Юридична відповідальність: поняття, мета, ознаки та види. Підстави юридичної відповідальності

Юридична відповідальність є наслідком правопорушення.

Юридична відповідальність –це застосування державою або уповноваженою нею особою до винної особи примусових заходів за вчинене правопорушення. Заходи державного примусу можуть мати характер особистих обмежень (наприклад, позбавлення волі, позбавлення права займатися певним видом діяльності), майнових стягнень (конфіскація майна, обов’язок відшкодувати заподіяну шкоду).

Юридична відповідальність –це своєрідний правовий зв’язок між державою та правопорушником, виходячи з якого держава має право застосувати щодо правопорушника певні заходи впливу, а правопорушник зобов’язаний перетерпіти встановлені державою втрати особистого і майнового характеру.

Єдиною підставоююридичної відповідальності є вчинення правопорушення, тобто наявність у діянні правопорушника складу правопорушення.

Юридична відповідальність близько пов’язана із санкцією правової норми, становить її реалізацію. Склад правопорушення – фактична підстава для юридичної відповідальності (юридичний факт), а норма права – правова підстава, без якого юридична відповідальність немислима.

Юридична відповідальність визначається такими ознаками:

–її підставою є тільки правопорушення;

–вона завжди пов’язана з державним примусом;

–юридична відповідальність визначається втратами для особи, яка вчинила правопорушення.

Ціль юридичної відповідальності – формування правомірної поведінки не тільки осіб, які скоїли правопорушення, але й всіх інших членів суспільства.

Функції юридичної відповідальності:

1) охоронна –полягає в захисті правопорядку. Юридична відповідальність становить засіб захисту особи, суспільства, держави від неправомірних соціально небезпечних діянь. Правопорушник зобов’язаний перетерпіти певні обмеження своїх прав як кару, покарання. У цьому виявляється справедливість юридичної відповідальності;

2) правовідновна –полягає у відновленні порушеного права. Ця функція особливо характерна для цивільно-правової відповідальності. Вона полягає у необхідності відшкодувати збитки, відшкодувати моральну шкоду, якої завдано потерпілій особі;



3) профілактична –полягає у запобіганні вчиненню нових правопорушень (превенція). Юридична відповідальність покликана, з одного боку, обмежити можливості правопорушника вчинити нове правопорушення, з іншого – утримати від правопорушень інших осіб;

4) виховна – формує повагу до права. Застосування заходів юридичної відповідальності має сприяти виправленню і перевихованню правопорушника. У його свідомості та поведінці має сформуватися і закріпитися поважне ставлення до права і закону, прав, свобод і законних інтересів інших осіб.

Види юридичної відповідальності:

1) кримінальна –застосовується тільки за скоєн­ня злочину. Це найбільш суворий вид відповідальності, що передбачає найжорсткіші обмеження особистого і майнового характеру;

2) адміністративна –застосовується за вчинення адміністративного проступку. Стягнення особистого і майнового характеру, що накладаються в цьому разі, мають набагато м’якший характер;

3) цивільно-правова –настає за невиконання договору, заподіяння майнової шкоди. Має винятково майновий характер;

4) дисциплінарна –настає за порушення трудової, службової, навчальної дисципліни і має, як правило, особистий характер (наприклад, догана). Якщо внаслідок дисциплінарного проступку завдано майнову шкоду, то застосовується також матеріальна відповідальність, що полягає в обов’язку відшкодувати завдану шкоду.

Порівняно новий вид юридичної відповідальності становить конституційна, прикладами якої є імпічмент президента, відставка уряду.

У системі міжнародного права існують різні види міжнародної юридичної відповідальності. Такими є, наприклад, економічні санкції (заборона на торгівлю, спільну економічну діяльність) проти держави-порушниці норм міжнародного права.


[1] Тимошенко В.І. Розвиток теорії держави в політико-правовій думці України і Росії (кінець ХІХ-початок ХХ ст.). Монографія .- К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України,2004.-С.15.

[2] Тимошенко В.І. Договірна теорія походження держави /Юридична енциклопедія . – К.: Видавництво «Українська енциклопедія»ім. М.П.Бажана, 1999. - Т.2.- С.259.

[3] Тимошенко В.І. Психологічна теорія походження держави /Юридична енциклопедія . – К.: Видавництво «Українська енциклопедія»ім. М.П.Бажана, 1999. - Т.5.- С.193.

[4] Кашанина Т.В. Происхождение государства и права.Учеб. пособие /Т.В.Кашанина. – М.:Висшая школа,2004.- С.92-99.

[5] Комаров С.А. Общая теория государства и права: Ученик. – СПб.: Питер, 2004. – С.108.

[6] Кельман М.С.,Мурашин О.Г.,Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: «Новий Світ-2000», 2004. – С.74.

[7] Оборотов Ю.М. Традиції та оновлення у правовій сфері: питання теорії (від пізнання до розуміння права): Монографія. – Одеса: Юридична література, 2002. – С.14.

[8] Шемшученко Ю.С. Держава /Юридична енциклопедія . – К.: Видавництво «Українська енциклопедія»ім. М.П.Бажана, 1999. - Т.2.- С.80.

[9] Актуальні проблеми теорії держави і права. Частина І. Актуальні проблеми теорії держави: Навчальний посібник /С.М.Тимченко, С.К.Бостан, С.М.Легуша та ін. – К.КНТ,2008.- С.98.

[10] Цивільний кодекс України. – К.: Парламентське вид-во,2003. – С.24.

[11] Актуальні проблеми теорії держави і права. Частина І. Актуальні проблеми теорії держави: Навчальний посібник /С.М.Тимченко, С.К.Бостан, С.М.Легуша та ін. – К.КНТ,2008. - С.147.

[12] Коваленко В.Л. Державні службовці /Юридична енциклопедія . – К.: Видавництво «Українська енциклопедія»ім. М.П.Бажана, 1999. - Т.2.- С.160.

[13] Марченко М.Н.Теория государства и права. – М. ТК Велби, Изд-во «Проспект»,2007.-С.344.

[14] Тимошенко В.І. Конвергенція /Юридична енциклопедія . – К.: Видавництво «Українська енциклопедія»ім. М.П.Бажана, 1999. - Т.3.- С.252.

[15] Шемшученко Ю.С., Бобровник С.В/ Законність. Юридична енциклопедія . – К.: Видавництво «Українська енциклопедія»ім. М.П.Бажана, 1999. - Т.2.- С498.

refalqo.ostref.ru referatrta.nugaspb.ru tvr.deutsch-service.ru referatxgy.nugaspb.ru Главная Страница