Місцеві фінанси як система

Фінанси місцевих органів влади як система включають у себе кілька основних взаємопов’язаних структурних елементів:

· суб'єкти системи;

· об'єкти системи;

· видатки;

· доходи;

· способи формування доходів;

· інститути системи;

· відносини між суб’єктами системи, системою та іншими ланками фінансової системи держави взагалі.

Головним суб'єктом місцевих фінансівв Україні є територіальна громада та органи місцевого самоврядування, правовий статус яких закріплено в Конституції України.

Територіальна громада – це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Функції територіальних громад відображаються у Конституції України (Ст.143). Територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органами місцевого самоврядування:

· управляють майном, що є в комунальній власності;

· затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання;

· затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання;

· встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону;

· забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів;

· утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю;

· вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

В інших країнах головними суб'єктами фінансових відносин у сфері місцевих фінансів є муніципалітети, комуни, регіони, департаменти, провінції, області, округи та інші ад­міністративно-територіальні утворення.

Об'єктами системи місцевих фінансівє фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються та використову­ються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій і завдань. Фінансові ресурси місцевих органів влади формуються як у фондовій, так і в нефондовій формах. Головними фінансовими фондами місцевих органів влади є: місцеві бюджети, резервні, позабюджетні валютні та цільові фонди, фонди грошових ресурсів комунальних підприємств та ін. Ресурси, що залучаються місцевими органами влади у ви­гляді банківських кредитів, від розміщення місцевих позик, та деякі інші, як правило, перебувають у нефондовій формі.



Головним елементом фінансів місцевих органів влади є видатки. Видатки є точним відображенням функцій і за­вдань, що покладаються на місцеву владу.

Видаткимісцевих органів влади, залежно від їхніх за­вдань, поділяються на декілька функціональних видів:

• обов'язкові видатки: видатки, спрямовані на виконан­ня обов'язкових завдань, які покладаються на всі орга­ни місцевої влади з метою забезпечення певних стан­дартів послуг у масштабах всієї країни. До обов'язко­вих видатків належать також видатки місцевих органів
влади, пов'язані з їхніми борговими зобов'язаннями за кредитами та позиками;

• видатки, що здійснюються для реалізації завдань у межах власної компетенції, а також так званих добро­вільних або факультативних обов'язків;

• видатки для реалізації делегованих (доручених) центральною владою завдань.

Крім функціонального поділу, є поділ видатків відпо­відно до їхнього економічного призначення. У зв'язку з цим законодавство більшості країн вирізняє дві ве­ликі групи видатків:

• поточні (адміністративні) видатки;

• капітальні (інвестиційні) видатки.

Доходимісцевих органів влади може бути класифіковано за їхніми джерелами та за економічною природою. За джере­лами доходи місцевих органів влади поділяються на:

• податкові доходи;

• неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної (муніципальної) форми власності, залучені місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу);

• доходи за рахунок кредитів і позик;

• трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня.

За економічною природою доходи місцевих органів влади поділяються на:

• власні доходи: доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за ра­хунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності комунальних (муніципаль­них) підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів і позик;

• передані доходи: доходи, що передаються місцевій владі центральною владою або органами влади вищо­го територіального рівня.

В Україні за економічною природою доходи місцевих органів влади, згідно із законодавством, поділяються на влас­ні, закріплені та регульовані:

• закріплені доходи - це одна з форм переданих доходів місцевим органам влади на стабільній, довгостроковій основі;

• регульовані доходи - це також одна з форм доходів, що передаються центральною владою місцевим органам влади або з бюджетів територій вищого адміністрати­вного рівня до бюджетів територій нижчого адмініст­ративного рівня.

Основним способом формування доходівмісцевих органів влади в більшості розвинутих країн є місцеві податки і збори. Важливими способами є комунальні платежі, доходи від комунального майна та землі, доходи від діяльності кому­нальних підприємств, залучення кредитних ресурсів і мобілі­зація коштів за рахунок комунальних позик. Велику роль віді­грають дотації та інші трансферти, закономірним явищем у практиці надання яких є перехід у більшості країн від спеціа­льних (цільових) трансфертів до загальних субсидій.

В Україні основним способом формування доходів мі­сцевих органів влади нині є відрахування від регульованих доходів. Місцеві податки і збори, кредити та інші способи формування доходів місцевих органів влади, характерні для розвинутих індустріальних країн, в Україні відіграють незна­чну роль.

Під інститутамив системі місцевих фінансів, з одно­го боку, слід розуміти сукупність норм права, звичаїв, традицій, культурних зразків. З другого - це сукупність орга­нізаційних структур, які забезпечують функціонування місце­вих фінансових систем. У системі місцевих фінансів з'явились і розвиваються такі інститути, як самостійний місцевий бю­джет, позабюджетні, валютні та цільові фонди, комунальна власність, місцеві податки і збори, комунальний кредит, ко­мунальні позики, фінансові ресурси комунальних підпри­ємств, комунальні платежі, поточні видатки і видатки розвит­ку, поточний бюджет і бюджет розвитку та ін.

В окремих країнах до таких інститутів належить і ко­мунальне страхування. У зарубіжних країнах ключова роль також належить інституту громадських послуг.

Основы разработки приложений Internet
Соціально-економічне становище українського населення в Австро-Угорщині в другій половині XIX – початку XX ст.
Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю
Міжнародні фінансові організації та міжнародні фінансові інституції
Згода профспілкового органу як умова розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
Фронтальне опитування
Тема 4. Квалификация преступлений и состав преступления.
Варьирование порядка слов в переводе
Право и нравственность как форма регулирования общественных отношений. Их особенности.
МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Сума експорту та імпорту становить зовнішньоторговельний оборот,
Копипаста из статьи про приватизацию.
Влияние рыночной стратегии на прибыль (P1MS)
Організація маркетингової діяльності на підприємстві
Современный этап борьбы видов.
Производительность труда – это способность живого труда создавать единицу товара в течение определенного промежутка времени.
МЕТОДИЧЕСКИЕ указания К КОНТРОЛЬНОЙ РАБОТЕ
Характеристика колоній
Ставки єдиного податку
Лабораторная работа № 6. Программирование алгоритмов циклической структуры
Билет 22. Древнерусское училище как основной тип начальной школы древней руси.
Одночасне здійснення оподатковуваних і неоподатковуваних операцій
Закон Кірхгофа
Главная Страница