Діяльність Української республіканської ради по туризму та екскурсіях щодо розвитку масового туристського руху в Україні

Розвиток масового туристсько-екскурсійного руху в Україні в 70 - 80-х pp. зумовлювався комплексом соціально-економічних, культурно-освітніх, природно-географічних та інших чинників.

Хрущовська "відлига" створила передумови для певного піднесення соціально-економічного рівня життя, зростання реальної заробітної плати. Все це відбувалося на фоні штучно створюваної стабільності, цін на продукти харчування та предмети першої необхідності.

Безумовно, все це стало однією з найважливіших передумов організації ефективного дозвілля населення, зокрема залучення до туристського руху. Неабияку роль у цьому відігравало зростання суспільних фондів споживання, а саме надання безоплатних і пільгових соціальних послуг: оплата путівок на туристсько-екскурсійні маршрути, відпочинок у туристсько-спортивних таборах, проведення самодіяльних походів тощо.

Виміром суспільного багатства є не тільки сукупність матеріальних благ, а й наявність вільного часу, який люди можуть використовувати для задоволення своїх фізіологічних і духовних потреб. Скорочення робочого дня (перехід на шести- й семигодинний робочий день) та робочого тижня (п'ятиденний), збільшення тривалості відпустки (в середньому на 3,1 дня) відчутно вплинули на зростання фонду вільного часу громадян. Однією з важливих передумов, що безпосередньо сприяють розгортанню туристсько-екскурсійного руху, є транспорт. У 70-х - першій половині 80-х pp. він зазнав докорінної технічної реконструкції, що створило відносно комфортні умови для перевезення значної кількості туристів.

Розвитку туризму також сприяли істотні зміни в сфері обслуговування, що перетворилась на окрему галузь з розвиненою інфраструктурою. Ще одним важливим чинником, який зумовлював розгортання масового туристсько-екскурсійного руху, слід вважати зростання культурно-освітнього рівня населення, прагнення людей глибше пізнати історію свого краю та інших країн.

Організацією внутрішнього туризму та екскурсій в Україні в цей період займалися Українська республіканська рада по туризму та екскурсіях (УРРТЕ), Міністерство оборони УРСР, Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник", Міністерство освіти УРСР та інші міністерства і відомства колишнього СРСР. Держава виділяла певні кошти, фонди, матеріали, транспорт для створення в республіці індустрії туристсько-екскурсійного обслуговування населення. У 70-х - першій половині 80-х pp. особливо швидко зростала кількість підприємств індустрії туризму. Так, якщо в 1970 р. в Україні було 58 туристських баз, їхніх філій і притулків, то в 1983 р. - 25 готелів, 75 турбаз, 4 туркомплекси, 11 притулків, 6 кемпінгів, 36 стоянок і наметових притулків, усього - 156 (у 2,5 раза більше).

У 1971 - 1975 pp. темпи розвитку туризму і екскурсій були особливо високими. В СРСР було надано послуги 25,4 млн туристів і понад 130 млн екскурсантів.

Комплексні заходи щодо подальшого розвитку туризму були визначені прийнятою в жовтні 1980 р. постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС "Про подальший розвиток і вдосконалення туристсько-екскурсійної справи в країні" (див. додаток 7). У документі було дано широку програму заходів, що забезпечували значне збільшення обсягу і підвищення якості обслуговування, удосконалення видів, форм наданих послуг, розширення мережі туристсько-екскурсійних установ.

У 1981 - 1985 pp. постійно нарощувались обсяги туристсько-екскурсійного обслуговування населення по лінії Центральної ради по туризму та екскурсіях (ЦРТЕ). У 1985 р. було надано послуги 37 млн туристів і 200 млн екскурсантів. Населенню було надано туристсько-екскурсійних послуг на суму понад 8 млрд крб.

У 1985 р. система Центральної ради по туризму та екскурсіях мала в своєму підпорядкуванні 965 туристських об'єктів, здатних прийняти одночасно майже 400 тис. відпочиваючих.

Питання туристсько-екскурсійної діяльності населення країни стали складовим елементом Комплексної програми розвитку виробництва товарів народного споживання і сфери послуг на 1986 - 2000 pp. Стосовно туризму вимоги Комплексної програми знайшли відображення в спільній постанові ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС і ЦК ВЛКСМ від 18 липня 1985 р. "Про заходи щодо розвитку туризму й удосконалення туристсько-екскурсійного обслуговування населення в країні в 1986 - 1990 роках і на період до 2000 року" (див. додаток 8), якою Центральній раді по туризму та екскурсіях, Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник" і Державному комітету СРСР з іноземного туризму за участю зацікавлених міністерств і відомств було доручено забезпечити в 1986 - 2000 pp. подальший розвиток і удосконалення туристсько-екскурсійного обслуговування за рахунок реконструкції та розширення власної матеріальної бази, здійснити величезний комплекс найважливіших заходів. Виконання цих планів, безумовно, сприяло подальшому розвитку туризму в СРСР.

Головним змістом постанови 1985 р. була її соціальна спрямованість. У документі підкреслювалося, що "туризм і екскурсії стали невід'ємною частиною життя народу, важливим засобом зміцнення здоров'я людей і раціонального використання вільного часу". Було намічено широкий комплекс заходів для зміцнення матеріально-технічної бази туризму, в тому числі і в Україні. Так, по лінії Центральної ради по туризму та екскурсіях ВЦРПС передбачалося будівництво туристських комплексів, готелів, баз і кемпінгів у 1986 - 1990 pp. на 40 тис. місць, у 1991 - 1995 pp. - на 60 тис, а в 1996 - 2000 pp. - на 70 тис. місць.

По лінії Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник" передбачалося будівництво молодіжних центрів, таборів і готелів у 1986 - 1990 pp. на 3,3 тис. місць, у 1991-1995 pp. - на 5,2 тис, а в 1996-2000 pp. - на 7 тис. місць.

З цією метою на 1986-1999 pp. ВЦРПС планувалось виділити капітальних вкладень на 616 млн крб., "Супутнику" - 60 млн крб.

Планувалося довести кількість туристсько-екскурсійних поїздів у 1990 р. до 2 тис. рейсів, а в 2000 р. - до 3 тис. рейсів за рік. Для цього було доручено здійснити проектування і будівництво пунктів стоянок таких поїздів, у тому числі в Україні - у Полтаві, Яремчі, Рахові, Чернівцях, Чернігові, Херсоні, Дніпропетровську, Запоріжжі й Керчі.

Передбачалося організувати виробництво буксирувальних гірськолижних підйомників (по 10 комплектів щороку), збірних дерев'яних будинків (загальною площею 80 тис. м2 щороку), продуктів харчування в дрібному розфасуванні, придатних для тривалого зберігання, автобусів у туристському виконанні (2 тис. шт. щороку) та багато іншого.

Варто особливо підкреслити послідовну систему виконання спільних постанов ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС і ЦК ВЛКСМ, що існувала в ті роки. На основі спільних постанов з питань туризму 1969, 1980, 1985 pp., з урахуванням місцевих особливостей - матеріально-технічних, рекреаційних, демографічних, етнічних, освітніх та інших - розроблялися і затверджувалися відповідні документи (постанови, плани заходів) на рівні колишніх союзних республік, областей, міст і регіонів. Цим забезпечувалася чітка система роботи з реалізації завдань щодо розвитку туризму у величезній Радянській країні, що планувалися Центром на перспективу.

В основному завдання з розвитку туризму в 1986-1990 pp. були виконані.

Особливу увагу було приділено залученню до туристсько-екскурсійної діяльності працюючої та учнівської молоді. Розширенню масовості й доступності туристсько-екскурсійної діяльності учнівської молоді, як і всіх трудящих, сприяла і створена в країні структура управління туризмом та екскурсіями, що зазнала подальшого вдосконалення.

Як свідчив досвід, що склався, прийнята в країні структура загалом давала можливість задовольняти специфічні запити радянської працюючої та учнівської молоді в заняттях туризмом і екскурсіями. Разом з тим виявлялись резерви різних організацій у створенні матеріальної бази туризму, формуванні тематики в галузі туристського будівництва, транспорту, уніфікації й стандартизації туристського обслуговування з урахуванням особливостей соціально-демографічних, соціально-професійних груп населення і молоді. У зв'язку з цим було необхідно посилити координувальну роль, об'єднати зусилля різних організацій, відомств і міністерств у розвитку як національного (внутрішньосоюзного), так і міжнародного туризму. Таку роль у національному туризмі відігравала Міжвідомча рада по туризму та екскурсіях при ВЦРПС, до складу якої входили представники 22 міністерств і відомств. У структурі Міжвідомчої ради було створено 9 робочих комісій і груп, які розробляли пропозиції з окремих, найактуальніших проблем туристсько-екскурсійної справи, а також аналогічні ради, що функціонували в республіках, краях і областях. Міжвідомча координація міжнародних туристських зв'язків СРСР здійснювалася Радою при Державному комітеті СРСР з іноземного туризму, у складі якого також була представлена значна кількість міністерств і відомств, зацікавлених у розвитку туристського обміну з організаціями зарубіжних країн.

Про піднесення в 70 -80-ті pp. масового туризму в СРСР загалом і в Україні зокрема переконливо свідчать обсяги діяльності Української республіканської ради по туризму та екскурсіях. Якщо в 1980 р. в УРСР було надано послуги більш як 36 млн екскурсантів, то за 1981 -1985 pp. діяльністю цієї організації було охоплено майже 30 млн туристів і 200 млн екскурсантів. Упродовж 15 років (1970-1985) обслуговування екскурсіями зросло в 7 разів: з 6,2 до 43,5 млн чол. Збільшилася за цей період і кількість екскурсійних організацій - з 44 до 144.

Щорічне перевиконання планових завдань з розвитку туризму в Україні, активна екскурсійна робота свідчили не лише про стійку тенденцію зростання інтересу населення Української РСР до раціональної організації свого вільного часу, а й про можливості туризму.

Так, за 1981 - 1985 pp. понад планові завдання було надано послуги більш як 600 тис. туристів і 6 млн екскурсантів тільки за рахунок того, що бюро подорожей і екскурсій республіки більше уваги приділяло організації подорожей місцями революційної, бойової і трудової слави радянського народу, місцевими маршрутами, на орендованих базах Чорного й Азовського морів, у Закарпаття й Прикарпаття. Вживалися практичні заходи щодо посилення спільної координації, поліпшення трудової співдружності колективів бюро подорожей і екскурсій та суміжних організацій, підприємств - транспортних, громадського харчування, готельного господарства, музеїв тощо.

Співпраця Української республіканської ради по туризму та екскурсіях з різними зацікавленими міністерствами й відомствами сприяла зростанню доступності засобів туризму широким масам населення республіки.

Отже, на цій підставі можна виділити деякі тенденції, що зміцнювалися з року в рік, і напрями в розвитку туризму в Українській РСР у 80-ті pp. Це насамперед орієнтування на кооперування різних організацій і відомств у реалізації завдань туристсько-екскурсійного обслуговування; по-друге, значне зміцнення матеріально-технічної бази туристських організацій республіки; по-третє, посилення зв'язків між відповідними організаціями УРСР та інших республік, що сприяло подальшій інтернаціоналізації туризму та підвищенню його ролі як чинника патріотичного й інтернаціонального виховання.

Вивчення практики Київської міської ради по туризму та екскурсіях показало, що киянам надавалися широкі можливості здійснювати подорожі по ленінських місцях, містах-героях, столицях союзних республік, по Криму і Кавказу, Карпатах, Уралу й Алтаю, Прибалтиці й Закавказзю. Аматори водних подорожей могли побувати на Волзі й Дону, Дніпрі та Єнісеї, Баренцовому і Чорному морях. Туристські путівки все ширше використовували профспілкові комітети міста для заохочення передовиків виробництва, переможців соціалістичного змагання, найкращих пропагандистів, агітаторів, політінформаторів та інших категорій ідеологічного активу.

Щороку з Києва вирушали по ленінських місцях або містах-героях туристські поїзди "Київський пропагандист" і "Киянка", до складу груп яких входили найкращі пропагандисти міста, а також жінки - передовики виробництва, ветерани Великої Вітчизняної війни і праці.

Однак туристична індустрія не змогла забезпечити всіх бажаючих відпочити в туристських підприємствах і на маршрутах. Тому ефективним засобом прояву масовості й доступності туризму був самодіяльний туристський рух. Як показав аналіз, проведений Центральною радою по туризму та екскурсіях та Інститутом підвищення кваліфікації працівників туристсько-екскурсійних організацій, у 80-ті pp. робота з розвитку самодіяльного туризму проводилася в 96 тис. туристських секцій і клубів туристів, колективів фізкультури підприємств, установ і навчальних закладів, 927 міських, районних туристських клубах рад по туризму та екскурсіях. Для туристів працювало понад 23 тис. пунктів прокату туристського інвентарю і спорядження, було розроблено понад 20 тис. маршрутів походів по рідному краю, 1200 класифікованих категорійних маршрутів, описано 1400 гірських перевалів.

Постійний розвиток соціальної бази самодіяльного туризму давав можливість щороку збільшувати кількість учасників, що постійно займались туризмом, а також учасників походів вихідного дня і багатоденних некатегорійних походів.

У 80-ті pp. в республіці при колективах фізкультури підприємств і установ, навчальних закладів, колгоспів і радгоспів працювало понад 18 тис. туристських секцій (порівняно з 1980 р. їх кількісне зростання становило 4,5 тис. чол.), у яких регулярно різними видами туризму займалися понад 2 млн 400 тис. чол. Слід зазначити, що за кількістю учасників масовий спортивний туризм посідав друге місце серед видів спорту після легкої атлетики.

Туристськими організаціями України було розроблено понад 2 тис. самодіяльних маршрутів вихідного дня, по місцях революційної, бойової і трудової слави радянського народу. Цими маршрутами в Україні щороку здійснювали походи і подорожі 6,5 млн чол.

У радах по туризму та екскурсіях функціонував 121 туристський клуб. Турклуби були основними організаційно-методичними центрами самодіяльного туризму, що надавали допомогу колективам фізкультури в створенні туристських секцій при організаціях, установах, підприємствах. Клуби організовували і проводили масові зльоти і змагання, місячники туризму. Програма їхньої діяльності включала масові походи вихідного дня, складання туристських нормативів комплексу ГПО, змагання з туристських навичок, конкурси тощо. Члени туристських клубів залучалися також до охорони природи, пам'яток історії й культури.

Самодіяльний туризм - це туристські експедиції, зльоти, походи і змагання з пішохідного, гірського, водного, автомотовело- і спелеотуризму. Справжнім святом туристів України, оглядом їхніх досягнень були традиційні республіканські туристські зльоти, які проводилися один раз на два роки і були присвячені Дню Перемоги.

Вагомим чинником розвитку масовості й доступності самодіяльного туризму була підготовка і навчання громадських туристських кадрів. Так, у Києві цими питаннями займався міський туристський клуб Київської міської ради по туризму та екскурсіях. При туристському клубі працювала міська школа туризму, що проводила заняття з усіма категоріями громадських туристських кадрів за програмами початкової (ПТП), середньої (СТП), вищої (ВТП) туристської підготовки і середньої інструкторської підготовки (СІП).

Разом з Українською філією Інституту підвищення кваліфікації працівників туристсько-екскурсійних організацій Київський міський туристський клуб був організаційно-методичним і навчально-консультативним центром розвитку масового самодіяльного туризму в місті й республіці. При клубі працювало 13 громадських комісій з видів туризму й видів роботи, пункт прокату туристського спорядження й інвентарю, бібліотека туристської літератури, що містила понад 9 тис. одиниць. Київський міський туристський клуб об'єднував 575 туристських секцій колективів фізкультури. У міському туристському клубі завжди можна було отримати кваліфіковану консультацію з питань організації й проведення походів вихідного дня, складання нормативів з туризму Всесоюзного комплексу ГПО і багатоденних категорійних подорожей, організації масових туристських заходів, зльотів і змагань, з методики підготовки громадських туристських кадрів.

Постійний розвиток самодіяльного туризму, зростання його ролі у суспільному житті потребували ефективнішої організації та управління самодіяльним туризмом. Як показало вивчення існуючої практики, туристські та фізкультурні організації проводили велику роботу з підготовки і підвищення кваліфікації штатних і громадських кадрів самодіяльного туризму. Республіканськими радами по туризму та екскурсіях під керівництвом Центральної ради по туризму, та екскурсіях у 80-ті pp. було створено систему постійно діючих курсів, семінарів, шкіл і філій Інституту підвищення кваліфікації. На них, а також на щорічних семінарах навчалися десятки тисяч штатних і громадських туристських кадрів. Активну участь у підготовці інструкторів туризму брали й вищі навчальні заклади, де на факультетах громадських професій студенти набували навичок похідного життя і готувалися кваліфіковані інструктори самодіяльного туризму. Десятки тисяч громадських туристських кадрів навчалися і в загальноосвітніх школах, училищах, інших відомствах та організаціях.

Масовий розвиток самодіяльного туризму неможливий без залучення до організаторської роботи широкого громадського активу. З цією метою в Українській РСР, наприклад при обласних і Київській міській радах по туризму та екскурсіях, було створено керівні громадські органи - федерації туризму, а при Республіканській раді - Республіканську федерацію туризму. Через численні громадські комісії з видів, туризму і напрямів роботи федерації туризму здійснювали керівництво багатогранною туристичною діяльністю.

Таким чином, склалася стійка тенденція посилення масовості й доступності програм туризму, обмінів і подорожей, реалізованих різними туристичними органами. При цьому спеціалізовані підрозділи, охоплюючи різні соціальні групи і прошарки населення та координуючи свою діяльність у вирішенні загальних питань розвитку й удосконалення туризму, здійснювали туристсько-екскурсійне обслуговування відповідно до запитів радянських людей, з урахуванням їх професійного, вікового та освітнього рівнів.

5.3. БММТ "Супутник" і молодіжний туризм як чинник патріотичного та інтернаціонального виховання радянської молоді

Радянська політична система широко використовувала засоби туризму для виховання підростаючого покоління.

Молодіжним туризмом в СРСР (як внутрішнім, так і міжнародним) займалось Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник" ЦК ВЛКСМ (створене в 1958 p.). "Супутник" мав свої підрозділи при республіканських, крайових, обласних, міських комітетах комсомолу.

У 70 -80-ті pp. БММТ "Супутник" значно розширило обсяги, форми та напрями своєї діяльності.

Підкреслюючи важливість розвитку туризму та екскурсій для задоволення широких інтересів молоді, ЦК ВЛКСМ у 1972 p. почав розширювати мережу туристичних органів комітетів комсомолу, покликаних забезпечити ефективне використання каналів туризму, екскурсій та молодіжного обміну.

Організаційне становлення молодіжного туризму в країні, основним стрижнем якого стала туристська експедиція радянської молоді "Моя Батьківщина - СРСР" - складова частина Всесоюзного походу комсомольців і молоді по місцях революційної, бойової й трудової слави радянського народу, зумовило величезне піднесення туристського руху молоді, розкрило значні резерви туристсько-екскурсійної діяльності комітетів комсомолу. З кожним роком експедиція набирала нових обертів. Тільки в 1974 - 1977 pp. по союзних маршрутах "Супутника" вже подорожували понад 9 млн молодих людей, близько 500 тис. провели свої відпустки й канікули в молодіжних таборах. У 1978 - 1981 pp. у всіх внутрішньосоюзних поїздках, екскурсіях і подорожах взяли участь майже 14 млн юнаків і дівчат, або на 5 млн чол. більше, ніж у 1974 - 1977 pp. У 1974 - 1986 pp. по восьми тематичних маршрутах Всесоюзної туристської експедиції "Моя Батьківщина - СРСР" подорожували ЗО млн юнаків і дівчат. 80 тис. з них виконали туристські нормативи і були нагороджені бронзовими значками "Моя Батьківщина - СРСР", 7 тис. - срібними і близько 100 чол. стали власниками золотих значків.

Туристсько-екскурсійні заходи були приурочені до знаменних дат у житті колишнього Союзу РСР - роковин жовтневих подій, створення СРСР, дня народження В. І. Леніна, чергових з'їздів КПРС, комсомолу тощо.

У 70 -80-ті pp. туристсько-екскурсійні організації України проводили роботу з розвитку й удосконалення форм залучення молодого покоління до участі в експедиції "Моя Батьківщина - СРСР" під гаслом підготовки і святкування 40-річчя Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками, 65-річчя присвоєння комсомолу імені В. І. Леніна. У 1980 р. в республіці було розроблено 15 нових маршрутів, а всього чисельність учасників експедиції становила 2,3 млн юнаків і дівчат, у тому числі: робітників - 9 %, сільської молоді - 5, службовців - 3, учнів шкіл -38, ПТУ - 18, студентів ВНЗ - 15 , учнів технікумів -12 %.

Формою ділового співробітництва секції експедиції "Моя Батьківщина - СРСР" з органами народної освіти, культури, охорони пам'яток історії й культури були спільні туристські заходи, тематичні зустрічі й походи, присвячені 40-річчю Великої Перемоги, робота зі створення на туристській основі обласних героїко-патріотичних клубів, розширення мережі маршрутів вихідного дня по об'єктах експедиції тощо. Тематичні зустрічі пройшли під гаслами "Салют, Перемого!" і "Фестиваль, мир, праця".

БММТ "Супутник" Львівського, Рівненського, Кіровоградського, Запорізького, Вінницького, Кримського, Одеського обкомів комсомолу провели зльоти активістів експедиції "Літопис Великої Вітчизняної" і "Моя Батьківщина - СРСР". Усього в республіці з 1972 по 1987 р. було проведено понад 70 тематичних зустрічей, походів, присвячених 40-річчю Великої Перемоги і 65-річчю присвоєння комсомолу імені В. І. Леніна. Понад 50 тис. юнаків і дівчат, піонерів і школярів республіки, у тому числі 23 тис. дітей з районів Сибіру і Крайньої Півночі, побували на маршрутах "Ніхто не забутий, ніщо не забуте!", "Ордени Батьківщини на прапорі комсомолу", "Дорогою Великого Жовтня", зустрілися з ветеранами Великої Вітчизняної війни, молодими передовиками виробництва.

Значну увагу приділяли в 1980-1985 pp. БММТ "Супутник" комітетів комсомолу України питанням подальшого посилення ролі туристської експедиції "Моя Батьківщина - СРСР" у справі патріотичного виховання учнів ПТУ, студентів технікумів і ВНЗ. Найбільшим загоном учасників експедиції "Моя Батьківщина - СРСР" була шкільна молодь. Цьому сприяла постанова ЦК ЛКСМУ і Міносвіти УРСР "Про участь школярів республіки в експедиції "Моя Батьківщина - СРСР" у рамках навчальних програм".

Практика роботи БММТ "Супутник" Запорізького, Харківського, Волинського обкомів, Київського міськкому комсомолу свідчить про те, що найактивнішими формами роботи з цією категорією молоді були дні туристсько-екскурсійної роботи, тематичні тижні знайомства з обласними об'єктами експедиції, організація туристських поїздів.

Так, у вересні - жовтні 1985 р. у м. Луцьку Волинської обл. для учнів ПТУ було проведено 2 тематичних тижні, присвячених 40-річчю Перемоги. 800 учнів ПТУ і старших школярів, студентів педучилища імені Я. Галана побували на екскурсіях по об'єктах експедиції. 2500 учнів ПТУ м. Запоріжжя починали навчальний рік зі знайомства з історією міста. Традиційною формою цього знайомства були тематичні автобусні екскурсії.

У медичному інституті м. Києва, у педагогічному інституті імені В. Г. Бєлінського (м. Миколаїв) за рішенням комітетів комсомолу учасниками експедиції в межах обласного туру були академічні групи. Це давало змогу згуртувати колективи, підвищити інтерес до навчання, громадської діяльності, зробити вивчення історії рідного краю ефективнішим; крім того, академічна група ставала постійною туристською групою, що брала участь в експедиції.

Активну участь в експедиції брали також учні Козятинського ТУ (Вінницька обл.), ТУ № 8, ПТУ № 5 м. Дніпропетровська, СПТУ № 107 м. Донецька, Львівського торгово-економічного інституту, МПТУ № 7 м. Конотопа (Сумська обл.), Одеського верстатобудівного технікуму, Полтавського педінституту та ін. Всього до участі в експедиції було залучено 202 тис. студентів і учнів технікумів, 271 тис. учнів технічних училищ.

Найбільшим загоном учасників експедиції "Моя Батьківщина - СРСР" в Україні була шкільна молодь - 934 тис. чоловік.

Разом з молодими робітниками й колгоспниками учні ПТУ, технікумів, студенти ВНЗ, піонери та школярі під час подорожей і екскурсій по маршрутах експедиції "Моя Батьківщина - СРСР" брали активну участь у пошуковій експедиції "Літопис Великої Вітчизняної".

Під час поїздок і екскурсій школярі Донецької обл. провели операцію "Згадай усіх поіменно!", встановили 2900 імен не відомих раніше воїнів, зустрілися з їхніми рідними й близькими; учасники експедиції "Моя Батьківщина - СРСР" школярі Млинівської середньої школи № 1 Рівненської обл. розшукали ветеранів КПРС, комсомолу, Великої Вітчизняної війни, організували листування з ними та провели зустрічі; після екскурсій, поїздок по маршрутах експедиції з ініціативи загонів комсомольців ПТУ № 9 і школи-інтернату № 2 імені С. А. Ковпака м. Путивля Сумської обл. на згадку про тих, хто не повернувся з війни, було закладено алею Слави.

Усього в Україні пошуковою роботою під час поїздок по маршрутах експедиції займалось понад 60 тис. школярів і піонерів. Серед них учасники патріотичного об'єднання "Океан" м. Києва, члени експедиційного загону при ЖЕКу № 1 Ленінського району м. Кіровограда, школярі Могилів-Подільської середньої школи N° 5 Вінницької обл., члени клубу "Смолоскип" Жовтневого району м. Харкова. Меджибізької середньої школи Хмельницької обл., Золотоніської середньої школи Черкаської обл., Шорської середньої школи № 1 Чернігівської обл., середніх шкіл № 15, № 190 м. Києва та багато інших.

Добре зарекомендувала себе така форма роботи із залучення молодого покоління до туристських подорожей, як маршрути вихідного дня. Так, у м. Києві, Дніпропетровській, Миколаївській, Вінницькій, Запорізькій областях учасники таких поїздок не тільки ближче знайомилися з історією рідного краю, відвідували об'єкти експедиції, найкращі підприємства, а й виконували нормативи на здобуття бронзових значків експедиції "Моя Батьківщина - СРСР".

З метою розширення географії місцевого туризму загалом, особливо для молоді, що мешкала в гуртожитках, було розроблено понад 40 нових маршрутів, таких, наприклад, як Київ - Черкаси - Кам'янка -Розумівка, Чернігів - Новгород-Сіверський, Дніпропетровськ - Запоріжжя, Луцьк - Кортеліси - Брест, Луцьк - Львів та ін. Проведена робота дала змогу залучити до участі в подорожах понад 40 тис. молодих людей, що проживали в гуртожитках.

Серед найцікавіших традиційних форм участі трудящої молоді в експедиції "Моя Батьківщина - СРСР" були авто- і мотопробіги.

На честь 40-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників авто- і мотопробіги провели срібні значківці експедиції -молоді робітники Ладижинської ГРЕС Вінницької обл., 1500 молодих представників промислових підприємств м. Луцька, молоді робітники виробничого об'єднання "Азот" Рівненської обл., Севастопольського судноремонтного заводу.

Великою популярністю в молоді Івано-Франківської, Київської, Запорізької, Львівської, Одеської, Рівненської областей користувалися тематичні спецрейси туристських поїздів. Програма спецрейсів по Закарпаттю, організованих Івано-Франківським бюро "Супутник", проходила під гаслом "Пам'ять".

У туристському русі важливу роль відіграли республіканські й обласні героїко-патріотичні клуби, зокрема "Молодогвардієць" у Ворошиловграді, Краснодоні, "Корчагінець" у Хмельницькому, Шепетівці, "Тимурівець" у м. Каневі, "Партизанська слава" в м. Щорсі Чернігівської обл., "Спартак" у м. Кіровограді, с Красногорці, Всесоюзний клуб трудової слави "Прометей" у Дніпропетровську та Дніпродзержинську. Впродовж 1985 року маршрути цих клубів відвідало понад 4,5 тис. молодих робітників, колгоспників, учнівської молоді. БММТ "Супутник" ЦК ЛКСМ України разом з комітетами комсомолу на базі клубів організовували й проводили ідейно-політичні заходи, спрямовані на повніше розкриття тематики засідання клубу, - зустрічі з ветеранами, тематичні конференції, відвідування комсомольсько-молодіжних колективів - учасників ударних вахт тощо.

Підвищенню інтересу підростаючого покоління до туристських подорожей рідним краєм і країною, збільшенню кількості загонів учасників експедиції "Моя Батьківщина - СРСР" багато в чому сприяли засоби масової інформації. Постійно використовувалися можливості республіканських молодіжних видань, радіо і телебачення. В обласних газетах було започатковано рубрику "На туристських маршрутах", вікторину-конкурс "Моя Батьківщина - СРСР", сторінки "Маршрутами "Супутника" тощо.

Туристська експедиція радянської молоді "Моя Батьківщина - СРСР" тривала понад 15 років, з 1972 по 1987 р.

Патріотичне виховання молоді засобами туризму органічно поєднувалося з організацією міжнародного молодіжного туристського обміну. Тільки з 1958 по 1985 р. включно у двосторонній туристський обмін БММТ "Супутник" із зарубіжними організаціями було залучено понад 7 млн молодих радянських та іноземних туристів, з них в СРСР побувало понад 4 млн іноземних туристів, за кордон виїхало майже 3,5 млн чол. радянської молоді. За 1975-1985 pp. всіма видами молодіжного туризму, обмінів, екскурсій, подорожей і відпочинку в межах діяльності туристських органів союзів молоді соціалістичних країн було охоплено майже 55 млн юнаків і дівчат.

Завдання міжнародного молодіжного туристського обміну з виконання пізнавальної, освітньої та виховної функцій потребували розвитку й удосконалення видів туристських поїздок, що сприяли масовому спілкуванню молодих людей. Як зазначалося в постанові ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 31 жовтня 1980 р. "Про подальший розвиток і удосконалення туристсько-екскурсійної справи в країні", процес удосконалення видів і форм послуг, що надаються, розширення мережі туристсько-екскурсійних установ сприяють повнішому використанню можливостей туризму з метою поліпшення ідейно-політичного, трудового і морального виховання працюючої та учнівської молоді.

Виходячи з цього, ВЛКСМ постійно приділяв увагу всебічному і своєчасному осмисленню соціально-культурних функцій туристського обміну, реалізованого через різноманітні форми поїздок, спілкування і туристських контактів. Орієнтуючись на них, ЦК ВЛКСМ рекомендував комітетам комсомолу розвивати і розширювати можливості найперспективніших видів і засобів організованого туризму. З урахуванням досвіду, накопиченого організаціями молодіжного туризму нашої країни і за кордоном, комітети комсомолу забезпечували всебічну реалізацію змісту програми різноманітних видів туристських поїздок.

Перше місце за своїм обсягом і масовістю посідали загальноознайомлювальні поїздки. Значна частина їх припадала на подорожі, присвячені святкуванню знаменних дат у житті братерських народів, держав і спілок молоді.

Важливим внеском до міжнародних молодіжних подорожей у 70 - 80-ті pp. став розвиток такої популярної і ефективної форми молодіжних обмінів, як поїзди, рейси, круїзи дружби. Початок обміну поїздами дружби був покладений у березні 1962 p., коли вперше такий обмін, присвячений річниці створення братерських молодіжних спілок, відбувся між ВЛКСМ і СВНМ (Спілка вільної німецької молоді). Відтоді це співробітництво стало традиційним і поширилося на молодіжні організації Болгарії, Угорщини, Монголії, Польщі, Чехословаччини та інших країн соціалізму. В 1979-1980 pp. у складі поїздів, рейсів, круїзів дружби тільки в межах співробітництва БММТ "Супутник" з туристськими організаціями спілок молоді, цих країн брало участь 180 тис. радянських і зарубіжних молодих працівників промисловості й села, представників науково-технічної і творчої інтелігенції, комсомольські та молодіжні активісти, працівники шкіл і піонерських установ. Причому чисельність молоді, що залучалась до цієї форми спілкування, щороку збільшувалась наполовину. У 1984 р. БММТ "Супутник" у співробітництві з партнерами тільки соціалістичних країн здійснив обмін 95 поїздами і рейсами дружби.

Зросло число спеціалізованих і загальнотуристських поїздів дружби, що прибували до СРСР і з капіталістичних країн. По лінії "Супутника" регулярно приймались поїзди дружби з Австрії, Фінляндії, ФРН, Західного Берліна, Греції. Традиційним був прийом поїздів молоді Австрії, комплектування й відправлення яких здійснювало Австро-Радянське товариство.

Двосторонні фестивалі й табори дружби були центральними подіями в житті спілок молоді. Підготовка цих заходів давала можливість залучати до них мільйони юнаків і дівчат, як наприклад, на фестивалі дружби молоді СРСР і НДР, де були присутні понад 2000 членів Спілки вільної німецької молоді і в яких брали участь мільйони радянських юнаків і дівчат із 30 споріднених округів, областей і міст Німецької Демократичної Республіки та Радянського Союзу.

Крім участі в підготовці й проведенні інтернаціональних і двосторонніх молодіжних фестивалів комсомольські й туристські організації країни брали активну участь в організації таборів дружби, що регулярно проводилися разом з молодіжними спілками Франції, ФРН, Фінляндії, США, Японії. Наприклад, тільки з 1964 по 1982 р. на території СРСР відбулося 17 таборів дружби радянської й французької молоді із загальною кількістю учасників 13,5 тис. чол. Щороку учасниками цих таборів були 6 - 7 тис. посланців радянської та іноземної молоді.

У 1976-1982 pp. за ініціативою БММТ "Супутник" набули розвитку і такі форми туристських поїздок, як інтернаціональні поїзди європейської молоді до СРСР і круїзи з відвідуванням країн басейнів річки Дунай, Чорного і Середземного морів, Тихого океану. Через Міжнародне бюро туризму та обмінів молоді було організовано 25 поїздів і круїзів за участю 10 тис. молодих людей з 18 країн.

Набув значного розвитку обмін групами молоді в межах споріднених областей і міст СРСР та країн соціалізму. Понад 5 тис. обласних, районних, міських і первинних комсомольських організацій СРСР підтримували двосторонні зв'язки з молодіжними організаціями соціалістичних країн. Така дружба слугувала базою активного обміну групами молоді підприємств, сільськогосподарських об'єднань, навчальних закладів, наукових і культурних установ. Молоді туристи з соціалістичних країн охоче відвідували промислові об'єкти в різних місцях Радянського Союзу, в будівництві яких брали участь їхні однолітки в рамках Ради Економічної Взаємодопомоги (Усть-Ілімський лісопромисловий комплекс, газопровід Оренбург - Західний кордон СРСР та ін.).

Такий обмін був ефективним каналом поліпшення конкретного співробітництва спілок молоді та їхніх місцевих організацій, що виконувало винятково важливу роль в інтернаціональному зближенні народів. Це зазначалося, зокрема, на спеціалізованих семінарах у програмі XI фестивалю дружби угорської й радянської молоді в 1977 p., VI фестивалі молоді СРСР і НДР у 1983 р.

ВЛКСМ удосконалювала і молодіжний обмін у межах споріднених зв'язків радянської молоді з молоддю капіталістичних країн. Так, у програмі фестивалів дружби радянської і фінської молоді (Лахті, серпень 1977 p.; Гельсінкі, Тампере, літо 1981 р.) було обговорено важливість розвитку молодіжних зв'язків двох країн за участю споріднених міст СРСР і Фінляндії. Відзначався позитивний досвід обміну поїздами дружби, до складу яких входили молоді представники цих міст.

referatwsg.nugaspb.ru vtd.deutsch-service.ru referatrbx.nugaspb.ru referattnb.nugaspb.ru Главная Страница