Луганськ

Протокол № __

Лекція № 8

Виконання судових рішень в адміністративних справах

Питання:

1. Сутність та правові засади виконавчого провадження

2. Процесуальні аспекти виконання судових рішень в адміністративних справах

3. Учасники виконавчого провадження

Мета заняття: ознайомлення з положеннями законодавства України, що визначає правові засади та сутність виконавчого провадження, аналіз процесуальних аспектів виконання судових рішень в адміністративних справах, розгляд змісту правового статусу учасників виконавчого провадження, вивчення взаємозв’язку виконавчого провадження та адміністративного судочинства

Основні поняття: виконавче провадження, виконавчий лист, процес виконання рішення суду, примирення сторін, поворот рішення адміністративного суду, судовий контроль за виконанням судових рішень, звіт про виконання постанови адміністративного суду

Література:

Нормативно-правові акти

Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Вер­ховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Закон України „Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року № 2453 – VI.

Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-36, № 37. – Ст. 446.

Кодекс України про адміністративні правопорушення : Введений в дію Постановою Верховної Ради Української РСР від 07.12.1984 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.

Закон України „Про державну виконавчу службу” // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36-37. – Ст. 243.

Закон України „Про виконавче провадження” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.

Наказ Міністерства юстиції України „Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій” // Офіційний вісник України. – 1999. – № 51. – Ст. 102.

Навчальна та наукова література

Авер'янов В., Лук'янець Д., Педько Ю. Кодекс адміністративного судочинства України: необхідність і шляхи усунення концепту­ально-понятійних вад // Право України. – 2006. – № 3. – С. 7 – 12.



Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда. – К: Факт, 2003. – 536 с.

Адміністративний процес: Навчальний посібник / За заг. ред. доктора юридичних наук, професора І.П. Голосніченка. – К.: ГАН, 2003. – 256 с.

Бандурка О. М, Тищенко О. М. Адміністративний процес: Під­ручник для вищих навч. закл. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 288 с.

Бевзенко В. М. Правова природа й особливості співвідношення понять "судовий адміністративний процес" та "адміністративний процес" // Південноукраїнський правничий часопис. – 2007. – № 1. – С. 111 – 116.

Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практич­ний коментар / Ківалов С. В., Харитонова О. І., Пасенюк О. М., Аракелян М. Р. та ін. – X.: ТОВ "Одіссей", 2005. – 552 с.

Комзюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. Адміністративний процес України: Навч. посіб. – К.: Прецедент, 2007. – 531 с.

Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу. – К.: Атіка, 2005. – 351 с.

Кузьменко О.В., Гуржій Т.О. Адміністративно-процесуальне право: Підручник / За ред. О.В. Кузьменко. – К.: Атіка, 2007. – 416 с.

Основи адміністративного судочинства та адміністративного права: Навч. посіб. / За заг. ред. Р. О. Куйбіди, В. І. Шишкіна. – К.: Старий світ, 2006. – 576 с.

Перепелюк В. Г. Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. 2-ге видання, змінене і доповнене. – К.: "Центр навчальної літератури". 2004. – 368 с.

Стефанюк В.С. Судовий адміністративний процес: Монографія. – Харків: Фірма “Консум”, 2003. – 464 с.

1. Сутність та правові засади виконавчого провадження

Сьогодні непоодинокими є випадки невиконання чи неналежного виконан­ня зобов’язуючих положень судового рішення учасниками адміністративного судочинства. Внаслідок цього під загрозу ставиться можливість своєчасного та повного захисту і по­новлення оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб, які звернулись до адміністративного суду за захистом. Тому з метою забезпечення належного, повного та своєчас­ного виконання цими особами судо­вих рішень чинним законодавством запроваджено правовий механізм їх примусової реалізації.

Так, нормами КАС, Законів України „Про державну виконавчу службу” від 24 бе­резня 1998 року, „Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року, Інструкцією про проведення виконавчих дій від 15 грудня 1999 року визначено: умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що, відповід­но до закону, підлягають примусовому виконанню у разі неви­конання їх у добровільному порядку; основи організації та діяльності державної виконавчої служби; її завдання; правовий статус працівників органів державної виконавчої служби; про­цесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Правовий інститут примусового виконання судових рішень, у тому числі постановлених адміністративними судами, крім національного законодавства, знайшов своє обґрунтування в адміністративно- та процесуально-правовій науці, отримавши назву виконавчого провадження.

Попри те, що виконавче провадження досить повно урегу­льовано нормами вітчизняного права, у сучасній правовій нау­ці існують дві відмінні точки зорущодо належності цього виду провадження до конкретної галузі права. Отже, розгляне­мо два аспекти сутності виконавчого провадження.

1. Виконавче провадження є видом неюрисдикційної проце­дури. Певною мірою цей аспект розуміння виконавчого прова­дження відстоюють, зокрема, О. М. Бандурка, М. М. Тищенко, В. Г. Перепелюк, В. І. Тертишников, на думку яких, виконавче провадження– комплексна діяль­ність, що являє собою предмет регулювання самостійної ком­плексної галузі права; це самостійний, особливий вид прова­дження, загальною метою якого є примусове здійснення спе­ціальними органами держави підтверджених судом чи іншим компетентним органом суб’єктивних прав фізичних і юридичних осіб, встановленим в законі способом і у встановленому законом порядку.

2. Виконавче провадження – це заключна стадія судового процесу. Так, згідно із ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження”, виконавче проваджен­ня,як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукуп­ність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України „Про виконавче провадження”, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, вказаним Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до Закону „Про виконавче провадження” та інших законів, а також рішеннями, що, відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню.

З викладеного випливають деякі висновки, які характеризу­ють юридичну природу виконавчого провадження.

1. Виконавче провадження виникає у зв’язку із необхідні­стю примусового виконання судових рішень, від добровільної реалізації положень якого відмовляється особа, зобов’язана ви­конувати це рішення.

2. Мета провадження двояка: по-перше, це за­безпечення дотримання чи виконання приписів, закріплених судовим рішенням, по-друге, забезпечення захисту, поновлен­ня чи визнання законних прав, свобод, інтересів фізичних та юридичних осіб, які виступають учасниками правового спору.

3. Виконавче провадження становить міжгалузевий право­вий інститут, урегульований різними нормами права: цивільного, адмініст­ративного, цивільно-процесуального, господарсько-процесуа­льного, кримінально-процесуального, адміністративного проце­суального права.

Однак невиправданим слід вважати визнання виконавчого провадження; а) суто судово-процесуальною категорією та б) стадією судового процесу. В якості аргументів того, що ви­конавче провадження не можна віднести винятково до судо­во-процесуальної діяльності та визнати його стадією судового процесу, наведемо такі три ознаки виконавчого провадження.

4. Виконавче провадження здійснюється спеціально уповно­важеним органом виконавчої влади – Державною виконавчою службою, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

5. Виконавче провадження здійснюється у позасудовому порядку за правилами, визначеними нормами законодавства про виконавче провадження.

6. Виконання судових рішень органами виконавчої служби здійснюється у примусовому порядку, тобто всупереч волі осіб, на яких рішенням суду покладено виконання чи дотримання певних обов’язків. Адміністративно-примусова діяльність є невід’ємною ознакою виконавчого провадження, оскільки без застосування примусу судове рішення неможливо було б виконати. Відкриття виконавчого провадження обумовлене необхідністю застосування примусу щодо окремих осіб-учасників публічно-правового спору.

7. Отже, виконавче провадження, яке реалізується через підзаконну, організаційну, розпорядчу та виконавчу діяльності органів виконавчої влади є зовнішнім проявом здійснення цими органами своєї компетенції. Відтак виконавче провадження є видом процедурної діяльності суб’єктів публічного управління, який має неюрисдикційний характер. Неюрисдикційні процедури спрямовані на вирішення справ щодо відносин так званого позитивного характеру, що виникають у ході виконавчо-розпорядчої діяльності державних органів. Крім виконавчого провадження, до неюрисдикційних процедур належать також такі види процедур з підготовки і ухвалення правових актів управління: з укладання адміністративних договорів; з розгляду пропозицій та заяв громадян; реєстраційні і дозвільні; установчі; з реалізації контрольно-наглядових повноважень тощо.

8. Виходячи із належності виконавчого провадження до інституту адміністративної процедури, цілком закономірно, що це провадження утворене зі сукупності стадій, що послідовно змінюють одна одну. У теорії інституту адміністративної процедури її стадія визначена науковцями, як відносно відокремлена частина адміністративної процедури, що має власні особливості та завдання. У структурі як виконавчої процедури, так і інших адміністративних процедур, загалом виділяється відмежована, виділена у часі й логічно пов’язана сукупність процесуальних дій, спрямованих на досягнення визначених цілей і розв’язання відповідних завдань, яка функціонально погоджується з ними, відрізняється колом суб’єктів і закріплюється у відповідних процесуальних актах. Ця сукупність процесуальних дій також визначається вченими (О.М.Бандурка, М.М.Тищенко) як процесуальна стадія. Водночас слід мати на увазі, що окремі вчені не погоджуються з неюрисдикційним характером виконавчого провадження та відносять його до системи юрисдикційних (конфліктних) адміністративних проваджень.

2. Процесуальні аспекти виконання судових рішень в адміністративних справах

Аналіз відповідних положень розділу V КАС дозволяє дійти висновку, що цим кодексом урегульовані такі питання, пов’язані із виконанням судових рішень:

1) підстави негайного виконання судових рішень та перелік цих рішень;

2) порядок виконання судових рішень в адміністративних справах;

3) оформлення виконавчого листа;

4) зміни у процесі виконання судового рішення адміністративного суду;

5) поворот виконання судових рішень;

6) судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

1. Підстави негайного виконання судових рішень та перелік цих рішень

За загальним правилом судове рішення, постановлене адміністративним судом за результатами розгляду публічно-правових спорів, якщо інше не встановлено КАС, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано (увага – ч. 1 ст. 254 в редакції Закону № 3422-VI від 19.05.2011, а ч. 2 ст. 254 виключено на підставі Закону № 3422-VI від 19.05.2011!!).

Однак з метою якнайшвидшого поновлення прав, визнання свобод осіб, які постраждали від незаконних рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, належного здійс­нення завдань адміністративного судочинства у нормах КАС передбачено негайне виконання рішень адміністратив­них судів.

У КАС визначено всього дві групипостанов ад­міністративного суду, які виконуються негайно (ч.ч. 1, 2 ст. 256).

Перша група – це постанови адміністративного суду, які в обов’язковому порядкупідлягають негайному виконанню:

- присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних дер­жавних фондів - у межах суми стягнення за один місяць;

- присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;

- поновлення на посаді у відносинах публічної служби;

- припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;

- уточнення списку виборців;

- обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання;

- усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання;

- накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них (ч. 1 ст. 256 доповнено п. 8 згідно із Законом № 3266-VI від 21.04.2011);

- примусове видворення іноземця чи особи без громадянства в частині затримання (ч. 1 ст. 256 доповнено п. 9 згідно із Законом № 3796-VI від 22.09.2011).

Негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини першої ст. 183-2 цього Кодексу (ч. 1 ст. 256 доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом № 2453-VI від 07.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4054-VI від 17.11.2011).

Друга група – постанови адміністративного суду (а також ухвали в порядку письмового провадження), які мо­жуть бути виконані негайноу разі подання заяви осіб, які бе­руть участь у справі, або з ініціативи цього ж суду:

- у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів та при при­судженні виплати заробітної плати, іншого грошового утри­мання у відносинах публічної служби;

- про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; про примусовий роз­пуск (ліквідацію) об’єднання громадян;

- (п. 3 ч. 2 ст. 256 виключено на підставі Закону № 3796-VI від 22.09.2011);

- прийняту у справах, визначених ст. 183-3 цього Кодексу (ч. 2 ст. 256 доповнено пунктом 4згідно із Законом № 4054-VI від 17.11.2011).

У разі подання заяви про звернення постанови до негайно­го виконання суд розглядає таку заяву в триденний строк у судовому засіданні з повідомленням про це осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає судовому роз­гляду. Ухвалу суду за результатами розгляду заяви про звернення постанови до негайного виконання може бути оскарже­но в загальному порядку.

2. Порядок виконання судових рішень в адміністратив­них справахурегульований ст. 257 КАС

У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання мо­жуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб’єктів владних повноважень можуть бути по­кладені обов’язки щодо забезпечення виконання рішення.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке нале­жить виконати негайно, є підставою для його виконання.

У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апе­ляційного оскарження одночасно вирішується питання про зу­пинення виконання постанови або ухвали. Виконання постано­ви або ухвали може бути зупинено також в інших випадках, встановлених КАС.

Главная Страница