Проблемне поле управління соціальною роботою в Україні

Проблемне поле управління соціальною роботою в Україні

Головна проблема тут полягає в тому, що до початку ХХI століття управління соціальною роботою в Україні здійснюється лише фрагментарно. У чому основна суть цієї фрагментарності?

По-перше, спостерігається значний «провал» у морфологічному розвитку системи соціальної роботи, який викликаний тим, що за останні десять років різко зросла кількість людей, що потребують повсякденної соціальної уваги з боку держави як головного суб'єкта в управлінській структурі соціальної роботи.

По-друге, суб'єкт соціальної політики став функціонально менш сильним, ніж процеси, якими він повинен управляти. Якщо до цього додати мізерне фінансування соціальних програм, то картина значно ускладнюється.

По-третє, суб'єкт керування втратив на макрорівні контроль над процесом утворення й відтворення сутнісних сил особистості, а як з'ясувалося з позицій макрорівня, – і керування процесом формування громадянського суспільства в Україні. Галузь соціальної роботи набула рис загрозливої стихійності або некерованості.

По-четверте, відсутність повної моделі соціальної роботи дезорієнтує систему державного управління соціальним розвитком населення країни. Суб'єкт не уявляє собі цілісність механізму саморозгортання соціального організму країни, у якому соціальна робота є саморухомою ланкою, що автоматично стримує темпи його саморозвитку й веде до стагнації розвитку держави.

Такою істотною проблемою управління соціальною роботою є проблема управлінських кадрів. Кадри управління мають також фрагментарні уявлення про ціль, характер, зміст, вимоги системи соціальної роботи і про умови забезпечення її цілісності. Так, наприклад, поширеної є думка про те, що соціальна робота є областю виняткової відповідальності сім'ї, а не держави. Навіть галузь освіти держава фактично передала в розпорядження корпоративних інтересів, значно збільшивши частку приватних вищих навчальних закладів і сферу платного навчання.

Таким чином, управління соціальною роботою знаходиться на периферії державного управління. Унаслідок цього вона залишається – з теоретичної точки зору – слабко розробленим феноменом. Звідси виникає така немаловажна проблема – проблема її теоретичного забезпечення:



1)уточнення сутності і змісту соціальної діяльності, що на рівні окремої особистості виглядає як підтримка її життєдіяльності, а на макрорівні уявляється процесом формування і підтримки стабільного функціонування громадянського суспільства;

2)створення повної моделі системи соціальної роботи;

3)уточнення якісного стану й кількісних параметрів об'єкта соціальної роботи;

4)аналіз гарантованої допомоги населенню країни з боку держави;

5)розробка раціональних схем управління цією важливою галуззю народного господарства;

6)обґрунтування реальної межі малозабезпеченості людини в умовах української дійсності;

7)формалізація державних, галузевих стандартів соціальної підтримки людини й різних категорій населення;

8)кодификація законодавчих актів з метою надання цій роботі обов'язкового й безповоротного характеру;

9)проектування механізмів адресної допомоги найбільш ураженим верствам населення; створення соціальної інфраструктури в державі, що є матеріальним фундаментом соціальної роботи, підготування кадрів соціальної роботи в системі середньої спеціальної і вищої школи.

Окреслені вище проблеми детермінують настійну потребу розглянути те, що є в Україні з арсеналу управління соціальною роботою з метою його оптимізації.

referatqjg.nugaspb.ru sru.deutsch-service.ru 13.avangard-pressa.ru refaoti.ostref.ru Главная Страница