Інфляція: причини, види та основні напрямки

Антиінфляційної політики

Ще одним надзвичайно складним, багатофакторним проявом макроекономічної нестабільності є інфляція.

Інфляція(від лат. Inflation – надування) – знецінення грошей, зниження їх купівельної спроможності, яке проявляється в тривалому, стійкому зростанні середнього рівня цін.

Рівень інфляції характеризує зміну цін на товари та послуги і вимірюється за допомогою індексу цін. Окрім рівня інфляції існує ще показник темпів інфляції, який показує зміну рівня цін за певний проміжок часу.

Темпи інфляції = ,

де І1 – індекс цін поточного періоду;

І0 – індекс цін базового періоду.

Серед основних причин, які призводять до інфляції, виділяємо наступні.

- Дефіцит державного бюджету, що означає перевищення видатків державного бюджету над його доходами. Використання для ліквідації цього дефіциту випуску додаткової маси грошей („друкарського верстату”) призводить ще більшої диспропорційності між грошовою та товарною масами, а отже і до зростання інфляції.

- Фінансування інвестицій в галузі народного господарства, якщо вони здійснюються знову ж за рахунок „друкарського верстату”.

- Як різновид попередньої причини – фінансування мілітаризації економіки, тобто збільшення маси грошей в обігу задля розвитку воєнної промисловості.

- Зміни структури ринку в сучасних умовах. Олігополістичний та монополістичний характер економіки призводить до стійкого інфляційного процесу.

- Посилення міжнародних економічних відносин, „відкритість” економік збільшує небезпеку „імпортованої” інфляції, особливо за рахунок зростання цін на такі природні ресурси, як нафта, газ тощо.

- Інфляційні очікування споживачів і виробників, які в свою чергу призводять до стійкого підвищення попиту або до зростання цін на ресурси, є досить характерною і потужною причиною інфляційних процесів в сучасному світі.

Багатоманіття чинників та джерел інфляційних процесів впливає на кількість різновидів і неоднозначність цього явища.

За характером проявлення розрізняють відкриту і подавлену інфляцію. Відкрита інфляція характерна для країн з ринковою економікою і проявляється в своєму природному вигляді – тривалому зростанні цін. Подавлена інфляція характерна для країн з командною економікою, з жорстким централізованим контролем над цінами і проявляється в товарному дефіциті.

Відповідно до причин, які викликають інфляцію, можна виділити інфляцію попиту, інфляцію пропозиції та інфляцію, зумовлену необґрунтованою емісією грошей. Інфляція попиту виникає внаслідок різноманітних чинників, які призводять до стійкого і тривалого підвищення сукупного попиту за незмінної сукупної пропозиції товарів та послуг. Якщо ж за незмінного сукупного попиту домінуючі причини зростання цін лежать у сфері виробництва, в структурі його витрат і основним чином стосуються цін на ресурси, то даний вид інфляції є інфляцією пропозиціїабоінфляцією витрат. Ці два види інфляції тісно пов’язані між собою через заробітну плату, яка є з одного боку основним джерелом формування видатків населення, а з іншого боку – елементом витрат виробництва. Проявом інфляції витрат є так звана „інфляційна спіраль” або спіраль „заробітна плата – ціни”. Суть її полягає в тому, що зростання цін викликає додаткові вимоги професійних спілок до підвищення заробітної плати. Задоволення цих вимог призводить до відповідного зростання витрат виробництва, а отже до нового підвищення цін.

За темпами зростання цін розрізняють помірну („повзучу”), галопуючу і гіперінфляцію. Помірнаабо „повзуча” інфляціяозначає зростання цін за рік до 10 %, вона стимулює зростання попиту населення. Зростання цін до 3–5 % за рік стимулює розвиток національного виробництва. Галопуюча інфляція характеризується зростаннями цін до 200 % за рік і є свідченням породження і розвитку руйнівних процесів в економіці. Гіперінфляція – зростання цін більше аніж 200 % за рік чи 50 % за місяць, що свідчить про економічний і соціальний хаос. Україна пережила гіперінфляцію в 1993 році, коли ціни зростали більше ніж на 10000 % на рік.

Саме в умовах гіперінфляції відбувається масове скорочення виробництва, зникають стимули вкладення інвестицій у виробництво, що призводить до загального спаду випуску продукції. Скорочення рівня реального ВВП, яке супроводжується високим рівнем інфляції називається стагфляцією.

За ступенем точності інфляційних очікувань виділяють прогнозовану (очікувану) і не прогнозовану (неочікувану) інфляцію. Інфляція є прогнозованою (очікуваною), якщо інфляційні очікування є раціональними, відсутні непередбачені внутрішні і зовнішні шоки. В кожній країні, приймаючи державний бюджет на поточний рік, передбачається певний рівень інфляції за рахунок обов’язкової емісії грошей. Не прогнозовану (неочікувану) інфляцію можуть викликати імпорт інфляції, непередбачені внутрішні і зовнішні шоки, або навіть якісь політичні процеси в країні.

В залежності від успішності адаптації економіки до темпів зростання цін розрізняють збалансовану і незбалансовану інфляцію. За умов збалансованої інфляції ціни зростають помірно і стабільно, і одночасно на більшість товарів та послуг. При незбалансованій інфляції ціни на різні товари та послуги піднімаються неодночасно і по-різному на кожний вид товару, а економіка не встигає пристосуватися до цих змін.

В залежності від здатності держави впливати на інфляційні процеси інфляцію поділяють на контрольовану і нерегульовану. Контрольованоює інфляція, за умов якої уряд може, використовуючи різноманітні інструменти антиінфляційної політики, сповільнювати або прискорювати темпи зростання цін. Нерегульованоює інфляція, за якої відсутні реальні джерела для коригування рівня інфляції. Як правило, це є інфляція з високим темпами зростання цін.

Наслідки від інфляції є також різноманітні, суперечливі і залежать від виду інфляційного процесу.

Помірна інфляція, як вже зазначалось, має і позитивні наслідки. Вона стимулює конкуренцію, зумовлює прискорення науково-технічного переозброєння виробництва.

Від несподіваного, неочікуваного підвищення цін виграють люди, які взяли гроші в борг.

Але дані ефекти є досить короткочасними. Тому більш відчутними є негативні сторони інфляційних процесів, бо мають руйнівні наслідки для економіки і породжують гострі соціально-економічні проблеми. Серед основних негативних проявів інфляції слід зазначити:

- загальне нерівномірне зниження реальних доходів усіх верств населення і особливо осіб з фіксованими номінальними доходами (бюджетними, пенсіонери, студенти), а відповідно і рівня життя;

- знецінення грошових заощаджень населення;

- прискорення матеріалізації грошей. В умовах галопуючої та гіперінфляції гроші стають „гарячими”, люди намагаються позбавитися грошей якомога швидше, вкладають їх в запаси товарно-матеріальних цінностей та нерухомість;

- зниження мотивації до праці;

- зростання невизначеності та ризику здійснення бізнесу;

- підрив грошової, фінансово-податкової та кредитної системи;

- стимулювання розвитку спекуляції, економічної злочинності, посилення тіньової економіки;

- дезорганізація господарських зв’язків, відродження натурального бартерного обміну;

- затримка інвестиційного процесу, процесу нагромадження і відтворення;

- посилення соціального розмежування в суспільстві, диференціація населення, перерозподіл національного багатства;

- послаблення позицій держави, підрив управлінського механізму економіки;

- соціально-політичне напруження в суспільстві.

Уникнути інфляції на сучасному етапі економічного розвитку просто неможливо, бо неможливо викоренити причини інфляції. Тому перед країнами стоїть завдання сприяти зниженню інтенсивності інфляційних процесів, недопускання високих темпів інфляції, її переростання в гіперінфляцію. Для цього уряд проводить антиінфляційну політику. Основними заходами держави є:

- ефективна політика доходів, яка націлена на стримування інфляції витрат. Прикладом може бути „соціальне партнерство”, участь у прибутках;

- антимонопольна діяльність в сфері ціноутворення;

- політика, націлена на скорочення дефіциту державного бюджету;

- ефективна грошова політика центрального банку (підвищення облікової ставки відсотку, зростання нормативів банківських обов’язкових резервів, продаж цінних паперів).

Використання цих методів призводить до дезінфляції та дефляції. Дезінфляція – процес зменшення темпів зростання цін. Дефляція – це зниження загального рівня цін.

Таким чином, інфляція і безробіття є невід’ємними супутниками ринкової економіки. При чому практикою і теоретичними дослідженнями доведено взаємозв’язок між ними. В кінці 50-х років ХХ століття професор Лондонської школи економіки А. Філіпс на прикладі Великобританії показав обернений зв’язок між рівнем безробіття і динамікою номінальної заробітної плати. Якщо зазначити, що існує кореляційний зв’язок між зростанням заробітної плати і підвищенням цін, то дана закономірність відома як крива Філіпса, що показує обернену залежність між рівнем інфляції і рівнем безробіття (рис. 15.1).

Більшість економістів визнає модель Філіпса діючою лише у короткостроковому періоді, в довгостроковому періоді такі взаємозв’язки між рівнем інфляції і рівнем безробіття повністю відсутні. Підтвердженням тому є хоча б стагфляція – інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва, а отже одночасним зростанням рівня безробіття і цін.

Отже, завдання уряду будь-якої країни полягає в тому, щоб зробити безробіття і інфляцію регульованими і найбільш безпечними для економіки і всього суспільства.

Основні поняття

Безробіття unemployment

Фрикційне безробіття frictional unemployment

Структурне безробіття structural unemployment

Циклічне безробіття cyclical unemployment

Природний рівень безробіття natural rate of unemployment

Закон Оукена Okun’s law

Інфляція inflation

Інфляція попиту demand-pull inflation

Інфляція пропозиції cost-push inflation

Стагфляція stagflation

Індекс цін price index

Крива Філіпса Phillips curve

Практикум

Вправа 1.Знайдіть правильну відповідь

1. Якщо за незмінної чисельності безробітних кількість зайнятих зменшиться, то рівень безробіття:

а) зменшиться; в) не зміниться;

б) збільшиться; г) визначити неможливо, бо недостатньо даних.

2. Якщо рівень фактичного безробіття перевищує природний рівень на 2 %, то втрати ВВП внаслідок безробіття становлять:

а) 2 %; б) 2,5 %; в) 4 %; г) 5 %.

3. Інфляція пропозиції може виникнути внаслідок:

а) зростання продуктивності праці;

б) підвищення ставки заробітної плати;

в) зростання дефіциту державного бюджету;

г) зростання експорту товарів та послуг.

4 Рівень структурного безробіття можна обчислити, якщо знайти долю структурних безробітних у:

а) загальній кількості безробітних; в) природному рівні безробіття;

б) у робочій силі; г) у загальній кількості населення.

5. Характерною ознакою стагфляції є:

а) надзвичайно високий рівень цін із одночасним зростанням обсягів виробництва;

б) дефляція із одночасним зменшенням обсягів виробництва;

в) зростання цін із одночасним зменшенням обсягів виробництва;

г) високий рівень цін при стабільних обсягах виробництва.

6.Яке з тверджень є вірним?

а) помірна інфляція знижує реальні доходи широких верств населення;

б) безробітні – це частина населення, яка залишається після віднімання кількості зайнятих;

в) фрикційне безробіття особливо характерне для тих регіонів, де є значний вибір поліпшення умов праці;

г) найвищий рівень фрикційного безробіття спостерігається на стадії економічного спаду.

7. Якщо за перший рік ціни на товари та послуги підвищились на 15 %, а наступного року спочатку відбулась дефляція у розмірі 1 %, а потім ціни зросли знову на 5 %, то за весь період ціни підвищились на

а) 19 %; б) 19,54 %; в) 11 %; г) 11,42 %.

8. Якщо протягом двох років ціни на товари та послуги зросли на 21 %, то це означає, що щорічно ціни в середньому зростали

а) в 2 рази; б) на 10,5 %; в) на 10 %; г) в 1,21 рази.

9. Швачку, яка знаходиться в декретній відпустці слід віднести до

а) фрикційних безробітних; в) економічно неактивного населення;

б) сезонних безробітних; г) зайнятих.

10. У складі робочої сили регіону , яка становить 240 тис. чол., 16 тис. чол. не мають постійного місця роботи, а 12 тис. чол. – зайняті неповний робочий день. Це означає, що рівень зайнятості у регіоні дорівнює

а) 93,3 %; б) 88,3 %; в) 11,67 %; г) 6,67 %.

Вправа 2. Виконайте завдання

1. У складі робочої сили регіону, яка становить 183 тис. чол., 12 тис. чол. не мають постійного місця роботи. Визначте рівень зайнятості в регіоні.

2. Робоча сила області становить 946 тис. чол., серед яких 824 тис. чол. зайняті в різних сферах економічної діяльності. Визначте рівень безробіття.

3. Визначте кількість робочої сили деякого регіону, якщо чисельність структурних безробітних 8 тис. чол., чисельність циклічних безробітних – 3,8 тис. чол., а рівень циклічного безробіття 2,2 %.

4. Фактичний ВВП країни становить 520 млрд. грош. од. Визначте розмір потенційного ВВП та втрат ВВП внаслідок безробіття, якщо рівень фрикційного безробіття становить 4,6 %, рівень циклічного безробіття – 4,3 %, а число Оукена – 2,5.

5. Визначте, який тип інфляції (інфляцію попиту чи інфляцію пропозиції) викликають наступні події:

а) значне зростання державних витрат на розвиток житлового будівництва;

б) значне зниження продуктивності праці;

в) зростання пенсій, стипендій та інших соціальних виплат;

г) значне скорочення податків на особисті доходи громадян;

д) скорочення видобутку природного газу.

6. Інфляція в першому році склала 14 %. Як змінились ціни в наступному році, якщо за два роки рівень цін підвищився на 19 %?

7. Протягом двох років інфляція становила 12 % щорічно. Вам не вдалося вкласти свій капітал у справу за цей час. Визначте свій відносний виграш чи програш.

8. Використовуючи наведені в таблиці дані, визначте темпи інфляції для кожного року.

Рік Рівень цін, %

Література

1. Камаев В.Д. и колл. авт. Экономическая теория: Учебник. – М., 1998. – Гл. 17.

2. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика). Т.1. – М., 1992. – Гл. 10.

3. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін.; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка) – К., 1997. – Роз. 25.

4. Экономическая теория / Под ред. А)И.Добрынина, Л.С. Тарасевича: Учебник для вузов. – СПб, 1999. – Гл. 20, 22.

5. Экономическая теория: Учебник/ Под общ. ред. акад. В.И. Видяпина, А)И.Добрынина, Г.П.Журавлевой, Л.С. Тарасевича) – М., 2000. – Гл. 24, 26.

6. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича) – К., 2004. – Гл. 16, 6.

Главная Страница