Поняття, види та основні ознаки соціальних норм

Людське суспільство, як і будь-яка інша складна систе­ма, може нормально функціонувати та розвиватися лише на основі певних правил, з-поміж яких обирається один з багатьох можливих варіантів поведінки того або іншого суб'єкта. Задля регулювання поведінки людей та їх об'єд­нань у суспільстві формуються певні правила поведінки, котрі орієнтують на досягнення тієї чи іншої мети. Прави­ла, що покликані регулювати життя суспільства, забезпе­чувати в ньому бажаний порядок і стабільність, називають­ся соціальними нормами.

Соціальні норми здійснюють нормативне регулювання поведінки суб'єктів шляхом встановлення діянь дозволених чи не дозволених, здійснюють визначення умов, за яких передбачуване діяння дозволяється або забороняється, визначаються суб'єкти, на яких за певних умов поши­рюється правило поведінки, що встановлено тією чи іншою нормою.

Призначення соціальних норм полягає в упорядкуванні поведінки суб'єктів, що забезпечує системність і певне передбачення розвитку суспільних відносин. На основі цьо­го учасники цих відносин можуть прогнозувати свою по­ведінку та поведінку інших суб'єктів у ситуаціях, передба­чених конкретними соціальними нормами. Соціальні норми регулюють поведінку, що має соціальний характер, пов'я­зану із взаємовідносинами між людьми, їх об'єднаннями, суспільними групами. Саме цим соціальні норми відріз­няються від норм технічних, медичних, біологічних і т. ін., які встановлюють порядок поводження людей з штучними або природними об'єктами, а також явищами природи, представниками тваринного світу тощо. Слід також брати до уваги, що деякі технологічні вимоги за різних обставин набувають суспільного значення і тому закріплюються не тільки в технічних, але й соціальних нормах. Наприклад, правила безпечної поведінки людей у місцевостях, що по­терпіли від епідемії або радіоактивного забруднення, мають медичний характер. Але з метою більш ефективного впли­ву їх на повсякденну поведінку людей ці правила відтворюють в актах, що мають юридичне значення (інструкції, накази). А відтак, такі правила набувають властивостей соціальних норм.



Соціальні норми формуються і утверджуються різними шляхами, але загальним є те, що вони відображують досвід різних варіантів поведінки суб'єктів у тих чи інших ситуаціях. При цьому в соціальній нормі закріплюється той варіант поведінки, що гарантує найкращий результат або завдає найменшої шкоди. Отже, соціальна норма, що регулює поведінку людей у суспільстві, — це своєрідний результат пізнання і переробки у свідомості людей відпо­відного досвіду поведінки, через який визначається той її варіант, що найшвидше веде до бажаних успіхів.

Соціальні норми здебільшого зорієнтовані на інтереси пануючих верств населення. Останні свідомо і цілеспря­мовано заохочують формування і забезпечують всіма на­лежними засобами дотримання цих правил поведінки відповідно до їх потреб. Класовий характер мали, наприк­лад, конституційні норми багатьох держав на певних ета­пах їх розвитку. За цими нормами прямо (як у Консти­туції РРФСР 1918 р.) чи приховано, за допомогою вста­новлених різного роду цензів (конституції більшості дер­жав світу до 50—60-х років XX ст.), не допускалися до участі у діяльності державних органів опоненти пануючого на той час класу.

Розмаїття, складність та інші особливості суспільних від­носин обумовлюють функціонування багатьох норм, які їх регулюють. У своїй сукупності існуючі норми являють со­бою єдину систему соціального регулювання, в якій ефек­тивність кожного виду норм найбільшою мірою виявляє­ться лише у взаємодії з іншими елементами цієї системи. Основними видами соціальних норм є: моральні, звичаєві, правові, корпоративні, політичні. Всі вони мають певні відзнаки, обумовлені особливостями їх формування, мето­дами впливу на поведінку суб'єктів тощо. Але кожному з них притаманні і загальні для всіх соціальних норм ознаки: соціальні норми виступають як правила поведінки лю­дей у суспільстві; вони є правилами поведінки загального характеру; здебільшого соціальні норми виникають у ре­зультаті свідомо-вольової діяльності людей, тобто форму­ються і забезпечуються тими групами людей або їх об'єднаннями, воля та інтереси яких знаходять свій вираз у тих чи інших соціальних нормах; вони багато в чому обумовлені соціально-економічним ладом суспільства, ознаки яко­го в тій чи іншій формі відображуються у їх змісті.

Розглянемо головні ознаки тих соціальних норм, які найбільше впливають на регулювання суспільних відносин у сучасних умовах.

Норми моралі регулюють поведінку людей шляхом її оцінки відповідно до категорій добра і зла. Моральним є те, що приносить людям добро. І навпаки — дії, що тягнуть за собою зло, оцінюються як аморальні. Як одна з форм суспільної свідомості і система правил поведінки моральні настанови можуть бути класове обумовленими. Саме тому одне і те саме явище з погляду різних класів або суспільних груп може мати різну моральну оцінку. Наприклад, таке явище, як безробіття, з позиції підприєм­ця — моральне явище, що приносить йому добро. Адже воно забезпечує ринок надлишками робочої сили, дає мож­ливість зменшувати розміри оплати праці робітників і тим самим збільшувати свої прибутки. У той же час з погляду робітників безробіття — зло, бо воно знецінює їх робочу силу, позбавляє засобів до існування.

Слід мати на увазі, що у суспільстві сформувались і моральні вимоги загальнолюдської значущості, які є досяг­ненням цивілізації, зокрема, — це турбота про старих, надання матеріальної та моральної допомоги хворим та незаможним тощо. Проте у суспільстві існують і такі відносини, що не підлягають моральній оцінці.

Частиною загальноморальних норм виступає релігійна мораль, низка вимог якої ("не убий", "не вкради" і т. ін.) належить до загальнолюдських цінностей і становить ос­новну частину практично всіх моральних систем, а в дея­ких випадках — основу правових та судових систем (зако­ни шаріату в мусульманських країнах).

Норми моралі як засіб регулювання поведінки людей у суспільстві характеризуються помітною залежністю від суб'єктивного чинника. Адже поняття добра або зла визначаються внутрішніми переконаннями людини, її почуттями сумлінності, совісті, тобто тими цінностями, які вона визначила як складові частини своєї життєвої мети.

Звичаї — це правила поведінки, що склалися історично і в результаті багаторазових повторень ввійшли у звичку людей. Прикладами звичаїв як регуляторів поведінки лю­дей можуть бути ритуал "Першого дзвоника" у школах, вшанування старших. Звичай, що закріпився у свідомості людей як найбільш розумний або корисний у певних умовах зразок поведінки, виробляє свого роду автоматизм у поведінці, сприймається та реалізується без глибокого обмірковування. Різні нововведення, що мають за мету зміну або відміну поведінки, яка встановлена звичаєм, протягом певного часу відкидаються чи сприймаються з помітними труднощами при реалізації. Як приклад таких процесів можуть бути багаторазові спроби позбутися зви­чаю уживання спиртних напоїв при святкуванні урочистих подій.

Різновидом звичаїв є традиції. Вони також обумовлені звичкою, природністю формування та утвердження у свідо­мості людей того чи іншого типу поведінки. Традиції охоплюють, як правило, відповідний тип поведінки, складають­ся не з однієї якої-небудь дії, а стилю поведінки.

Корпоративні норми встановлюються і забезпечуються об'єднаннями громадян. Особливості цього виду соціальних норм полягають у тому, що вони регулюють діяльність, зумовлену завданнями певних об'єднань громадян і спря­мовану на досягнення цілей, заради яких ці об'єднання створювались. Корпоративні норми поділяють на внутрішньоорганізаційні, згідно з якими встановлюється структура об'єднання, визначаються компетенція, форми і методи роботи його органів, права і обов'язки їх членів. Другу групу становлять норми зовнішньої дії, що регулюють від­носини об'єднань з іншими суб'єктами. Корпоративні нор­ми мають бути відповідними до Конституції країни, за­конів та інших законодавчих актів. Ця група соціальних норм знаходить свій вираз і закріплення в актах (статути, положення, постанови), що видаються відповідними об'єднаннями.

Соціально-технічні норми. В процесі людської діяльності формуються правила, що регулюють порядок поводження людей із знаряддями виробництва, встановлюють правила поведінки в тих чи інших природних умовах. Ці правила забезпечують доцільне і безпечне поводження людини у природному середовищі, використання багатств і явищ природи, досягнень науки і техніки. Такі правила називаються технічними нормами. Але в деяких випадках вони набу­вають суспільного значення, тому що від їх сумлінного виконання залежить добробут, здоров'я, а то й життя людей. Такі правила відтворюють в актах, що мають юри­дичне значення (наприклад, технічні правила експлуатації АЕС). З цього моменту вони набувають ознак соціальних

move.opsreferat.ru refalhf.ostref.ru referattur.nugaspb.ru referatrsd.nugaspb.ru Главная Страница