Два аспекти адресності

Адресність соціальної допомоги розглядається у двох аспектах: здатність системи забезпечувати допомогою всіх, хто її потребує (го-


ризонтальна адресність), і унеможливлення доступу до коштів со­ціальної допомоги тих, для кого вона не призначена (вертикальна адресність).

Для характеристики адресності використовують коефіцієнт дос­тупності допомоги, що розраховується як частка людей, які отриму­ють допомогу, серед тих, хто потенційно має право на отримання того чи іншого виду допомоги.

Види помилок в адресуванні

Спостерігаються два види помилок в охопленні адресною допо­могою. Якщо допомогу отримує сім'я, яка насправді її гостро не по­требує, маємо помилку "включення", що призводить до марного витрачання коштів на осіб, які не належать до найпріоритетніших груп; отже, на нужденних припаде менше коштів. Інша помилка від­бувається тоді, коли не отримують допомоги ті, хто її потребує. Це називається помилкою "невключення", або неповним охопленням. Якщо ті, хто потребує допомоги, її не отримують, програма вияв­ляється неефективною.

Теоретично вважається, що зменшуючи ймовірність одного виду помилки, тим самим можна підвищити ймовірність іншого виду, тобто існує певна взаємокомпенсуюча залежність. Оскільки адрес­ність не є самоціллю, а лише засобом ефективного використання коштів, про ефективність програм найкраще робити висновок на підставі показників добробуту населення, середнього рівня доходу певних груп без допомоги і за умовами її надання.

Главная Страница