Тема 9. Методи розрахунку показників результатів економічної діяльності.

Ефективність суспільного виробництва (Е) – це відношення ефекту і витрат.

Ефект буває:

- виробничий – продукція (абсолютна додатна величина);

- господарський – прибуток (абсолютна додатна або від”ємна величина).

Макроекономічні показники ефекту:

- валовий внутрішній продукт (ВВП);

- валовий національний дохід (ВНД);

- чистий внутрішній продукт (ЧВП).

У витратах виокремлюють:

- ресурси – необоротні та оборотні засоби, середньооблікова чисельність та ресурси праці РС;

- поточні витрати – нарахована амортизація А, сировина, матеріали, паливо М, нарахована зарплата ОП.

На основі цього ефективність суспільного виробництва по ресурсах визначається за формулою

,

по поточних витратах

.

Крім цих узагальнюючих визначають і частинні показники ефективності:

необоротних засобів по ресурсах

по поточних витратах

;

оборотних засобів по ресурсах

по поточних витратах

;

ресурсів праці по ресурсах

;

по поточних витратах

.

Ефективність підвищується шляхом економії ресурсів та поточних витрат.

У ході аналізу динаміки ефективності виробництва використовують систему факторних індексів середнього рівня інтенсивного показника.

Індекс середньої ефективності:

.

Абсолютний приріст ефективності

.

Індекс впливу динаміки обсягу ВВП на ефективність

.

Індекс впливу зміни обсягу ресурсів на ефективність

.

Абсолютний приріст рівня ефективності за рахунок зміни обсягу ВВП та зміни ресурсів – це різниця між чисельником і знаменником та .

Отже,

Вплив окремих факторів на динаміку ефекту може бути визначений методом ланцюгових підстановок:

вплив інтенсивного фактора – рівня ефективності

;

вплив екстенсивного фактора – обсягу ресурсів

.

Для оцінювання економічної ефективності на основі СНР України використовують такі показники макроекономічного розвитку:

- валовий випуск В;

- валовий внутрішній (чистий) продукт ВВП, ВЧП;

- валова (чиста) додана вартість ВДВ,ЧДВ;

- валовий (чистий) національний доход ВНД,ЧНД;

- валовий (чистий) наявний національний доход ВННД,ЧННД;



- валове (чисте) заощадження ВЗ,ЧЗ;

- валові та інші види прибутку ВП;

- проміжне споживання ПС;

- податки П;

- споживання основного капіталу СОК;

- експорт Е;

- імпорт І;

- кінцеві споживчі витрати КСВ;

- індивідуальні споживчі витрати ІСВ;

- колективні споживчі витрати КолСВ;

- фактичне кінцеве споживання ФКС;

- фактичне індивідуальне кінцеве споживання ФІКС;

- фактичне колективне кінцеве споживання ФККС;

- валове нагромадження капіталу ВНК;

- валове нагромадження основного капіталу ВНОК.

Оцінку економічної ефективності можливо дістати на основі такої системи показників:

а також відповідних питомих витрат

Вони є базою факторного аналізу динаміки ефекту та ефективності.

Крім ВВП для оцінки соціально-економічної ефективності використовують також показник ВНД, що враховує доходи, одержані як всередині країни, так і за її межами в результаті використання факторів виробництва, що перебувають у власності резидентів.

З цією метою також використовують ВННД, який може бути спрямований на кінцеве споживання та нагромадження, а також ЧННД (за винятком споживання основного капіталу – СОК). Принцип розрахунку та аналізу показників ефективності з їх участю такі ж, як і для ВВП.

Визначення економічної ефективності має свою специфіку за окремими видами діяльності.

Комерційна діяльність.

Тут оцінюється ефективність комерційної угода із закупівлі товару. Основний показник такої оцінки:

рентабельність витрат обігу

,

де ЧП – чистий прибуток;

,

де ВД – валовий дохід підприємства роздрібної торгівлі (різниця між роздрібною ціною реалізації та оптовою ціною закупівлі, помножена на кількість товару у закупівельній партії;

МВ – матеріальні витрати торгового підприємства;

ФОП – витрати на оплату праці;

ОП – сума обов”язкових платежів (податки, збори, мито), що сплачуються підприємством торгівлі.

Використовуються й інші показники:

рентабельність обігу із закупівлі товарів

;

рентабельність обігу із продажу товарів

.

Додатковий ефект у результаті підвищення ефективності визначається за допомогою методу ланцюгових підстановок

через інтенсивний фактор.

;

;

за рахунок динаміки ресурсів або витрат

;

.

Частка кожного фактора в абсолютному розмірі зміни ЧП:

1) за показниками ефективності витрат обігу:

і ;

2) за показниками ефективності обсягів реалізації:

і .

Рівень ефективності змінюється за рахунок динаміки ефекту ЧП і витрат ВО:

вплив динаміки ЧП:

;

вплив динаміки ВО:

.

Ефективність зростатиме, коли темпи зростання ефекту (ЧП) перевищують темпи зростання витрат обігу.

Банківська діяльність.

Ефективність роботи банку характеризується такими показниками:

- показники дохідності як ;

- співвідношення темпів зростання кредитів, депозитів капіталу та штатів працівників банку;

- продуктивність персоналу як дохід у розрахунку на одного працівника та як прибуток у співвідношенні з витратами на заробітну плату;

- співвідношення середніх процентних ставок, які одержуються та виплачуються;

- вартість посередництва і т. ін.

За ефект тут беруть:

1) процентний дохід, одержаний банком від основних операцій та різних джерел;

2) чистий процентний дохід;

3) валовий операційний дохід;

4) чистий операційний дохід;

5) чистий дохід до сплати податків;

6) чистий дохід після сплати податків або узагальнено дохід Д.

За витрати беруться операційні витрати В у складі персоналу П, будівель і устаткування Б та інших витрат І.

Операційні витрати поділяють на три категорії:

1) персонал, включаючи пенсії, витрати на переміщення, навчання і т. ін.;

2) будівлі та устаткування, включаючи амортизацію, ремонт та утримання;

3) інші витрати, включаючи рекламу, канцелярські та загальні витрати.

Не операційні доходи і витрати – витрати на створення резервів, покриття збитків за кредитами, списання інвестицій, прибутки (збитки) від нестандартних подій (зміна вартості землі, споруд, устаткування в разі їх продажу).

На підставі цих даних ефективність банківської діяльності можна визначити за формулою

.

Крім цього, розраховують частинні показники ефективності:

ефективності затрат праці ;

основних засобів ;

інших витрат .

Паралельно використовують такі групи показників:

1.Ефективність затрат праці =.

2.Рентабельність операційної діяльності=

=.

3.Віддача статутного фонду банку =.

4.Віддача всіх фондів банку =.

5.Рентабельність витрат банку =.

6.Використання фондів банку =.

7. Відношення кредитів до фондів банку =.

За сукупністю регіональних підрозділів банку динаміка середнього рівня ефективності Е аналізується за допомогою системи індексів змінного, фіксованого складу та структурних зрушень.

Здійснюється аналіз динаміки ефекту банківської діяльності за рахунок ефективності та витрат, а також ефективності за рахунок ефекту та витрат.

Ефективність банківської діяльності – основа оцінки рейтингу банків. Рейтинг банку встановлюють на підставі системи показників ефективності. Для цього використовують різні системи. Наприклад, CAMEL, де оцінюється п”ять компонентів: достатність капіталу, якість активів, управління, надходження, ліквідність. Обчислюють рейтинг на основі методу багатовимірних середніх.

Береться сукупність банківських установ n, формується система показників по кожній банківській установі та середнє значення по сукупності n.

.

З метою елімінування масштабу цих показників обчислюють узагальнюючі показники

і розраховують середнє значення

,

де К – кількість показників, що беруть участь у розрахунках.

Ранжирований ряд і є по суті оцінкою рейтингу банків.

Важливий етап управління ефективністю є розробка нормативів роботи окремих відділень банку, причому не в абсолютних (прибуток), а відносних – прибуток у розрахунку на діючий капітал, у розрахунку на одного працівника – прибуток, безпроцентні витрати, розмір вкладень, вартість виданих кредитів, кількість договорів, відвідувань важливих позичальників, завершених операцій з обслуговуючих рахунків, кількість закритих рахунків, скарг. Ці показники повинні бути прив”язані до певної категорії працівників.

Главная Страница