодавців з міжнародними стандартами статистики праці та її національною систематизацією.

Нині МОП здійснює в Україні важливі проекти, які пов'язані з розробкою моделі соціального бюджету, ринком праці та професійним навчанням безробітних, розвитком малого та середнього підприємництва, соціального партнерства і діалогу.

За фінансової підтримки міжнародних інституцій з 1996 р. в Україні реалізується проект МОП „Мобілізація підприємств і працівників на запобігання зловживанням шкідливими речовинами в країнах Центральної та Східної Європи".

Європейський Союз

Європейський Союз — економічна асоціація країн Європи. В ЄЄ утворений єдиний внутрішній ринок, зняті обмеження на вільне переміщення товарів, капіталів, робочої сили між країнами, створена єдина валютна система.

Початково Європейський Союз був заснований по Римському Договору 1957 р. як спільний ринок шести європейських держав.

Інституції Європейського Союзу - це незалежні інститути, які представляють інтереси ЄЄ в цілому, інтереси країн — членів ЄС та їх громадян.

Виконавчим органом Євросоюзу є Європейська Комісія. Вона складається з двадцяти членів, які призначаються на п'ять років національними урядами, але повністю незалежні у виконанні своїх обов'язків. Склад Комісії затверджується Європейським Парламентом.

Європейський Парламент - зібрання з 626 депутатів, які прямо обираються громадянами країн — членів ЄС терміном на п'ять років. Вони приймають спільні рішення з Радою Міністрів по конкретних питаннях і контролюють роботу Рад ЄС та Європейської Комісії. Європарламент проводить пленарні засідання в Страсбурзі (Франція) і Брюсселі (Бельгія).

Європейський соціальний фонд — фонд Європейського Союзу, який бере участь у фінансуванні політики зайнятості. Фонд надає субсидії:

— для розвитку професійної освіти;

— для фінансування програм підвищення зайнятості;

— для розвитку галузей, що переживають спад;

— для допомоги в працевлаштуванні іммігрантам та жінкам.

Соціальні аспекти розвитку ЄС мають таке саме значення, як і економічні. Про це свідчить схвалений у Страсбурзі в 1989 р. Статут про соціальні права.

Цей Статут і розроблена детальна програма його втілення в життя охоплюють, включаючи і охорону праці на робочих місцях, усього 12 напрямів:

1. Вільне переміщення робочої сили.

2. Трудові відносини і оплата праці.

3. Поліпшення умов праці й життя.

4. Соціальне забезпечення.

5. Право на професійне об'єднання й ведення переговорів по колективних договорах.

6. Професійне навчання.

7. Рівноправ'я чоловіків і жінок.

8. Право працівників на інформацію, ведення переговорів і участь у прийнятті рішень з питань умов праці.

9. Гігієна й безпека праці.

10. Захист дітей і підлітків у трудовому житті.

11. Літні люди.

12. Інваліди.

Практичні результати втілення Статуту пов'язані з розробленими програмами дій, у відповідності до яких найбільша кількість обов'язкових директив ЄС була, передусім, підготовлена саме з питань охорони праці.

Забезпечення гарних умов на робочому місці — одна з головних цілей Статуту із соціальних прав. У відповідності з уставом, працівник має право на задовільні санітарні умови, особливо в своєму робочому оточенні. Статут підкреслює також право працівників на отримання інформації, особливо при зміні трудових умов.

Налагоджується співробітництво в галузі охорони праці України із Європейським Союзом. Так, у рамках програми ТАСІ8 почалася робота над проектом „Сприяння в забезпеченні охорони праці в Україні (з метою підвищення рівня ефективності)". Основні напрямки цього проекту включають:

— удосконалення нормативної бази в галузі охорони праці; створення інформаційного центру агітації та пропаганди з питань охорони праці;

— відпрацювання механізму економічних розрахунків на підприємстві, спрямованих на створення безпечних і здорових умов праці працюючим.

Співдружність незалежних держав (СНД)

У рамках Угоди про співробітництво в галузі охорони праці фахівці України разом із фахівцями інших держав СНД проводять спільну роботу щодо удосконалення Системи стандартів безпеки праці (ССБП), узгодження та розробки нормативної бази в галузі охорони праці для країн СНД.

Характеристика стандартів ССБП наведена в п. 1.3.2.

Держави — учасниці СНД розробили і впровадили ряд документів з питань охорони праці, зокрема Угоду про порядок розробки і виконання узгоджених норм і вимог з охорони праці до продукції, що взаємно поставляється; Угоду про співробітництво в галузі охорони праці; Угоду про порядок розслідування нещасних випадків на виробництві, що відбулися з працівниками при знаходженні їх поза межами держави проживання; Угоду про взаємне визнання прав на компенсацію шкоди, що заподіяна працівникам травмою, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаний з виконанням ними трудових обов'язків; Міждержавну угоду країн СНД про співробітництво в галузі забезпечення промислової безпеки на небезпечних виробничих об'єктах та ін.

У рамках СНД розвиваються також двосторонні контакти в галузі охорони праці, зокрема між Україною та іншими державами - членами СНД.


[i] Экономика труда и социально-трудовые отношения / Под ред. Г. Т. Мелькьяна, Р. П. Колосовой. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1996.

[ii] Гігієнічна класифікація праці: Гігієнічні нормативи. — К., 2001.

[iii] Гігієнічна класифікація праці: Гігієнічні нормативи. — К., 2001. — С. 4—5.

[iv] Количественная оценка тяжести труда: Межотраслевые метод. рекомендации. — М.: Экономика, 1998.

[v] Типовое положение об оценке условий труда на рабочих местах и порядке применения отраслевых перечней работ, на которых смогут устанавливаться доплаты рабочим за условия труда. Постановление Госкомтруда СССР и Секретаря ВЦСПС от 3 октября 1987 г.

[vi] Для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами, тривалість робочого часу встановлюється не більше 36 годин на тиждень. Тривалість додаткових відпусток становить 6, 12, 18 та 36 робочих днів.

[vii] Порядок урахування умов праці в тарифних ставках застосовується лише в окремих галузях, наприклад, у вугільній промисловості.

[viii] Охорона праці. — 2002. — № 5. — С. 6.

ilizium.underref.ru referatqvt.nugaspb.ru referatsva.nugaspb.ru referatriy.nugaspb.ru Главная Страница