Сутність та особливості соціальних відносин

Суспільство, як будь-яка складна й багатопланова система — це сукупність зв´язків між певними елементами. Для того щоб з´ясувати, хто виступає соціальними елементами цієї системи й, відповідно, соціальними суб´єктами політики, необхідно спочатку визначити значення терміна «соціальний» та зміст поняття «соціальні відносини».

Термін «соціальний» (від лат. sosialis) означає «суспільний», тобто такий, що належить до суспільства. Проте в науковій літературі обидва ці терміни вживаються для позначення не лише одних і тих самих, а й різних суспільних явищ і процесів. В одному разі соціальне ототожнюється з суспільним. Звичайно це робиться тоді, коли характеризуються ті явища і процеси, які наявні в суспільстві, коли наголошується на відмінності суспільних явищ І процесів від природних і техніко-технологічних. За такого — широкого — підходу соціальними називаються і економічні, і політичні, й ідеологічні явища і процеси, а соціальними відносинами вважаються всі суспільні відносини.

В іншому разі поняття «соціальне» тлумачиться вужче соціальне вважається лише частиною суспільного, а соціальні відносини виокремлюються як особливі в системі суспільних відносин, що існують поряд з економічними, політичними, ідеологічними та іншими видами. У політології поряд із соціальними розрізняють ще й інші суб´єкти політики, наприклад інституціональні та функціональні, а це означає, що соціальне тут розуміють у вузькому значенні — як частину суспільного. Завдання, отже, полягає в тому, щоб визначити, хто ж саме є соціальними суб´єктами політики у цьому розумінні. Зробити це можна шляхом з´ясування сутності та особливостей соціальних відносин.

Суспільні відносини багатоманітні і можуть класифікуватись за їх об´єктами, суб´єктами та характером відносин між ними. Першою особливістю соціальних відносин як виду суспільних відносин є те, що вони виокремлюються на основі їх суб´єктів. Якщо основою виокремлення, наприклад політичних чи економічних відносин, є їх об´єкти (відповідно — політична влада і власність на засоби виробництва), то основою виокремлення соціальних відносин є їх суб´єкти — соціальні спільності людей. Однак щодо цих спільностей як суб´єктів соціальних відносин серед науковців немає однозначної думки.



В одному разі соціальними вважаються всі спільності людей: як ті, що виникли об´єктивно в процесі історичного розвитку (суспільні класи, соціальні верстви і групи, нації, народності тощо), так і ті, що є результатом свідомої цілеспрямованої діяльності людей (політичні партії, громадські організації та ін.). В іншому разі під соціальними спільностями і відповідно — суб´єктами соціальних відносин розуміють лише історичні спільності людей, тобто ті, що виникли об´єктивно в процесі історичного розвитку.

Очевидно, що для політології прийнятий саме другий підхід, який надає змогу розмежовувати соціальні (суспільні класи, соціальні верстви і групи, нації, народності тощо) та Інституціональні (політичні партії, громадські організації і рухи) суб´єкти політики, які відіграють неоднакову роль у політичному житті.

Отже, другою особливістю соціальних відносин є те, що їх суб´єктами виступають не всі спільності людей, а лише ті, які виникли об´єктивно в процесі історичного розвитку. Саме ці спільності є соціальними й відповідно — соціальними суб´єктами політики. Є п´ять основних груп соціальних спільностей: 1) соціально-класові (суспільні класи, внутрікласові та міжкласові соціальні верстви і групи);

2) соціально-етнічні (племена, народності, нації); 3) соціально-демографічні (сім´я, чоловіки, жінки, молодь, особи пенсійного віку та ін.);

4) соціально-професійні (робітники, селяни, підприємці, спеціалісти, службовці та ін.);

5) соціально-територіальні (населення окремих адміні- стративно-територіальних одиниць, регіонів, жителі окремих міст і сіл, міське й сільське населення).

Суб´єктом соціальних відносин, отже, і соціальним суб´єктом політики, виступає й окрема людина — як індивід чи особа — представник тієї чи іншої соціальної спільності (класу, верстви, нації, міський чи сільський житель тощо).

Третя особливість соціальних відносин полягає в тому, що вони мають двоїстий характер. Між соціальними спільностями людей вони складаються з приводу якихось об´єктів і проявляються як інші види суспільних відносин. Так, складаючись із приводу політичної влади, вони проявляються як політичні відносини, з приводу власності, виробництва — як економічні тощо. Відповідно, їх так і називають: соціально-політичні, соціально-економічні, соціокультурні відносини.

Таким чином, соціальні відносини — це відносини між історично і об´єктивно сформованими спільностями людей. Суб´єктами соціальних відносин, відповідно соціальними суб´єктами політики, є класові, етнічні, демографічні, професійні, територіальні спільності людей. Інтереси цих спільностей є соціальними засадами політики, а відносини між ними визначають сутність політики і складають її основний зміст.

2. Соціальні спільності як суб´єкти політичних відносин

Сукупність соціальних спільностей і відносин між ними — це соціальна структура суспільства. В соціології є два основних підходи до аналізу соціальної структури суспільства — класовий (марксистський) і стратифікаційний. В основі класового підходу лежить виокремлення в соціальній структурі передусім класів і визнання класового поділу головним соціальним розмежуванням, яке визначає характер усіх інших відносин у суспільстві. Стратифікаційний підхід (від лат. —верства) акцентує увагу на багатоманітності соціального поділу суспільства, виокремлюючи в ньому найрізноманітніші верстви й не наголошуючи на визначальній ролі суспільних класів.

Тема 2. Готовность к школьному обучению детей с ДЦП.
Тема 5. Анализ конкурентного преимущества.
Тема «Преступления против конституционных прав и свобод человека»
Тема № 13 – 14. Лекція № 11 – 12. Завоювання Риму, перетворення його в середземноморську імперію. Соціально-політична боротьба
Економічний кругообіг в ринковій економіці. Субєкти ринкової економіки
Cape Canaveral
Лекция 4. Таможенная процедура таможенного склада
Вертикальные уровни организации человеческого существа
ФАКТОРЫ, ВЛИЯЮЩИЕ НА ВСАСЫВАНИЕ
Концепции объединения физики
Анализ результатов «пиктограммы».
Системы ЛДУ. Алгебраический подход
Приналежності кузова
ДВИЖЕНИЕ ГОМОСЕКСУАЛИСТОВ ЗА РАВНОПРАВИЕ
Глава 4. ГРУППОВАЯ ДИСКУССИЯ КАК МЕТОД ГРУППОВОЙ
Контракт, трудова угода. Особливості їх укладання й оформлення
Грошово-кредитна політика
Самостійна робота
Судові виклики і повідомлення.
Мышление как объект и инструмент познания. Логика и правовое мышление.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
И современных методов кадровой работы
Формирование специальных физических качеств.
Главная Страница