Шкідливі речовини, їх вплив на організм людини

Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічних процесах.

Шкідливі речовини – це речовини, що при контакті з організмом людини за умов порушення вимог безпеки можуть призвести до виробничої травми, професійного захворювання або розладів у стані здоров'я, що визначаються сучасними методами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь (ГОСТ 12.1.007-76).

Шкідливі речовини можуть проникати в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки.

Ступінь отруєння залежить від агрегатного стану токсичних речовин (газоподібні, пароподібні, рідкі, тверді аерозолі) і від характеру технологічних процесів (нагрівання речовин тощо).

Інгаляційне проникнення в організм відбувається найчастіше і є найбільш небезпечним, оскільки велика взаємодіюча поверхня легеневих альвеол (90 м2) посилено обмивається кров’ю, зумовлює швидке безперепонне проникнення отрути у найважливіші центри життєдіяльності.

Шлунково-кишковий тракт. «Хвороба брудних рук» буває набагато рідше. Це результат порушення правил гігієни, невиконання правил техніки безпеки при роботі в хімічних лабораторіях.

Отрута потрапляє через систему воротної вени в печінку, де стає менш токсичною.

Шкірний шлях. Проникнення речовин, добре розчинних в жирах і ліпоїдах.

Це речовини високої токсичності, малої летючості, швидко розчинні в крові (нітро- і амінопродукти, метиловий спирт).

Шкідливі речовини, що потрапили тим, чи іншим шляхом в організм можуть викликати отруєння(гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від токсичності речовини, її кількості, часу дії, шляху проникнення, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму.

Гострі отруєння виникають в результаті одноразової дії великих доз шкідливих речовин (чадний газ, метан, сірководень), виявляються специфічними бурхливими клінічними симптомами. Це результат аварій, несправності апаратури, введення в технологію нових мало вивчених матеріалів.



Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин (свинець, ртуть, марганець). Характеризуються загальною слабкістю, знижується опір імунної системи, протистояння інфекціям.

Шкідливі речовини потрапивши в організм розподіляються в ньому нерівномірно. Найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору − в зубах, марганцю − в печінці. Такі речовини мають властивість утворювати в організмі так зване «депо» і затримуватись в ньому тривалий час.

При хронічному отруєнні шкідливі речовини можуть не лише накопичуватись в організмі (матеріальна кумуляція), а й викликати «накопичення» функціональних ефектів (функціональна кумуляція).

В санітарно-гігієнічній практиці прийнято поділяти шкідливі речовини на хімічні речовини та промисловий пил.

Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 за характером впливу на організм людини поділяються на:

– загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін);

– подразнюючі, що викликають подразнення дихальних шляхівта слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон);

– сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук);

– канцерогенні, що викликають ракові захворювання (ароматичні вуглеводні, аміносполуки, азбест);

– мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації" (свинець, радіоактивні речовини, формальдегід);

– що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію (бензол, свинець, марганець, нікотин).

Виробничий пил– це завислі в повітрі повільно осідаючі тверді частинки, розміром від декількох десятків до часток мкм. Це аерозоль – дисперсна повітряно-пилова система.

Пилоутворення має місце при подрібнені, мелені, шліфуванні, свердлінні, фасуванні, пакуванні, переробці сільськогосподарської продукції; у родовищах і шахтах, кар’єрах, цементних і плавильних заводах, цехах з обробки металу, на складах сипучих товарів тощо.

За розміром пил класифікують таким чином:

- видимий пил – розміром більше 10 мкм;

- мікроскопічний пил – від 0,25-10 мкм;

- ультрамікроскопічний – менше 0,25 мкм.

Виробничий пил поділяють на:

1) органічний пил: природний (деревний, льняний, вовняний, бавовняний); штучний (пластмасовий, смоляний, гумовий);

2) неорганічний пил: металевий (залізний, цинковий, алюмінієвий); мінеральний (кварцовий, цементний, азбестовий);

3) змішаний пил: кам’яновугільний; хімічний.

Пил може здійснювати на людину фіброгенну дію, при якій в легенях відбувається розростання сполучних тканин, що порушує нормальну будову та функцію органу.

Уражаюча дія пилу в основному визначається дисперсністю (розміром частинок пилу), їх формою та твердістю, волокнистістю, питомою поверхнею. Частинки пилу осідають на слизовій верхніх дихальних шляхів, що є причиною бронхітів і трахеїтів. Пил – причина виникнення таких захворювань, як пневмоконіози, алергійні захворювання (силікоз), хронічні захворювання органів дихання, очей, шкіри.

referatsvl.nugaspb.ru sop.deutsch-service.ru referatrgw.nugaspb.ru referatrsi.nugaspb.ru Главная Страница