Теорія конфлікту як форми й умови успішної соціалізації

Послідовники цієї концепції вважають, що тільки в боротьбі формуються усталені й усвідомлювані установки, формуються життєво необхідні навички. Відштовхуючись від закону діалектики про єдність та боротьбу протилежностей, вони вважають, що боро­ть­ба, змагальність і подолання перешкод є стимулом до розвитку особистості. Боротьба протидіє асиміляції (уподібненню та злиттю) та втраті індивідуальності особистості, руйнуванню стереотипів поведінки.

Участь у боротьбі (або навіть перебування в позиції свідка боротьби інших) підштовхує особистість до самовизначення, пошу­ку нових способів поведінки у перемінному світі – відкриває шлях для інновацій. Разом з тим боротьба навчає навичкам узгодження своєї поведінки з однодумцями. При цьому слід навчити осо­би­стість внутрішньогрупової згуртованості та прийнятним нормам боротьби.

Враховуючи деякі очевидні недоліки даної концепції (акцент на антагонізми), прихильники доповнюють її поглядами на кон­флікт як явище невід’ємне від “злагоди”, “стабільності”, “порядку”. При цьому згода виступає як нормальний стан суспільства, кон­флікт – як тимчасовий.

Соціалізація як самоактуалізація особистості розглядається представниками гуманістичної психології (А. Маслоу, К. Роджерс, К. Гольджтейн).

Основна ідея: батьки, вчителі й інші соціальні агенти не повинні заважати природним силам особистості. Вона сама вклю­ча­ється у суспільство через саморозкриття своїх позитивних мож­ли­востей. Потреба у такому підході обумовлюється бажанням уникнути негативного впливу суспільства.

При цьому, на думку А. Маслоу, поведінку людини ви­зна­ча­ють потреби, які мають чітку ієрархію: в основі їх лежать базові потреби (в їжі, одязі, комфорті, відпочинкові, безпеці, позитивній самооцінці тощо) і похідні вищі духовні потреби (у справедливості, благополуччі, порядку, самовираженні). Базові потреби є сталими, а вищі – змінними. Базові потреби є найбільш актуальними. Ін­ши­ми словами (за логікою А. Маслоу) не можливо сформувати право­свідому особистість до того часу, поки не будуть задоволені її базові потреби.



На завершення аналізу соціалізації як явища наведемо резуль­та­ти вивчення інститутом Дж. Геллапа (США) думки експертів (найбільш успішних американців та представників молоді і батьків) щодо стратегічних завдань підготовки молодого покоління до само­стій­ного життя. Серед них найважливішими є :

- розвиток комунікативних навичок;

- навчання критичного й об’єктивного мислення;

- професійна компетентність;

- здатність розуміти оточуючу природу;

- розуміння громадянської відповідальності;

- здатність оцінювати інших;

- вміння пристосовуватись до змін;

- повага до закону і влади;

- засвоєння моральних цінностей.

scool.underref.ru wec.deutsch-service.ru refaonn.ostref.ru referatxkv.nugaspb.ru Главная Страница