Тема 1. Вступ до соціології

Методичні поради до вивчення теми: вступна тема з соціології присвячена розкриттю специфіки, методологічних засад, головних завдань, ролі та місця цієї науки у вирішенні актуальних проблем реформування сучасного суспільства. В цьому контексті адекватне осмислення засадничих принципів, фундаментальних особливостей соціології виступає обов’язковою логічною вимогою для ефективної навчальної діяльності студентів у напрямку розуміння усіх подальших тем з цього навчального курсу.

Необхідно підкреслити, що початкове ознайомлення з будь-якою наукою передбачає вивчення її об’єкту та предмету дослідження, оскільки саме вони характеризують її основний зміст, головні напрямки та завдання, специфіку застосування у ній загальнонаукових, окремих наукових і спеціальних методів пізнання, науковий статус навчальної дисципліни в цілому.

В процесі розгляду об’єкту і предмету соціології, необхідно звернути увагу на специфіку соціологічних законів і категорій цієї науки, оскільки вони відображають суттєві, необхідні і постійно повторювані взаємозв’язки і відносини між соціальними феноменами; без їхнього опанування неможливим є з’ясування місця і функцій кожного соціального явища та процесу в межах іншого, сутності соціального життя суспільства в цілому.

Ключову роль у вивченні предмету будь-якої науки відіграє її методологія або система методів цієї науки. Саме вони дають змогу зрозуміти, як саме, під яким кутом зору в межах науки про суспільство відбувається дослідження її предметної області. В цьому контексті важливо зрозуміти, що досліджуючи соціальні явища та процеси, соціологія застосовує як загальнонаукові методи: аналіз, синтез, порівняння та інші, так і методи інших наук, зокрема, математико-статистичні: кореляційний, факторний аналіз тощо, психологічні методи, наприклад, тестування, і головним чином власний методологічний інструментарій: опитування, соціометрія, метод фокус-груп та аналіз документів.

Поглибленому розумінню предметної сфери соціологічної науки сприятиме її осмислення у тісному взаємозв’язку зі структурними елементами соціологічного знання, що потребує детального аналізу змісту та специфіки соціологічних досліджень на теоретичному, галузевому та прикладному рівнях, особливостей мікро- й макросоціологічного теоретизування. Поглибленого розгляду потребує такий важливий структурний компонент соціологічного знання, як історія соціології, яка має свій особливий предмет вивчення.



В подальшому логічним буде вивчення функцій соціології в суспільстві, її місця та ролі в соціальному реформуванні соціуму, та системі соціо-гуманітарних дисциплін загалом. В цьому аспекті необхідно розглянути тісні зв’язки соціології з філософією, історією, політологією, економічною наукою тощо. При цьому потрібно наголошувати на специфіці соціології, яка розглядає суспільство як цілісну соціальну систему, вивчає взаємодію соціальних груп, спільнот, соціальних інститутів та організацій.

Вивчивши матеріали теми, студент знатиме: фундаментальні передумови виникнення соціології, об’єкт, предмет, понятійно-категоріальний апарат, систему методів, структурні рівні, функції соціологічної науки, її взаємозв’язки з іншими соціо-гуманітарними дисциплінами, специфіку та пізнавальні можливості соціологічного підходу до вивчення суспільства, роль соціологічної науки в соціально-економічному розвитку суспільства в цілому.

Після опанування теми студент вмітиме: розуміти зміст, взаємо- зв’язок, типологію та функції основних соціологічних понять і категорій та оперувати ними при викладенні теоретичного матеріалу, володіти базовими навичками соціологічного мислення, використовувати здобуті знання для аналізу соціальних явищ та процесів загалом.

Термінологічний словник:

Гуманітарне знання — досягається за допомогою специфічних методів, використовуваних у літературознавстві, мистецтвознавстві й почасти у лінгвістиці. Розуміння й витлумачення “художньої реальності”, внаслідок чого утворюється гуманітарне знання, означає розкриття того смислу, який закладено у досліджувану реальність автором твору. У витлумаченні останнього велике значення мають позиція дослідника, його суб’єктивність.

Методологія — сукупність принципів та установок, які передують отриманню соціологічного знання й зумовлюють головні способи, методи його отримання та характер усієї соціологічної діяль­ності. Методологія — це й учення про ці принципи, яке відіграє роль метатеорії (тобто слідує “після” теорії).

Наукове знання — вірогідне, “неупереджене” знання, яке досягається за допомогою специфічних способів, засобів, які забезпечують нейтралізацію суб’єктивності та упередженості. Сукупність цих засобів і критерії науковості змінюються в результаті еволюції науки та суспільства.

Повсякденне знання — формується у процесі повсякденного життя людей, їхньої практичної діяльності. Повсякденне знання характеризується емоційністю й часто-густо суперечливістю. Воно не відокремлене від оцінки та ставлення людей до об’єкта знання. На відміну від спеціалізованого знання, знання повсякденне не вимагає для його здобуття оволодіння спеціальними пізнавальними засобами, які використовують у процесі навчання.

Позанаукові форми знання — багатоманітні різновиди знання, які досягаються відмінними від наукових способами й методами пізнання. До позанаукового належать не тільки повсякденне, художнє та гуманітарне знання, які передбачають емоційність і спів­переживання, але й такий раціональний, теоретичний різновид знан­ня, як філософія. Отримання цих різновидів знання не пов’язане зі специфічними засобами нейтралізації “упередженості”. Понад те, така мета в цих випадках не висувається.

Предмет соціології — характеризується тими аспектами спіль­ного життя, які перебувають у полі зору соціолога. Сукупність цих аспектів (властивостей, відносин, їх поєднання) зумовлює предмет соціології, притаманний їй специфічний кут погляду, під яким вона розглядає та аналізує життя людини в суспільстві. Предмет соціоло­гії змінюється в результаті впливу суспільства на соціологічне знання, а також у процесі внутрішніх змін останнього.

Рівні соціологічного знання — сукупність знань, які характеризуються різною мірою спільності одиниць соціологічного аналізу. Найбільша міра спільності притаманна фундаментальним соціоло­гічним теоріям, в яких аналізується суспільство загалом (соцієта­льний рівень) та його структурні одиниці. Знання середнього рівня — часткові, спеціальні теорії, які аналізують окремі сфери суспільного життя, різні його прояви. Найменша міра абстрактності притаманна соціальним фактам, фіксованим емпіричними методами соціологіч­ного дослідження.

Соціальна технологія — науково обґрунтовані способи реалізації соціального проекту, досягнення проектованого стану соці­ального об’єкта. Характерними рисами соціальної технології є: масо­вість, простота, гнучкість, канонізація принципів, стандартизація рекомендацій. Технологізація є необхідною передумовою соціально-інженерної діяльності незалежно від того, в яких масштабах (на якому рівні) вона здійснюється.

Соціальне проектування — ґрунтована на соціально-науко­вому (зокрема соціологічному) знанні діяльність щодо створення образу майбутнього стану соціального об’єкта. На сучасному рівні розвитку суспільної науки та соціальної практики соціальне проектування (як і соціальні технології) часто-густо постає як компонент соціально-інженерної діяльності.

Соціальний факт — елементарні компоненти соціологічного знання, які являють собою описання чогось у просторово-часовому інтервалі. Соціальний факт (лат. Factum — зроблене, здійснене, те, що відбулося) як компонент соціологічного знання має, як правило, статистичний характер.

Соціально-інженерна діяльність — різновид соціально-прак­тичної діяльності, за допомогою якої соціально-наукове (зокрема соціологічне) знання трансформується у безпосередню перетворювально-практичну діяльність. Соціально-інженерна діяльність здій­снюється на базі соціального проектування та соціальних технологій. Вона здійснюється на різних рівнях: окремих підприємств, на регіональному та державному (для перетворення соціальних інсти­туцій). Соціально-інженерна діяльність передбачає використання соціальних показників.

Соціологічні категорії — головні використовувані соціологією поняття, які утворюють “мову” соціології, її категоріальний апарат. Зміст категорій визначається не тільки властивостями досліджу­ваної реальності, але й змістом соціологічних теорій та методологічних стратегій, у рамках яких категорії використовуються.

Теорія — комплекс поглядів та ідей, які дають можливість витлумачувати та пояснювати факти. Теорію вважають найвищою формою організації знання. Вона відіграє важливу роль у формулюванні проблеми та гіпотези, а також при аналізі первинної соціоло­гічної інформації.

Функції соціології — головні способи, форми впливу соціоло­гії на суспільне життя, які визначають призначення соціології, її роль у суспільстві. Доцільно виокремлювати такі головні функції соціології: пізнавальну, освітянську, соціально-критичну, вжиткову, ідеологічну.

План семінарського заняття:

1. Поняття, об’єкт і предмет соціології.

2. Соціологічні закони і категорії.

3. Структура соціологічного знання.

4. Методи соціології.

5. Функції соціології в суспільстві.

6. Місце соціології в системі суспільних наук.

1. Поняття, об’єкт і предмет соціології.Розкриваючиперше питання, необхідно звернути особливу увагу на специфіку соціології як науки, її відмінність від інших соціогуманітарних наук. Про це свідчать її об’єктна та предметна сфера вивчення, науковий статус в цілому.Соціологія як самостійна наука з’явилась майже 200 років тому. Вона привернула увагу багатьох прогресивних мислителів того часу — філософів, психологів, істориків, економістів, етнографів, демографів та представників інших наук, які в той чи інший спосіб долучились до її становлення. Особливе значення соціології в минулому і сьогодні виявляється в її здатності правильно сприймати соціальні явища і процеси, вивчати, пояснювати, розуміти суспільство. Соціологія сприяє формуванню і накопиченню знань про соціальну дійсність. Соціологічні знання широко використовують для розробки і здійснення соціальних проектів.

Висловлюючись загально, соціологія — це вивчення соціального життя, груп людей та суспільства. Соціологія (від лат. societas – суспільство та грецького logos – слово, вчення) вивчає суспільство в цілому, соціальне (суспільне) життя людей, їх спілкування, взаємодію.

Як наука про соціальні спільноти, соціологія досліджує масові соціальні процеси і поведінку, стани і форми соціальної взаємодії та соціальних взаємозв’язків людей, що утворюють соціальні спільноти. Вона вивчає як індивідуально-неповторні особистості, так і соціальні типи. Соціологія розглядає особистість не крізь призму індивідуально-неповторних властивостей та якостей (це предмет психології), а з позицій соціально-типових рис як суб’єкта розвитку суспільства. Для неї особистість — не тільки частинка малої контактної групи, а й типовий представник певної великої соціальної спільноти, носій властивих їй норм, традицій, цінностей, поглядів і відносин, оскільки вона керується у своїй поведінці передусім набутими та встановленими нормами, а її відносини формуються згідно з соціальними цінностями, правилами, законами.

З’ясовуючи науковий статус соціології студенту важливо розрізняти об’єкт і предмет соціології.

Об’єктом соціологічного пізнанняє: суспільство як цілісна соціальна реальність, об’єктивна реальність, що відбиває ту іншу сторону суспільного життя; такі об’єктивні явища суспільства, як соціальні відносини, соціальні зв’язки, соціальні організації, соціальні інститути.
Предмет будь-якої науки — це не явище або предмет чи процес об’єктивного світу, а результат теоретичного обґрунтування, яке дає змогу виділити специфічні закономірності розвитку і функціонування об’єкта науки.
Предмет соціології—загальні і специфічні закони та закономірності розвитку і функціонування історично визначених соціальних систем, механізм дії та форми цих законів і закономірностей у діяльності особистостей, соціальних груп, класів, народів.

Отже, з’ясувавши об’єкт і предмет соціології, можна дати їй таке визначення: соціологія — наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.

2. Соціологічні закони і категорії.Вивчення другого питання доцільно розпочати із тлумачення змісту понять «соціологічний закон», «поняття», «категорії соціології», окреслення їх гносеологічної специфіки в соціологічній науці в цілому. Окремого розгляду потребує чи не найголовніша категорія соціології «соціальне», яка є основоположною в контексті розуміння об’єкту і предмету вивчення соціологічної науки.

У процесі функціонування спільнот формується безліч різних соціальних зв’язків. Нерідко вони сприймаються як щось тимчасове, випадкове. Хоча насправді, всі вони зумовлені суспільними зв’язками, відносинами, що характеризуються загальністю, необхідністю та повторюваністю. Ці зв’язки називаються законами. Отже, соціальний закон — це об’єктивний і повторюваний причинний зв’язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей. Соціальні закони визначають відносини між різними індивідами та спільнотами, виявляючись в їх діяльності. Тому соціальний закон — це також відносно сталі систематично відновлювані відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними групами, а також між суспільством і соціальною організацією, суспільством і трудовими колективами, суспільством і родиною, суспільством і особистістю, містом і селом, соціальною організацією та особистістю.

Соціальні закони не створюються свідомо членами суспільства або групами, як, наприклад, юридичні закони. Вони є об’єктивними, оскільки нові покоління успадковують готові відносини, зв’язки, тенденції, сформовані без їх участі.

Студенту слід усвідомити, що в соціології виділяють наступнівиди (типи) соціальних законів:

за масштабами реалізації: загальні закони, що діють у всіх суспільних системах (закон товарно-грошових відносин); специфічні закони, дія яких обмежується однією чи кількома суспільними системами (наприклад, закон пов’язаний з переходом від одного типу суспільства до іншого, приклад, США і Нова Зеландія);

за часом дії: соціальні закони безперервної дії; закони тенденції, які діють у певний проміжок часу (норми юридичного права, моральні норми);

за формами зв’язків: закони, які відображають незмінне співіснування соціальних явищ (наприклад, якщо існує явище А, то існує явище Б);

закони, які відображають тенденції розвитку (наприклад, задоволення зростаючих матеріальних і культурних потреб, розвиток самоврядування);

закони, які встановлюють функціональну залежність між соціальними явищами (підготовка кваліфікованих кадрів для зайняття посад в державних органах залежить від рівня освіти, а рівень освіти залежить від політики державних органів);

закони, які фіксують причинний зв’язок між соціальними явищами (наприклад, роль способу виробництва при переході від однієї суспільної формації до іншої).

Як і всі інші науки, соціологія має свою систему категорій, яка охоплює: загальнонаукові соціологічні категорії (суспільство, соціум, соціальна система); безпосередньо соціологічні категорії (соціальний інститут, соціальна організація, соціальні норми, соціальні цінності); категорії дисциплін, суміжних з соціологією (економічна соціологія, соціологія політики, соціологія культури).

Всоціологічній практиці виділяють дві групи соціологічних категорій:

1) категорії, що пояснюють статику суспільства, його структуру, з виокремленням основних підсистем та елементів. Серед них такі категорії, як „особистість”, „соціалізація”, „соціальна група”, „соціальна спільнота”, „соціальний клас”, „соціальна діяльність”, „соціальний контроль” та інші;

2) категорії, що характеризують динаміку суспільства, його основні зміни, особливості його розвитку. Серед них такі категорії, як „соціальний процес”, „соціальна зміна”, „соціальна трансформація”, „соціальний рух”, „соціальна мобільність”, „соціальний розвиток” та інші.

Вихідним для розуміння особливостей об’єкта пізнання і визначення предмета соціологічної науки є категорія „соціальне”. Можна виділити такі основні риси, що характеризують специфіку соціального: загальна якість, притаманна різним групам індивідів; характер і зміст відносин між різними індивідами і групами залежно від місця, яке вони займають у різних суспільних структурах, від тієї ролі, яку вони виконують в них; ставлення різних індивідів і груп, до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя. Отже, соціальне—це сукупність тих чи інших властивостей і особливостей, які виявляються в конкретних умовах між індивідами і спільностями в процесі сумісної діяльності (взаємодії).

Категорія „соціальне” тісно пов’язана з категорією „соціальні відносини”. Соціальні відносини — самостійний, специфічний вид суспільних відносин, які виражають діяльність соціальних суб’єктів, зумовлену їх неоднаковим становищем у суспільстві та роллю в суспільному житті. Багатоманітність соціальних відносин є своєрідним відображенням суспільного життя, наслідком впливу на них конкретної суспільної діяльності, що надає їм специфічних відтінків. Розвиток соціальних відносин у кожній конкретній сфері породжує відповідні суперечності, вирішення яких і становить сутність процесу соціального розвитку.

4. Структура соціологічного знання.Важливим у вивченні цього питання є розуміння особливостей організації соціологічного знання, сутності та наукового призначення всіх його структурних елементів.

Складність суспільства, різноманітність процесів, явищ, що зумовлюють його життєдіяльність, потребують багаторівневої системи соціологічного пізнання соціальної реальності. Відповідно до цього формується багаторівнева структура соціологічної науки.

Структура соціології—це певний спосіб упорядкування системи знань про суспільство як динамічно функціонуючий соціальний організм.

Існує велика кількість способів класифікувати за різними критеріями соціологічні знання, але найпростішим є поділ соціології на відносно самостійні галузі знання: теоретичну, спеціальні та галузеві соціологічні теорії й прик­ладну соціологію. При цьому важливе місце в структурі соціологічної науки посідає також історія соціології.

Теоретична соціологія — це багатоманітні концепції, що розглядають різні аспекти соціального розвитку суспільства, а саме: всю сферу соціального життя — соціальних спільнот, соціальні відносини, процеси, інститути. Інакше кажучи, соціологічна теорія охоплює на високому рівні абстрагування причинні зв’язки у розвитку соціальних явищ, описує соціальні взаємозв’язки у загальному вигляді. Теоретична соціологія — це велика кількість різних течій, шкіл, напрямків, зокрема, структурний функціоналізм (Т.Парсонс, Р.Мертон), теорія соціального конфлікту (Р.Дарендорф, Л.Козер), символічний інтеракціонізм (Д.Мід), теорія соціального обміну (Д.Хоманс, П.Блау) тощо, які зі своїх методологічних позицій пояснюють специфіку розвитку суспільства.

Теорії середнього рівня. До них належать спеціальні та галузеві соціологічні теорії, завданням яких є застосування методологічних положень різних соціологічних парадигм до аналізу конкретної соціальної дійсності в її розвитку. При цьому спеціальні соціологічні теорії - це галузі соціологічного знання, що вивчають закономірності розвитку та відтворення соціальних спільнот, а також основні характеристики особистості як суб'єкта соціальної дії. Наприклад, це — соціологія особистості, нації, молоді, теорія соціальної структури, теорія соціальної стратифікації, теорія соціальних систем, теорія соціального розвитку тощо. Галузеві теорії розглядають механізм життєдіяльності соціальних спільнот у певних сферах суспільного життя та процеси становлення індивіда як представника цих спільнот і суспільства в цілому, це — соціологія праці, політики, економіки, релігії, міста, села тощо.

Прикладна соціологія — практична частина соціологічної науки. Прикладна соціологія являє собою єдність конкретних соціоло­гічних досліджень і теорій середнього рівня. У цьому виявляється єдність емпіричного та теоретичного, яка становить фундамент кожної науки. Прикладна соціологія має свої поняття та категорії, які у загальному та концентрованому вигляді відображають соціальну дійсність, а також і методи дослідження: спостереження, опитування, аналіз документів тощо.

Історія соціології - це наука про виникнення, основні етапи розвитку, історичні форми та напрямки соціального знання. Вона вивчає те, як знання про суспільство виокремлюється з багатоманітності людського досвіду і набувають форми емпірично обґрунтованої наукової історії.

Також в структурі соціологічної науки виокремлюють макро- та мікрорівеньсоціологічних досліджень.Перший рівень орієнтований на вивчення масштабних соціальний явищ (етноси, держави, соціальні інститути, соціальні групи, страти тощо), в межах другого ― досліджуються різні аспекти соціальної взаємодії (міжособистісні відносини, поведінка особистості, спілкування, окремі соціальні явища та процеси тощо).

Всі рівні соціологічного знання тісно пов’язані між собою. Звідси подальше становлення соціології як цілісної системи наукового знання пов’язане з розвитком теоретичної та методичної бази соціологічних досліджень, що, безперечно, також позначиться на розвитку спеціальних та галузевих соціологічних теорій.

5. Методи соціології. Вивчення даного питання логічно розпочати з розуміння основних вимог наукової методології та пізнавальних ознак методу в соціологічній науці загалом.

Соціологія, вивчаючи суспільні явища, використовує певні методи та прийоми. Вони покликані забезпечити об’єктивність і надійність одержаних результатів. Існують три головні умови реалізації в соціології вимог наукової методології:

1) принцип емпіризму — використання емпіричних процедур з метою встановлення достовірності одержаних у дослідженні фактів та узагальнень;

2) теоретичне обґрунтування (пояснення) одержаних результатів, які дають змогу розкрити причини, що лежали в основі емпіричних фактів, і водночас включити ці факти в систему теоретичного знання;

3) нейтральність соціології, незалежність її від будь-яких заангажованих установ, які зазвичай пропонують різні класи і партії.

Ознаки методу соціологічного дослідження є такими:

1) введення часового параметру в саму методологію мислення, гіпотези і концепції. В цьому випадку важливо від вивчення станів на конкретний момент часу переходити до вивчення процесу соціального розвитку;
2) врахування змін структури соціального простору: простежується ефект просторової трансформації суспільств, переростання локальних соціальних процесів у регіональні, регіональних у глобальні. Глобалізм — важлива ознака сучасної соціології.
3) активна участь соціології, як науки, в реальному суспільному житті соціуму. Звідси посилюється тенденція до пошуку шляхів розв’язання соціальних проблем і конфліктів, прогнозування і проектування соціальних рішень.

При цьому одна з найважливіших ознак методу соціо­логії полягає в тому, що при вивченні соціальної реальності ця наука спирається на її емпіричне дослідження. У межах такого дослід­ження, у свою чергу, використовуються різноманітні методи: спостереження, опитування (різновиди анкетування та інтерв’ю), аналіз документів, експеримент, соціометрія та ін.

Необхідно підкреслити, що в межах дослідницької діяльності соціологічна наука також активно залучає низку методів, напрацьованих в інших науках, зокрема, з психології — метод тестування. Також в межах прикладних соціологічних досліджень для аналізу даних широко використовуються такі математико-статистичні методи, як кореляційний, регресивний, факторний аналіз тощо.

5. Функції соціології в суспільстві.При висвітленні означеного питання студентам необхідно осмислити та усвідомили особливу роль соціологічної науки в соціальному реформуванні суспільства, вирішенні актуальних суспільних проблем та розвитку соціологічного мислення в цілому.

Виокремлюють такі найважливішими функції соціології: теоретико-пізнавальну, практико-перетворювальну, світоглядно-ідеологічну, а також специфічні функції — гуманістичну, культурну, описову, інформаційну, прогностичну, критичну, соціального контролю, соціального управління.
Теоретико-пізнавальна функціяспрямована на вироблення нового соціологічного знання і реалізується у таких аспектах:

1. Соціологія нагромаджує знання, систематизує їх, складає висновки про закономірності еволюції суспільства, розкриває джерела і механізми функціонування та розвитку соціальних процесів і явищ.

2. Соціологічні теорії наводять науково обґрунтовані висновки щодо розуміння перспектив розвитку суспільства в цілому і його окремих сфер, визначають реальні шляхи та методи наукової перебудови світу.

3. Соціологія здійснює теоретичний аналіз пізнавальної діяльності суспільства, виявляє нові закономірності й тенденції, виробляє теорію і методологію соціологічного пізнання дійсності.

4. Соціологічні дослідження виконують інформаційні завдання, що дає змогу одержати первинні дані про індивідів та спільноти, їх потреби, інтереси, цінності, орієнтації, мотиви, факти реальної поведінки, громадську думку тощо, тобто створюють інформаційну базу для пізнання соціальної дійсності.
Практико-перетворювальна функція тісно пов’язана з теоретико-пізнавальною, бо єдність теорії та практики — характерна риса соціології. Сутність її виявляється насамперед у виробленні науково обґрунтованих прогнозів щодо еволюції суспільства, які є основою перспективних планів соціального розвитку, скажімо, держави, регіону, підприємства тощо. Прикладна соціологія, пов’язуючи теорію з дійсністю, бере участь у виробленні практичних рекомендацій щодо вирішення різноманітних соціальних проблем як суспільства в цілому, так і конкретних регіонів.

Світоглядно-ідеологічна функція спрямована на забезпечення наукової дискусії між концепціями, поширення наукової ідеології, формування соціологічного стилю мислення, підготовку компетентних спеціалістів, глибоке та всебічне засвоєння ними наукової ідеології.
Гуманістична та культурна функції пов’язані з роллю соціології в культурному житті суспільства та гуманізації суспільних відносин. Соціологія є чинником, що сприяє гуманізації суспільства. Гуманістична установка, центром якої є людина, супроводжує реалізацію всіх інших функцій соціології. Попри те, що соціологія має справу з великими масами людей та оперує статистичною інформацією, дедалі актуальнішим стає положення, що соціолог повинен мати «гуманістичний нерв», тобто ставитися до людських проблем, драм, трагедій, які він вивчає, не як пасивний спостерігач, а зі щирим співчуттям і увагою.
Описова функція зумовлена необхідністю систематизації, опису та нагромадження одержаного дослідного матеріалу у вигляді аналітичних нотаток, різноманітних звукових звітів, статей, книг, комп'ютерних матеріалів тощо. Вивчення їх дає змогу відтворити картину життєдіяльності тих соціальних об'єктів, що вивчаються. На основі цих досліджень складаються висновки та приймаються відповідні рішення щодо управління різними галузями суспільства.
Інформаційна функція стосується використання соціологічної інформації, одержаної під час соціологічних досліджень. Соціологічна інформація — один з найоперативніших видів соціальної інформації. Вона застосовується соціологами — для з'ясування динаміки, тенденцій розвитку соціальних процесів; замовниками дослідження — для прийняття науково обґрунтованих управлінських рішень, встановлення зворотного зв'язку з колективом (якщо замовником є керівництво підприємства), населенням конкретного регіону (якщо замовником є місцева влада).

Прогностична функція реалізується через соціальні прогнози. За сучасних умов соціологічне дослідження завершується не просто рекомендаціями щодо управління процесами, а виробленням та обґрунтуванням прогнозу (короткострокового або довгострокового) щодо досліджуваного об'єкта.
Критична функція. Соціологія, даючи об'єктивне знання, покликана попереджувати соціальну політику про відхилення від соціального ідеалу, сигналізувати про можливі негативні соціальні явища і наслідки.
Функція соціального контролю полягає у виробленні і науковому обґрунтуванні ефективних рекомендацій, спрямованих на боротьбу з девіантною поведінкою, вдосконалення моральних відносин, підвищення рівня політичної культури і правової свідомості. Реалізується через участь соціології в системі „зворотнього зв'язку”, забезпечення достовірної інформації про соціальні явища і процеси, аналіз дії механізмів соціального контролю, санкцій, соціальних норм тощо.
Функція соціального управління виявляється у свідомій, цілеспрямованій дії щодо соціальних систем, інститутів, процесів з метою оптимізації напряму, темпів їх розвитку і функціонування. Соціальне управління тим ефективніше, чим більше воно спирається на знання законів розвитку суспільства та об’єкта управління.
6. Місце соціології в системі суспільних наук.Розглядаючи це питання, варто підкреслити, що місце соціології у системі соціальних, гуманітарних наук зумовлене тим, що вона є наукою про суспільство, його процеси та явища; охоплює загальну соціологічну теорію (теорію суспільства), яка виступає як теорія та методологія всіх інших суспільних і гуманітарних наук. Усі науки, які вивчають різноманітні аспекти життєдіяльності суспільства і людини, завжди передбачають і соціальний аспект, тобто закони та закономірності, які виявляються в певній сфері суспільного життя, реалізуються через діяльність людей.

Соціологія як система знань не може розвиватися і реалізовувати свої функції, не взаємодіючи з іншими науками. У системі суспільних наук соціологія найтісніше взаємодіє з історією. Об'єктом і предметом досліджень історії і соціології є суспільство, закономірності його розвитку та функціонування у конкретних часових вимірах. Обидві науки відтворюють соціальну дійсність в єдності необхідного й випадкового. Але історія вивчає минуле суспільства, його розвиток у хронологічній послідовності, причому часто іншими засобами, ніж соціологія. Соціологія більше переймається актуальними сучасними проблемами. Джерела, використовувані історією та соціологією, збігаються лише частково.

Багато спільного між соціологією та філософією. Але соціологія має справу не лише з абстрактними законами та категоріями, а й з конкретними фактами дійсності. Її висновки та узагальнення здебільшого мають частковий, а не універсальний характер.

Соціологія працює і на межі з економічною наукою, предметом якої є вивчення закономірностей і форм функціонування й розвитку відносин, що складаються в процесі виробництва, обміну й розподілу матеріальних благ. Оскільки спосіб виробництва є основою всіх соціальних відносин і процесів, умовою життєдіяльності людини, багато економічних досліджень безпосередньо змикаються з соціологічними студіями. І навпаки, соціологічні дослідження (соціологія праці, міста і села, економічна соціологія тощо) значною мірою ґрунтуються на результатах пошуку економічної науки.

Соціологія тісно пов'язана з політологією. Їх взаємозв'язок виявляється в тому, що з'ясування закономірностей політичного життя є ефективним за умови розгляду суспільства як соціальної системи. Крім того, суспільство не можна пізнати і змінити без впливу на політичні структури. Взаємодія соціології та політології покликала до життя нову галузь науки — політичну соціологію.

Із психології як науки соціологія запозичує теорію мотивів поведінки, особистих та масових реакцій, методи дослідження соціальних орієнтацій особистості, які є необхідними компонентами при дослідженні поведінки особистості в колективі та суспільстві. Різноманітні галузі педагогіки, як і соціальної психології, мають велике значення при вивченні соціологічних проблем освіти.

У процесі дослідження системи «людина — техніка» соціологія вступає у певні взаємовідносини із технічними науками. Це стосується як окремих виробничих процесів, так і виробництва взагалі.
Широко застосовує соціологія математичні методи, вироблені кібернетикою, теорією інформації, теорією ділових ігор тощо. Створюються і спеціальні математичні методи й теорії (шкальний, факторний, причинний і латентний аналізи), пристосовані до специфіки соціологічного дослідження.
Отже, соціологія функціонує у тісній взаємодії з комплексом соціально-гуманітарних наук, генеруючи ідеї, теорії про людину, її місце і роль у системі соціальних зв'язків тощо.

Завдання до тренінгів, вправи, питання для дискусій:

1. Поява соці­ології як самостійної науки була зумовлена розвитком суспільства й суспільствознавства наприкінці ХVIII — на початку ХIХ ст. Назвіть основні передумови виникнення соціологічної науки.

2. Зробіть порівняльний аналіз поняття “соціо­логія”, що приводиться у різних наукових джерелах та словниках.

3. Об’єктом тієї чи іншої науки завжди виступає певна сфера суспільного життя. Охарактеризуйте сутність предмету та об’єкту соціології.

4. Обґрунтуйте, соціологія оперує: а) соціальними фактами; б) соціаль- ними факторами; в) соціологічними фактами; г) усі відповіді правильні.

5. Побудуйте інтелект-карту, в якій будуть детально зображені основні складові предмету соціології та відтворені їх взаємозв’язки у такому вигляді: основні категорії; методи вивчення; функції та завдання; структурні рівні соціологічного пізнання та рівні вивчення суспільства.

6. Застосовуючи різні соціологічні енциклопедії, словники тощо, дайте визначення таким основним поняттям цієї науки: соціологія, об’єкт, предмет, структурні рівні, закономірності, понятійно-категоріальний апарат соціологічної науки.

7. На Вашу думку, загальні поняття, які відображають властивості об’єкта соціології, це: а) соціальний закон; б) соціальна категорія; в) соціа- льний статус, г) усі відповіді правильні.

8. Як відомо, в структурі соціологічної науки виокремлюють такі складові: теоретичну соціологію, спеціальні та галузеві соціологічні теорії і прик­ладну соціологію. Дайте характеристику цим елементам соціології.
9. У процесі функціонування спільнот формується безліч різних соціальних зв’язків. Нерідко вони сприймаються як щось тимчасове, випадкове. Хоча насправді, всі вони зумовлені суспільними зв’язками, відносинами, що характеризуються загальністю, необхідністю та повторюваністю. Ці зв’язки називаються законами. Охарактеризуйте основні види (типи) соціальних законів, що виділяють в соціології.

10. Обґрунтуйте на конкретних прикладах дію різних функцій соціологічної науки.

11. Соціологія як система знань не може розвиватися і реалізовувати свої функції, не взаємодіючи з іншими науками. У системі суспільних наук соціологія найтісніше взаємодіє з історією, філософією, економічною наукою, політологією, психологією. Визначте взаємозв’язок соціології з названими науками у вивченні різноманітних аспектів життєдіяльності суспільства.

Теми рефератів, есе, доповідей:

1. Передумови виникнення соціології як науки.

2. Наукові дискусії про предмет соціології.

3. Місце історії соціології в системі соціологічного знання.

4. Роль соціологічної науки у вирішенні проблем суспільного розвитку.

Завдання для самопідготовки студентів заочної форми навчання:

1. В чому полягає сутність соціологічного знання?

2. Які основні категорії соціології?

3. В чому сутність поняття „соціальне”?

4. Якою є структура соціологічного знання?

5. Які існують функції соціології?

6. В чому специфіка соціологічного методу дослідження?

7. В чому полягає відмінність спеціальних та галузевих соціологічних теорій? Наведіть конкретні приклади.

8. В чому полягає специфіка та роль історії соціології в структурі соціологічного знання?

Література до теми:

1. Давидов П.Г., Кальянов А.В., Кирилова О.М., Поцулко О.А., Фадєєва Г.С. Соціологія у схемах, таблицях та коментарях: навч. посіб. для студ. ВНЗ. – 2 вид., перероб. і доп. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – 216 с.

2. Жоль К.К. Соціологія : Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. – К.: Либідь, 2005. – 440 с.

3. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія: Базовий курс: Підручник для студентів вузів. – К.: Каравела, 2006. – 312 с.

4. Пшеничнюк О.В., Романовська О.В. Соціологія: посібник для підготовки до іспитів. – Вид. 3-тє, випр. – К.: Паливода А.В., 2007. – 172 с.

5. Сірий Є.В. Соціологія: загальна теорія, історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії: навч. посібник. – Вид. 2-ге – К.: Атіка, 2007. – 480 с.

6. Соціологія: навч. посіб. / За редакцією Макєєва С.О. – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 566 с.

7. Соціологія: підручник. За ред. Городяненко В.Г. – 3-тє вид., перероб., доп. – К.: Академія, 2008. – 544 с.

8. Танчин І.З. Соціологія : навчальний посібник. – 3-тє вид., переробл. і доп. – К.: Знання, 2008. – 351 с.

9. Черниш Н.Й. Соціологія: підруч. за рейтингово-модульною системою навч. – 5-е вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2009. – 468 с.

Цельной душевно-духовной жизни
Модуль 8. Выход хлебобулочных изделий
Психические состояния и их классификация.
Салат из фасоли с маринованными огурцами
Вопрос 3. Процессуальное соучастие.
Структура восстановления деталей.
Варіанти принципових схем підсистеми цифроаналогових перетворювачів
Курс лекцій
Усне і письмове додавання та віднімання без переходу та з переходом через десяток в межах сотні.
АНАЛИЗ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ФИНАНСОВЫХ КОЭФФИЦИЕНТОВ
ПРИЗНАЧЕННЯ ПОЛЬОВИХ ЛАБОРАТОРІЙ ЛГ-1 та ЛГ-2
Поняття продуктивності праці та методи її визначення
Где воспитание воинов было целью государственного воспитания?
Пропускна спроможність елементів вулиць і доріг
РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОЇ АРХІВНОЇ СПРАВИ В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ В 90-Х РР.
Глава 1 Общая характеристика предприятия
Имущ-во предпр РГБ: состав, знач и источники формир-я. Роль имущ-ва в обеспеч фин устойч-ти предпр
Инвестиционных фондов в России
Визначення економічної доцільності різних систем очищення стічних вод на промисловому підприємстві
Три стадии развития капитализма в русской промышленности.
Бланк опитувальника
Статья 283. Налогоплательщик акцизного налога
Сума чисел Фібоначчі
Главная Страница