Нетрадиційні кредитні операції

Фінансування ЗТО здійснюється банками ще й опосередковано. Найпоширенішими нетрадиційними формами кредитування ЗЕД є лізинг, факторинг та форфейтинг.

Лізингові операції - підприємницька діяльність з надання лізингодавцем у користування лізингоодержувачу на визначений строк майна, яке є власністю лізингодавця, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об'єкт лізингу - будь-яке нерухоме і рухоме майно.

Суб'єкти лізингу:

- лізингодавець - СПД, у т. ч. банк, який передає в користування об'єкти лізингу;

- лізингоодержувач - СПД, яке одержує в користування об'єкт лізингу;

- продавець л. майна - СПД, що виготовляє та/або продає майно, яке є об'єктом л.

Види лізингу.

1. Фінансовий - лізингоодержувач отримує об'єкт лізингу в платне користування від лізингодавця на строк, за який амортизується більше 60% його вартості. Після закінчення договору об'єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

2. Оперативний - лізингоодержувач отримує в платне користування об'єкт лізингу на строк, за який амортизується до 90% вартості об'єкта лізингу. Після закінчення строку договору він може бути продовжений або об'єкт лізингу повертається лізингодавцю.

Форми лізингу:

1. Зворотний - лізингодавець набуває майно у власника і передає його йому ж.

2. Пайовий- залучається декілька кредиторів, які інвестують свої кошти. Сума цих коштів не може становити більше 80% вартості майна, набутого для лізингу.

3. Міжнародний- здійснюється суб'єктами лізингу з різних держав, або якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

4. Експортний – лізингодавець купує об'єкт лізингу в національної компанії і передає його закордонному лізингоодержувачу.

5. Імпортний - лізингодавець купує об’єкт лізингу в іноземного підприємства і надає його вітчизняному лізингоодержувачу.

6. Сублізинг - лізингодавець однієї країни надає об'єкт лізингу посереднику іншої країни, який передає його лізингоодержувачу.



На відміну від оренди об'єкт лізингу обирається лізингоодержувачем, а лізингодавець купує устаткування за свій рахунок. Термін лізингу коротший за термін фізичного зносу устаткування. Після закінчення терміну лізингу клієнт може продовжувати його на пільгових умовах або викупити майно за залишковою вартістю. У світовій практиці лізингодавцем звичайно є лізингова компанія, а не банк.

Сьогодні лізинг дозволяє здійснювати великомасштабні капітальні інвестиції в будь-яке виробництво. Проти інших способів придбання майна він має істотні переваги:

1. Лізингоодержувач розширює виробництво без значних разових витрат і залучення позичкових коштів.

2. Витрати на придбання устаткування рівномірно розподіляються на весь термін дії договору. Вивільняються кошти для вкладень у інші види активів.

Недоліки лізингу:

- складна операція (схема, умови угоди, документальне оформлення);

- наявність початкового капіталу у лізингодавця або стабільного джерела коштів;

- вартість лізингового майна зростає через інфляцію (лізингоодержувач програє);

- вартість лізингу вища, ніж ціна покупки (лізингодавець закладає у вартість лізингу і проценти за кредит, і страхування і свою вигоду).

Лізингові платежі включають:

- відшкодування частини вартості об'єкта лізингу (амортизація);

- процент за залучений кредит для придбання об'єкта лізингу;

- винагороду лізингодавця за отримане у лізинг майно;

- відшкодування страхових платежів, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

- інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Лізингові платежі відносяться на валові витрати лізингоодержувача.

Лізинг широко поширений у США, Італії, Великій Британії, Німеччині, Японії. Кожна країна по-своєму використовує лізинг у розвитку національної економіки і міжнародної діяльності. Переважна частина лізингових операцій в країнах - членах Європейської асоціації лізингових компаній припадає на угоди з рухомим майном. Однак в останні роки намітилася тенденція до збільшення частки лізингу нерухомого майна. Збільшення обсягу орендних операцій у МТ потребує залучення значних фінансових коштів. Тому невипадково банки багатьох країн активно беруть участь у фінансуванні лізингових компаній, що потім переходять часто в їхню власність.

Факторинг -комісійно-посередницька діяльність з наданням банкові клієнтом-постачальником неоплачених вимог (рахунків-фактур) за поставлені товари, виконані роботи, послуги і, відповідно, права одержання платежу - інкасування дебіторської заборгованості клієнта. Виник у США наприкінці XIX ст. і згодом набув поширення у країнах Західної Європи. Широко застосовується банками в останні десятиліття. Мета - прискорення обігу товарів та зменшення ризиків.

Банк стає власником неоплачених платіжних вимог і бере на себе ризик їх несплати, хоча кредитоспроможність боржників попередньо перевіряється. Він зобов'язується оплатити передані йому платіжні вимоги незалежно від того, чи сплатили свої борги контрагенти-постачальники (відмінність від банківської гарантії). Метою факторингу є негайне інкасування коштів (або одержання їх на дату, визначену факторинговим договором). Вартість факторингу на 5-20% вища за банківську позику (гарантію). Джерелами коштів для факторингу є власні кошти банку.

Факторингові компанії (структурні підрозділи банків), крім факторингу, надають ще сервісні послуги - ведення бухгалтерського обліку, аудит, звітність….

Фактор може оплатити рахунок при настанні терміну платежу або достроково, що рівноцінне видачі клієнту кредиту. Він зобов'язаний сплатити клієнтові всі акцептовані рахунки, навіть у випадку неплатоспроможності боржників.

Договір факторингу фіксує умови його здійснення: реквізити платіжних вимог, частки сум платежу, розмір компенсаційної винагороди, умови розриву договору та відповідальність сторін при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань.

Два види факторингу - конвенційний(широкий) і конфіденційний(обмежений). Першим виник конвенційний - система фінансового обслуговування клієнтів, що включає бухгалтерський облік, розрахунки з постачальниками і покупцями, страхове кредитування, представництво тощо. За клієнтом зберігається тільки виробнича функція.

Факторингове обслуговування звичайно здійснюється з «дисконтуванням фактур». Банк купує у клієнта право на одержання грошей від покупців, при цьому відразу ж зараховує на його рахунок близько 80% вартості відвантаженого товару, а іншу частину суми - в обумовлений термін незалежно від надходження грошей від дебітора. По суті це кредит під відвантажений товар, за яким клієнт сплачує процент.

Конфіденційний факторинг обмежується виконанням тільки окремих операцій. Є формою надання постачальникові-клієнту факторингу кредиту під відвантажені товари, а покупцеві-клієнту факторингу - платіжного кредиту. За факторингові операції клієнти вносять передбачену договором плату, що за економічним змістом є процентом за кредит.

Розрізняють відкритий і закритий факторинг. При відкритому - покупця повідомляють про участь фактора в угоді; при закритому - не повідомляють.

Вартість факторингових послуг складається з двох елементів: плати за обслуговування (комісії) і плати за надані в кредит кошти. Плата за обслуговування стягується за ведення обліку, страхування від появи сумнівних боргів і розраховується як певний процент від суми рахунків-фактур. Її розмір - від 0,5 до 3% суми рахунків-фактур (може визначатися і фіксованою сумою). Щомісяця банк виставляє суму комісії до сплати.

Плата за кредит на кілька відсоткових пунктів перевищує ставки банків за короткостроковими кредитами (компенсація додаткових витрат і ризику). Фактору невигідно оплачувати повну вартість боргових зобов'язань через можливі спірні моменти і помилки у рахунках. Тому різниця в 10-20% від вартості рахунків-фактур потрібна для того, щоб за необхідності можна було компенсувати попередньо оплачені суми.

Факторинг є формою кредитування, що дає змогу експортерам сконцентруватися на своїх виробничих проблемах. Вона прискорює одержання більшої частини платежів, гарантує повне погашення заборгованості і знижує витрати на ведення рахунків. Він гарантує платежі, звільняє експортерів від кредитів, що поліпшує їх фінансове становище.

Форфейтинг - форма кредитування угод ЗЕД через придбання банком платіжних зобов'язань, поданих у формі векселів, без права зворотної вимоги до продавця (регрес до експортера виключається). Учасниками угоди є експортер, який приймає векселі в оплату вартості поставлених товарів і звільняється від усіх ризиків, пов'язаних з отриманням платежу за ними, імпортер, форфейтер - покупець векселя (платник за ним) і гарант.

Експортер, захищає себе від регресу словами «без обороту» в індосаменті. Він намагається передати всі ризики і відповідальність за інкасування на форфейтера (банк, що обліковує векселі) та ще й з негайною оплатою. Форфейтер, придбавши платіжні зобов'язання, не може висувати зворотні вимоги до попередніх власників.

Використання векселів зумовлене їх широким застосуванням у кредитуванні торговельних операцій, простотою оформлення, уніфікованістю й стандартизованістю вексельного обігу в більшості країн світу. Якщо імпортер не є першокласним позичальником з безсумнівною репутацією, то вексель обов'язково гарантується у формі авалю або безумовної безвідкличної банківської гарантії,прийнятної для форфейтера.

Форфейтування здійснюється від 6 міс. до 5-6 років. Кожен форфейтер установлює свої часові межі, виходячи із ринкових умов для визначеної угоди.

Купівля векселів здійснюється з дисконтом процентів авансом за весь термін кредиту, що фактично перетворює кредитну операцію з торгової на операцію з готівкою. Експортер відповідає лише за якість виготовлення, постачання товарів та правильне оформлення документів, що при фіксованій процентній ставці за всю операцію, робить форфейтування цілком прийнятною послугою для експортера і порівняно недорогою.

Угоди форфейтування оформляється у кілька етапів:

1) експортер звертається до форфейтера, бо не може надати імпортеру відстрочку платежу. Форфейтер збирає й аналізує інформацію, вивчає фінансовий стан імпортера.

2) укладається договір кредиту: форфейтер - придбаває, експортер - надає векселі.

Таким чином:

- покупець отримує кредит строком до 5 років (фіксований процент).

- форфейтер отримує вкладені кошти в міру погашення покупцем векселів.

- експортер відразу отримує кошти від обліку векселів.

Договір підписується задовго до відвантаження товару, тому від часу його укладання і фактичним здійсненням є досить тривалий період. У цей період експортер авансом щомісяця виплачує форфейтеру комісійні - певний процент від суми угоди (від 0,075 до 0,125% щомісячно). Форфейтер має виконати і свої зобов'язання. Він несе валютний і процентний ризики - залучає кошти для фактичного обліку векселів.

Переваги форфейтування для експортера:

- звільнення від боргів, які мають бути сплачені імпортером;

- поліпшення ліквідності (негайно отримує готівку);

- можливість отримати кредит у банку (форфейтинг не впливає на інший кредит);

- зменшення втрат, пов'язаних із страхуванням, і ускладнень з ліквідністю;

- відсутність ризиків через зміни процентних ставок, курсів фінстан боржника;

- відсутність ризиків щодо стягненням коштів за векселями.

Основним недоліком форфейтингу є його вартість - це дорогий вид банківських послуг, що пояснюється ризикованістю операції для форфейтера.

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМ
Why Management Is Needed?
Представляемого заявителем на Конкурс
Технологія солодких страв. Технологія напоїв.
Раздел 4. Псхология человеческих взаимоотношений
ІІ. Навчальні цілі заняття
ФОРМИРОВАНИЕ НОВОЙ КОМПЬЮТЕРНОЙ ИНДУСТРИИ
Характеристика накладних витрат
Главная функция правосознания
IV. Role-play the following telephone situation.
Движение,пространство и время
Правовые аспекты охраны окружающей природной среды
Особливості діяльності адвоката-представника на стадії досудового врегулювання господарських спорів
Тема 1. Речевое взаимодействие
Эконом.динамика. Осн.виды и показатели эк.динам. Классиф.факторов эк.роста.
Изучение влияния динамики цен и денежных затрат на материальные ресурсы
Психофізична проблема та теорія пізнання
Політико-правові інститути та їхня роль у здійсненні права
Сертификация импортной продукции
Особливості етапів розвитку української літературної мови
История 1 40 страница
Дослід 1. Визначення теплоти нейтралізації концентрованої сірчаної кислоти.
Оптические кросс-коммутаторы
Главная Страница