Правове регулювання договору комерційної концесії (франчайзингу).

Франчайзинг, як явище правового характеру, регламентується нормами права інтелектуальної власності та зобов’язального права, а саме Цивільного кодексу (насамперед, глави 76 “Комерційна концесія”).

Слово "FRANCHISE" прийшло до нас із старовинної французької мови, в якій воно означало привілеї або свободу. Сьогодні його значення змінилося на права, привілеї, суверенітет, гарантовані владі, організаціям, бізнес- підприємствам або фізичним особам.

Історія франчайзингу як концепції, приходить з глибини віків, коли церква й король могли передати будь-кому право представляти державу у комерційних питаннях. Через деякий час франчайзинг став означати право на продаж продукції, надання послуг, виконання робіт будь-якої компанії.

Для нашої економіки франчайзинг сьогодні є відносно новим явищем, в той час коли в країнах з розвинутою економікою він практикувався протягом століть. Останнім часом у країнах з розвинутою ринковою економікою значно збільшився продаж товарів і послуг на умовах франшизи, тобто привілеїв й пільг. У США франшиза займає понад третину всієї роздрібної торгівлі. В Австралії понад 90% загального обсягу торгівлі на підприємствах швидкого обслуговування здійснюється на умовах франшизи. Є офіційні повідомлення про те, що франшиза використовується вже більш ніж у 70-ти країнах світу.

Першим прикладом франчайзингу в США можна вважати законодавчо закріплене надання прав приватному бізнесу в таких сферах, як залізниці і банки. Переважне право надавалося тим, хто в першу чергу міг забезпечити ті умови, які ставилися. Наприклад, передача права на земельну ділянку особі, яка забезпечить потреби армії, або передача повноважень визначеній особі на збір податкових платежів від імені влади.

Сутність франчайзингу полягає в особливих способах доставки продукції, виконання робіт, надання послуг покупцю, формах організації і ведення бізнесу (підприємницької діяльності) на основі кооперації матеріальних і фінансових ресурсів і зусиль різного роду підприємств.



Сучасні франчайзингові відносини оформляюються письмово у формі договору. Франчайзинговий договір – один з найбільш важливих елементів системи франчайзингу. Він об’єднує в єдине умови, згідно з якими франшизіар буде надавати франшизіату послуги, що входять в комплекс франшизи на значний період часу, визначає характер стосунків між партнерами. В повному обсязі комплекс франшизи повинен містити всі умови необхідні для того, щоб франшизіат міг організувати роботу в своєму регіоні або свою торгівельну точку з максимальними шансами на успіх, гарантованими досвідом франшизіара. Він повинен включати передачу прав на використання імені, ділової репутації і способів ведення бізнесу, якими володіє франшизіар і які зарекомендували себе на ринку, матеріали навчання, навчальні плани та програми, фірмові бланки і рекламні матеріали, запаси сировини, матеріалів, необхідних для організації розширення збуту продукції, маркетинг та інші послуги.

Договір комерційної концесії (франчайзингу) за своєю правовою природою відноситься до цивільно-правових договорів, тому що:

по-перше, права та обов'язки сторін засновані на їхньому волевиявленні;

по-друге, договір комерційної концесії регулює відносини тільки його сторін, для третіх осіб, що не є сторонами договору, він може породжувати тільки права, але не обов'язки. Сторони договору комерційної концесії (франчайзингу) є самостійними, юридично й економічно незалежними суб'єктами цивільно-правових відносин. Це одна з відмітних ознак відносин франчайзингу.

Договір комерційної концесії (франчайзингу) набирає сили з моменту досягнення угоди між сторонами з усіх істотних умов і з моменту надання йому належної (письмової) форми, тобто з моменту підписання договірного документу обома сторонами.

Відповідно до ст. 1118 ЦК України договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним. Сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізична та юридична особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності (ст. 1117 ЦК України). Договір комерційної концесії є консенсуальним, двостороннім (взаємним), платним і каузальним.

За договором комерційної кон­цесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (ко­ристувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом на­лежних цій стороні прав з метою виготовлення або продажу певного виду товару або надання послуг (ст. 1115 ЦК України).

Предмет договору комерційної концесії повинен дозволяти диференціювати його від інших договорів, заснованих на передачі виключних прав. Предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

Брагінський М. І. та Вітрянський В. В. відносять до предмета договору комерційної концесії дії правоволоді-льця, спрямовані на передачу права користування об’єкта-ми інтелектуальної власності. Чинний ЦК України до предмета договору комерційної концесії відносять дії правоволодільця з надання в користування користувачеві торговельної марки та інших об’єктів інтелектуальної власності, комерційної таємниці та комерційного досвіду. У ЦК України зазначено, що правоволоділець надає користувачеві ділову репутацію.

Чинний ЦК України до суттєвих умов відносить ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Виходячи з сучасної практики застосування договорів франчайзингу, можна окреслити коло істотних умов. До таких питань, на думку Цірат Г. В., належать:

1) ціна договору франчайзингу. За визначенням договору франчайзингу, даному в будь-якій юрисдикції, цей вид договорів належить до оплатних. Відповідно, що при укладанні даного виду договору сторони погоджують його ціну. До погодження ціни входить не тільки визначення розміру франчайзингових платежів або роялті, а й розмір інвестицій франшизіата у власне підприємство, розмір його платні за послуги, що надаються франшизіаром, та розмір його участі в рекламних акціях, які здійснюються франшизіаром;

2) строк договору. За договором франчайзингу франшизіар надає франшизіату в користування об’єкти інтелектуальної власності, для частини яких державою встановлюється строк охорони. Закінчення строку чинності охоронного свідоцтва на об’єкт інтелектуальної власності може перевести його до категорії ноу-хау франшизіара;

3) режим і територію використання франшизи;

4) перелік обмежень на права сторін за договором та строк їх дії.

Норми Господарського кодексу України в ст. 180 до суттєвих умов будь-якого договору відносить предмет, ціну та строк.

Об'єкти виключних прав, передані за договором комерційної концесії (франчайзингу), із юридичної точки зору можна розділити на дві групи. До першої групи входять об'єкти, правова охорона яких забезпечується на базі норм внутрішнього законодавства України і міжнародних угод, що стосуються об'єктів промислової власності. До цієї групи входять: фірмове (комерційне) найменування, торговельні марки, винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

До другої групи входять: секрети виробництва, технічний досвід, правила експлуатації, методи організації торгівлі, сам бізнес-формат і т.п. Ця група об'єктів, яку часто називають конфіденційною комерційною інформацією, користується правовою охороною в режимі комерційної таємниці.

Відповідно до ст. 1122 ЦК України договором франчайзингу можуть бути передбачені особливі умови, які можуть обмежувати права сторін. Ці умови стосуються запобігання конкуренції між правоволодільцем та користувачем або між різними користувачами. Зокрема, право володілець може взяти на себе обов’язок не надавати аналогічні комплекси виключних прав для користування третім особам на закріпленій за користувачем території обо утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території. Водночас користувач може взяти на себе зобов’язання про відмову від конкуренції з франшизіаром на тій території , де діє договір франчайзингу. Він також може відмовитися від одержання аналогічних прав у конкурентів франшизіара. Це гарантує франшизіару можливість самостійно виступати на ринку. Як обмеження прав франшизіата можна розглядати також можливий його обов’язок погоджувати з правоволодільцем питання, пов’язані із розташуванням приміщень для продажу товарів.

Укладення договору комерційної концесії має певні особливості, а саме:

по-перше, його укладення вимагає письмової форми. Це принципова вимога законодавця, і в разі недодержання письмової форми договору комерційної концесії він є нікчемним;

по-друге, договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації. Його реєструє той самий орган, який здійснив державну реєстрацію право володільця, що передбачено ч. 2 ст. 1118 ЦК України.

Якщо праволодільцем виступає іноземна компанія, яка зареєстрована в іноземній державі тоді реєстрація договору франчайзингу здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача (франшизіата), що передбачено ч. 3. ст. 1118 ЦК України.

ЦК України встановлені умови дійсності правочинів, до яких належить наступні: умова відповідності правочину вимогам закону; правочин не повинен суперечити інтересам держави та суспільства і цілям юридичної особи; правочин повинен здійснюватися дієздатними особами, які розуміють значення своїх дій; правочин не повинен здійснюватися внаслідок помилки або обману; правочин не повинен бути мнимим або удаваним. Зазначені умови дійсності випливають із ст.ст. 48-58 ЦК України.

У випадку неналежного виконання обов'язків по обслуговуванню за договором комерційної концесії лежить, на франшизіатові. Так, наприклад, якщо мова йде про сервісне обслуговування автомобілів, і працівники франшизіата неякісно обслужили клієнта, то більша доля відповідальності припадає на франшизіата, як на безпосереднього виконавця робіт.

Питання для обговорення:

1. Дайте правову характеристику ліцензійним договорам.

2. Проаналізуйте основні види ліцензійних договорів.

3. Охарактеризуйте основні види ліцензійних платежів.

4. Проаналізуйте порядок укладення, форму і зміст ліцензійних договорів.

5. Охарактеризуйте правову природу договору франчайзингу.

Вирішіть тестові завдання.

1. Виберіть вірну відповідь. Сторонами ліцензійного договору є:

а) ліцензіар; в) роботодавець;

б) ліцензіат; г) держава.

2. Виберіть не вірну відповідь. За об’єктом щодо якого укладається договір ліцензійні договори поділяють на:

а) ліцензійні договори на винаходи, корисні моделі;

б) ліцензійні договори на промислові зразки;

в) ліцензійні договори на торгівельні марки;

г) ліцензійні договори на результати селекції.

3. Виберіть не вірну відповідь. При наявністю правової охорони (або способом охорони) об’єкта ліцензійного договору останні поділяються на:

а) патентні ліцензійні договори;

б) прості ліцензійні договори;

в) безпатентні ліцензійні договори;

г)

4. Виберіть невірну відповідь. За умовам надання виділяються такі види ліцензійних договорів:

а) субліцензійні договори;

б) перехресні ліцензійні договори;

в) «відкриті» ліцензійні договори;

г) зворотні ліцензійні договори.

5. Виберіть не вірну відповідь. За відплатністю ліцензійні договори поділяються на дві групи:

а) відплатні ліцензійні договори;

б) безоплатні ліцензійні договори;

в) реальні договори;

г) консенсуальні дговори.

6. Виберіть вірну відповідь Договір про передачу патенту та договір про патентну ліцензію повинні бути укладені у формі:

а) будь-якій; в) простій письмовій;

б) усній; г) нотаріально посвідченій.

7. Виберіть вірну відповідь Відкрита ліцензія діє з дня публікації про надання на визначених умовах будь-якій особі використання винаходу, корисної моделі, промислового зразку на протязі:

а) 1 року; в) 5 років;

б) 3 років; г) 10 років.

8. Виберіть вірну відповідь. Ліцензійний договір повинен бути укладений у формі:

а) усній; в) простій письмовій;

б) нотаріально посвідченій; г) будь-якій.

9. Виберіть вірну відповідь Договір про передачу патенту та договір про патентну ліцензію повинні бути укладені у формі:

а) будь-якій; в) простій письмовій;

б) усній; г) нотаріально посвідченій.


10. Виберіть вірну відповідь. Ліцензійний договір про передачу права використання запису іншій особі вважається продовженим на невизначений час, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору до спливу цього строку не менше ніж за:

а) 10 днів; в) 1 місяць;

б) 3 місяця; г) 6 місяців.


rein.deutsch-service.ru chair.unoreferat.ru refalws.ostref.ru referatqhx.nugaspb.ru Главная Страница