В бетонно та розчиннозмішувальних установках

Процес приготування бетонної суміші складається з таких основних операцій: подачі заповнювачів - піску, щебеня (гравію), цементу - у відповідні бункери; відмірювання цих компонентів у необхідних для того чи іншого складу сумішей пропорціях з допомогою дозаторів; подавання разом з водою у змішувальну машину, яка перемішує всі компоненти до однорідного рівномірного стану всього об’єму суміші.

Рисунок 10.1- Блок-схема приготування бетонної суміші

Машини й обладнання, що використовуються для приготування бетонної суміші або будівельного розчину, компонуються в спеціальні установки, які класифікують за такими основними ознаками:

- за принципом дії установки - циклічної (порційної) та безперервної дії;

- за призначенням - для приготування бетонної суміші або приготування різних розчинів;

- за річною продуктивністю - малої (до 50000 м3 суміші), середньої (до 100000 м3) і великої (250000 м3) потужності;

- за компоновкою основного обладнання - з вертикальною (одноступеневою) та горизонтальною (партерною) схемою. Ця класифікація здебільшого відноситься до великих установок, тобто до бетон заводів. При вертикальній схемі компоненти бетонної суміші піднімаються наверх один раз і потім у процесі приготування суміші опускаються під дією своєї ваги. При партерній схемі компоненти можуть підніматися два - три рази;

- за схемою управління (установки, як і бетонні заводи) - з місцевим, дистанційним, автоматизованим управлінням і заводи-автомати.

Вибір установки залежить від конкретних умов її застосування, що в основному визначається видом змішувальної машини, об'ємами та швидкістю будівельних робіт. Якщо продуктивність установки невідома, то її визначають залежно від інтенсивності виконання бетонних робіт за місяць, м3/год:

,

де Qб -розрахункова місячна інтенсивність бетонування, визначається за календарним графіком бетонних робіт;

nМ - кількість робочих днів за місяць;

nГ - кількість робочих годин за день;

kТ - коефіцієнт нерівномірності витрат бетонної суміші в часі,
kT=1,3... 1,4;



kВ - коефіцієнт використання робочого часу, kВ = 0,95.

Продуктивність установки залежить від вибору змішувача. Необхідний об’єм змішувача, л:

,

де Пу - річна продуктивність установки, м;

nц -кількість замісів (циклів) за годину;

nз - кількість годин в одній зміні; Пр - кількість робочих днів за рік;

kз, kp - коефіцієнти використання машин відповідно за зміну і за рік.

Знаючи сумарний об’єм VЗ, можна визначити кількість необхідних змішувачів:

,

де VC-об’єм, л, змішувача, який використовується в схемі установки.

Дозувальне та інше необхідне обладнання вибирають залежно від прийнятої змішувальної машини, схеми компоновки вузлів і загальної продуктивності установки.

Об’єми бункерів визначають залежно від запасу матеріалів та їх витрати;

,

де QГ = ПГ • Q - годинна витрата відповідного матеріалу;

Нз -норма запасу матеріалу в бункері (як правило, беруть Нз = 2 год);

НГ -годинна продуктивність установки, м3.

Витрати матеріалів розраховують виходячи із заданого складу у ви­гляді об'ємних відношень Ц:П:Щ (цементу, піску, щебеню), водоцементного відношення В/Ц на приготування 1 м3 необхідної суміші.

Витрати цементу, кг/м3:

,

де ρ - щільність цементу, кг/м3;

kВ - коефіцієнт виходу - співвідношення об’єму готової суміші та сумарного об’єму сухих компонентів, завантажуваних для одного замісу (для бетонних сумішей kВ =0,65; для розчинів kВ = 0,8).

Об’єми піску П та щебеню Щ в суміші беруть відносно цементу за умови, що Ц = 1,

Витрати щебеню, кг/м3:

Витрати води, кг/м3:

.

Главная Страница