Похідний попит в умовах досконалої та недосконалої конкуренції

Ринок факторів виробництва являє собою ту галузь ринкових відносин, де продаються й купуються ресурси, необхiднi для здійснення виробничої діяльності. Продавцями на ринках факторів виробництва виступають домогосподарства та інші фірми, які володіють ресурсами.

Ресурси задовольняють потреби виробника не безпосередньо, а опосередковано: виробнику немає ніякого сенсу купувати працю чи капітал, якщо вони не можуть бути використані ним продуктивно. Тому попит на будь-який ресурс залежить від:

– попиту та ціни на товар виробника на ринку кінцевих продуктів, тобто він фактично породжується попитом на готову продукцію;

– технології, яку фірма обирає для виробництва продукції;

– співвідношення його продуктивності і ціни (існує взаємозамінність факторів виробництва, тому фірма може змінювати комбінацію ресурсів, замінюючи дорогий ресурс відносно дешевим або більш продуктивним).

Таким чином, попит на ресурси є похідним попитом, тобто таким, який залежить від попиту на товари, що виробляються за їх допомогою.

Ринок ресурсів, як і всі інші, регулюються силами попиту та пропозиції.

Попит фірми на фактори виробництва має спільні риси для всіх видів ресурсів: чим вищою є ціна ресурсу тим меншим за інших рівних умов буде обсяг попиту на нього.Закон попиту так само справедливий для ринку ресурсів, як для ринку готової продукції.

Дослідження ринків факторів виробництва базується на ряді припущень:

1. Згідно з теорією факторів виробництва Ж.Б. Сея, кожен фактор має свою продуктивність, яку враховує фірма купуючи ресурси.

2. У короткостроковому періоді діє закон спадної продуктивності факторів виробництва.

3. У довгостроковому періоді існує взаємозамінність основних факторів виробництва.

У короткостроковому перiодi змінюється лише один фактор (праця), тоді як інші залишаються незмінними. За цих умов дiє закон спадної граничної продуктивності змінного фактора. Для вирішення питання про масштаби залучення змінного ресурсу до виробничого процесу виробник, якщо вiн керується правилом максимізації прибутку, має зіставляти додатковий ефект вiд залучення наступної одиниці фактора з додатковими витратами, пов’язаними з таким залученням.



Величина, на яку зростають витрати при збiльшеннi залучених ресурсів на одиницю, називається граничними витратами на ресурси – MRC.

Граничні витрати на ресурс – це зміна сукупних витрат при збільшенні залучених ресурсів на одиницю:

де – приріст витрат за рахунок використання додаткової одиниці ресурсу.

Для позначення приросту доходу в грошовому вираженні в результаті використання додатково одиниці ресурсу використовують поняття «граничний доход у грошовому вираженні», або «гранична дохідність ресурсу» – MRP.

Гранична доходність ресурсу – це приріст сукупного виторгу внаслідок використання кожної додаткової одиниці змінного ресурсу (грошовий вираз граничної продуктивності змінного фактора виробництва):

, або ,

де MPL – гранична продуктивність змінного фактора виробництва;

MRL – граничний виторг від продажу продукції, створеної додаткової одиницею ресурсу

Щоб максимізувати прибуток, фірма має використовувати додаткові одиниці ресурсу доти, доки кожна наступна одиниця дає приріст доходу фірми більший, ніж приріст її витрат. Межею залучення додаткових ресурсів є рівняння:

МRР = МRС.

Це рівняння математично описує правило оптимального використання ресурсів для максимізації прибутку фірми.

Ринки факторів виробництва, як і ринки товарів, мають різну структуру: існують досконало конкурентні ринки, а також ринки з монопольною владою.

Показник граничної цінності (граничної доходності ресурсу) ресурси залежить від ринкової структури:

1. За умови ринку досконалої конкуренції

Аналіз попиту на ресурси на конкурентному ринку припускає, що фірма купує таку невелику частину загального обсягу ресурсу, що це не впливає на ціну ресурсу. Перед фірмою постає проблема визначення кількості покупок змінного фактора виробництва.

Для конкурентної фірми граничний виторг співпадає з ціною продукції:

MR = P,

тому показник доходності ресурсу має вигляд:

MRPL= MPL· P.

Змінний ресурс – праця, тому MRPL=PL=W, тобто граничні витрати дорівнюють заробітній платі.

Внаслідок дії закону спадної віддачі, гранична доходність кожної додаткової одиниці ресурсу спадає, тобто зменшується внаслідок зменшення MPL.

Попит фірми на ресурс відображає множина співвідношень граничної доходності ресурсу і його кількості. Якщо динаміку граничної доходності праці представити графічно, одержимо криву (див. рис. 12.1), яка є кривою попиту фірми на працю на ринку досконалої конкуренції.

Кожна точка на цій кривій показує число робітників, яких би найняла фірма за кожного з можливих ставок заробітної плати.

Фірма купує ресурс на конкурентному ринку ресурсів, де ціна на ресурс є величиною сталою, тому граничні витрати на ресурс співпадають з ціною ресурсу:

MRC = PL.

Якщо ставка заробітної плати (W) на конкурентному ринку зменшиться, то фірма, яка максимізує прибуток, розширює попит на ресурс за правилом оптимального використання ресурсу:

МRР = МRС= W.

2. За умови недосконалої конкуренції

Коли фірма реалізує свою продукцію на ринку недосконалої конкуренції, то для збільшення обсягів продажу фірма змушена знижувати ціну (крива попиту на продукцію спадна). Тому гранична доходність фірми зменшується не тільки під впливом дії закону спадної граничної продуктивності, а й під впливом зниження ціни на продукцію.

Крива MRPLm монополіста спадає більш стрімко, ніж крива MRPLc конкурентної фірми.

Отже, попит на ресурс недосконалого конкурента менш еластичний, ніж попит конкурентного виробництва (див. рис. 12.2).

Через швидке падіння ефективності додаткових робітників в умовах недосконалої конкуренції ринок реагує на зміну заробітної плати слабше, ніж виробник в умовах досконалої конкуренції.

Рис. 12.2. Попит на ресурс в умовах конкурентного та недосконало конкурентного ринків


issue.halmer.ru regk.deutsch-service.ru rzr.deutsch-service.ru refalpn.ostref.ru Главная Страница