Конкуренція та її роль у функціонуванні ринкової економіки. Монополія як антипод конкуренції.

Невідємним складовим елементом ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально функціонувати без розвинутих форм конкуренції.

Дослівно конкуренція в перекладі з латинської мови означає “зіштовхуватися”. Конкуренція охоплює майже всі сфери людської життєдіяльності, вона завжди виступає наслідком рідкості, обмеженості чого-небудь і виступає генератором розвитку виробництва.

Конкуренція в економіці – це суперництво економічних суб’єктів за найкращі умови реалізації власних економічних інтересів. Конкуруючими економічними агентами є продавці і покупці товарів. Реалізація економічних інтересів для перших означає отримання внаслідок продажу товарів більшого грошового доходу, для других – навпаки, отримання більшої кількості необхідних товарів і послуг.

Свобода ціноутворення створює умови для конкуренції насамперед між виробниками. Остання в економічній науці дістала назву економічна конкуренція, яка і одним із найважливіших елементів механізму саморегулювання ринкової економіки.

Економічна конкуренція –це економічне суперництво між виробниками щодо задоволення їх інтересів пов’язаних з виробництвом і продажем продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим же споживачам, боротьба за споживача, за джерела сировини, ринки збуту, вигідні умови застосування капіталу та отримання більшої частини прибутку.

Основне завдання і функція економічної конкуренції – завоюватиринок,в боротьбі за споживача перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку.

Позитивні риси економічної конкуренції:

Þ конкуренція створює одну з головних умов необхідних для ефективного виконання ціною такої її функції, як координація збалансування попиту і пропозиції;

Þ конкуренція забезпечує рівноправне положення учасників економічних відносин продавців і покупців. Ця рівноправність існує завдяки свободі вибору: покупець має можливість вибирати необхідний йому товар, який є у декількох, або багатьох, продавців. Така ж можливість є і в продавця – самостійно вирішувати питання про місце, час і умови продажу свого товару;



Þ конкуренція є рушійною силою ринкової економіки. В умовах конкуренції перемагає той, хто створює якісну продукцію при найменших витратах виробництва.

Негативні риси економічної конкуренції:

Þ дрібні виробники вітісняються великим капіталом;

Þ зростає безробіття;

Þ посилюється інфляція;

Þ посилюється соціальне і майнове розшарування населення.

Існують різні стратегії конкурентної боротьби, кожна з яких зорієнтована на різні умови економічного середовища та різні ресурси. Виділяють чотири типи компаній і відповідні конкурентні стратегії:

4 Віолентна (силова) стратегія характерна для фірм, що діють у сфері великого стандартного виробництва товарів і послуг. Стратегія віолентів – це така стратегія, коли спираючись на свою силу гіганта, фірма намагається домінувати на загальному ринку, витісняючи з нього конкурентів.

4 Патієнтна (сегментна) стратегіяпритаманна фірмам, що обрали шлях вузької спеціалізації (виробництво особливої, унікальної, дорогої та високоякісної продукції для обмеженого кола споживачів). Стратегія патієнтів – не просто спеціалізація, а зосередження всіх ресурсів на виробництві економічних благ, що користуються обмежиним попитом.

4 Комутантна (локальна) стратегіяпереважає в умовах звичайного бізнесу в місцевих (локальних) масштабах. Комутанти готові використати будь-яку нагоду для бізнесу, тоді як інші компанії суворо дотримуються свого профілю. Стратегія комутантів – полягає в тому, що вони легко йдуть на кардинальну зміну сфери комерційної діяльності, на яку інші фірми неспроможні.

4 Експлерентна (піонерська) стратегія пов’язана зі створенням нових або радикальною зміною старих сегментів ринку. Йдеться про вкрай ризикований, але надзвичайно вигідний (у випадку успіху) пошук революційних рішень. Стратегія експлерентів – це не просто поліпшення якості товарів та послуг, а пошук украй ризикованих, але неймовірно вигідних (у випадку успіху) рішень. Пошуки експлерентів у 85 випадках із 100 закінчуються невдачею, і фірми стають банкрутами, але у 15 випадках на долю експлерента випадає нечуваний технічний і фінансовий успіх.

Основними видами конкуренції є: внутрішньогалузева, міжгалузева та міжнародна.

Внутрішньогалузева– це конкуренція між товаровиробниками, що діють в одній галузі народного господарства. Через різний рівень техніки, організації виробництва, продуктивності праці тощо у кожного з них встановлюється індивідуальна вартість виробництва певного товару.

Міжгалузева – це конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства.

Міжнародна – це конкуренція виробників на світовому ринку, яка поєднує внутрішньогалузеву і міжгалузеву конкуренцію. На світовому ринку домінують компанії найрозвинутіших країн.

Конкуренцію можна поділити на сумлінну і несумлінну (нечесну).

Сумлінна конкуренція подяляється на цінову і нецінову (поліпшення якості продукції, реклама, умови продажу товару тощо).

Нечесна конкуренція передбачає використання наступних методів: дезінформація споживачів, поширення неправдивих повідомлень про товари своїх конкурентів, переманювання провідних спеціалістів, вплив на постачальників ресурсів і банки тощо.

Виділяють ще такі види конкуренції як: чиста конкуренція, монополістична та олігополістична конкуренція.

За чистої (досконалої) конкуренції існує дуже велика кількість виробників і продавців стандартизованої продукції, при цьому споживачу байдуже в кого він купуватиме цю продукцію, питома вага виробника (продавця) в загальній пропозиції даного товару настільки мала, що ні один з них не може впливати на ціну ринкової рівноваги. Вхід і вихід виробників в галузь вільний, відсутні обмеження щодо інформації про стан ринку, ціни, затрати, технологію тощо. Якщо на ринку є ще й багато покупців, то такий ринок називається поліполія (повна конкуренція).

В сучасній економічній системі більшості розвинутих країн домінуючою є монополістична конкуренція. Вона означає ринкову ситуацію, за якої існує відносно велика кількість виробників (продавців), але значно меншу чим за досконалої конкуренції. Продукти, що пропонуються на ринку за умов монополістичної конкуренції, хоча і належать до однієї товарної групи, є досить диференційовані. Тут існують нецінові методи конкуренції (різна упаковка, реклама, якість товару, сервісне гарантійне обслуговування тощо). Тут існує обмежена можливість продавця впливу на ціну.

За олігополії (від грецького слова олігос – мало, небагато)на ринку є лише декілька (3-4) продавці, які узгоджують між собою ціни та обсяги виробництва, кожний з них володіє значною питомою вагою пропозиції даного товару. І будь-які дії одного з олігополістів впливатимуть на іншого.

Однією із негативних рис ринкової економіки є те, що ринок породжує монополії і монополістичні тенденції в економічній частині.

Зачистої монополії (від грецького monos – один і poleo – продаю) на ринку однорідного продукту чи послуги працює одна фірма, входження нових виробників в галузь заблоковане, виробник може визначально впливати на обсяги виробництва і пропозиції товару, його ціну тощо.

Таким чином, монополія є протилежністю, антиподом конкуренції, хоча і виростає з неї. На ринку може існувати не тільки один продавець, а й один покупець. Така економічна структура, коли на ринку існує лише один покупець називається монопсонією(від грецького monos – один і opsonia – купую). В деяких галузях зустрічається своєрідна білатеральна монопсонія (в сфері виробництва воєнної продукції є один замовник – держава, а виробник – єдина фірма). Між тим, чиста монополія і чиста монопсонія – порівняно рідкісне явище.

Практика засвідчує, що залежно від характеру і причин виникнення є такі види монополій: природна, легальна, штучна.

Природна монополія існує в галузях, які виробляють рідкісні метали та інші елементи виробництва (бирилієва монополія в США), а також в галузях інфраструктури, що мають важливе і стратегічне значення, контроль над яким має здійснюватися з боку держави (наприклад виробництво ядерної зброї). Як правило існування природних монополій зумовлено тим, що розподіл випуску продукції між двома і більшою кількістю фірм призведе до ситуації коли масштаби кожної з них будуть неефективно малі.

Легальні (закриті) монополії утворюються і існують на законних підставах для надання особливих послуг (зв’язок, залізничний транспорт, водопостачання, газопостачання, енергопостачання, органи, що надають авторські права – патенти, ліцензії тощо).

Штучна (відкрита) монополія виникає внаслідок особливого становища підприємства для одержання монополістичних переваг (наприклад, як зговір між декількома фірмами, або ж за ситуації коли фірмами, або ж за ситуації коли фірма першою виходить на ринок з новою, нерідко унікальною продукцією, не володіючи при цьому ніяким захистом.

Главная Страница